Постанова

від 13.07.2010 по справі 10/52

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.07.10 Справа № 10/52

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянувши 2 апеляційні скарги: 1) ТзОВ «Тридента Агро» від 20.05.2010 р. вих. № 240 і

2) ПП «Агрофірма Агросвіт»без дати та без номера

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2010 р.

у справі № 10/52

за позовом ТзОВ «Тридента Агро», м.Київ

до ПП «Агрофірма Агросвіт», с.Долиняни Городоцького р-ну Львівської обл.

про стягнення 3 861, 59 грн., в т.ч. 2 242, 77 грн. пені, 328, 2 грн. 3 % річних, 1 290, 62 грн. інфляційних втрат, за договором купівлі-продажу

За участю представників сторін:

від позивача -не з»явився;

від відповідача - не з»явився

Розгляд апеляційної скарги позивача відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2010 р. у справі № 10/52 (суддя Довга О.І.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 328, 2 грн. 3 % річних, 1 290, 62 грн. інфляційних втрат за підставністю й обгрунтованістю, а також 500 грн. витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в задоволенні решти позову (стягнення 2 242, 77 грн. пені) відмовлено в зв»язку з недотриманням порядку нарахування пені, передбаченого п.6 ст.232 ГК України.

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу й уточнення до неї, де просить рішення місцевого господарського суду змінити, виклавши його в наступній редакції: «Стягнути з відповідача на користь позивача 2 242, 77 грн. пені, 328, 2 грн. 3 % річних, 1 290, 62 грн. інфляційних втрат», з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги ТзОВ «Тридента Агро» обгрунтовує тим, зокрема, що рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2009 р. у справі № 11/166 відповідачем виконано частково, основний борг становить 10 361, 68 грн., тому позивач правомірно звернувся з позовною заявою про достягнення пені; у пункті 8.3 договору № ЗУФ-44/03/08 купівлі-продажу сторони передбачили збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до повного виконання сторонами своїх зобов»язань (ст.259 ЦК України), проте цей пункт не взятий судом першої інстанції до уваги.

Відповідач також з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення 328, 2 грн. 3 % річних, 1 290, 62 грн. інфляційних втрат і відповідно судових витрат відмовити, з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Свої вимоги ПП «Агрофірма Агросвіт» обгрунтовує тим, зокрема, що відповідач не отримував копії позовної заяви; не доведена підставність стягнення витрат, пов»язаних з оплатою послуг адвоката, в сумі 500 грн.; 3 % річних й інфляційні втрати нараховані неправильно.

Позивачем подано клопотання (вх. № 7155 від 24.06.2010 р.) про розгляд апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами.

Відповідач був належним чином повідомлений як про розгляд апеляційної скарги позивача, який відкладався ухвалою від 29.06.2010 р., так і про розгляд його апеляційної скарги, який призначений на той же час, що підтверджується реєстром Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 р. про відправлення рекомендованої кореспонденції. Докази повернення поштових повідомлень без вручення відсутні.

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. як про прийняття апеляційної скарги відповідача до провадження, так і про відкладення розгляду апеляційної скарги позивача була визнана необовВ»язковою , а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду 2 апеляційних скарг по суті, додаткові докази не витребовувалися, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 25 березня 2008 року між ТзОВ „Тридента АгроВ» (продавець за договором, позивач у справі) та ПП „Агрофірма „АгросвітВ» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір № ЗУФ-44/03/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу (далі - договір) (а.с.15).

У звВ»язку з порушенням ПП „Агрофірма „АгросвітВ» зобов»язань щодо оплати за поставлений згідно з договором товар ТзОВ „Тридента АгроВ» звернулось з позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення 73 679, 69 грн., в т.ч. 35 361, 68 грн. основного боргу, 20 516, 77 грн. курсової різниці, 7 039, 43 грн. пені, 895, 9 грн. 3 % річних, 4 561, 66 грн. інфляційних втрат, 5 304, 25 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2009 р. у справі № 11/166 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ПП «Агрофірма „АгросвітВ» на користь ТзОВ „Тридента АгроВ» 35 361, 68 грн. основного боргу, 20 516, 77 грн. курсової різниці, 7 039, 43 грн. пені за період з 02.11.2008 р. по 07.09.2009 р. , 895, 9 грн. 3 % річних, 4 561, 66 грн. інфляційних втрат, 4 000 грн. витрат, пов»язаних оплатою послуг адвоката, 683, 75 грн. державного мита та 109, 74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.18-21).

На виконання рішення суду в справі № 11/166 16.10.2009 р. Господарським судом Львівської області видано наказ (а.с.22) .

Однак рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2009 р. у справі № 11/166 відповідач виконав частково, а саме: сплатив тільки 25 000 грн. основного боргу, що підтверджується банківською випискою від 11.12.2009 р. (а.с.17).

Тому позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з новим позовом про достягнення 2 242, 77 грн. пені за період з 08.09.2009 р. по 17.02.2010 р. (день звернення з позовом до суду), 328, 2 грн. 3 % річних, 1 290, 62 грн. інфляційних втрат згідно з договором, виходячи з непогашеної суми основного боргу - 10 361, 68 грн.

Розглянувши 2 апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги ПП «Агрофірма Агросвіт»слід відмовити, апеляційну скаргу ТзОВ «Тридента Агро»задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2010 р. у справі № 10/52 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 2 242, 77 грн. пені та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити. Стягнути з відповідача на користь позивача 2 242, 77 грн. пені. В решті рішення суду (стягнення 328, 2 грн. 3 % річних, 1 290, 62 грн. інфляційних втрат) залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, обоВ»язок по сплаті інфляційних втрат і 3 % річних виникає в силу закону.

При цьому застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовВ»язання.

Оскільки відповідач згідно з ст.33 ГПК України не представив доказів виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2009 р. у справі № 11/166 у повному обсязі, про що зазначалося вище, то позовна вимога про стягнення 328, 2 грн. 3 % річних за період з 08.09.2009 р. по 17.02.2010 р., 1 290, 62 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2009 року по січень 2010 року згідно з розрахунком (а.с.8-9) є підставною й обгрунтованою, яка законно задоволена судом першої інстанції.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком Господарського суду Львівської області в частині відмови в стягненні 2 242, 77 грн. пені за період з 08.09.2009 р. по 17.02.2010 р. з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, пунктом 8.3 договору передбачено, що сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за договором. Крім цього, сторони відповідно до п.6 ст.232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язань за договором здійснюється без обмеження строку.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня в сумі 2 242, 77 грн.за період з 08.09.2009 р. по 17.02.2010 р. згідно з розрахунком (а.с.7), який перевірений судом апеляційної інстанції та визнаний правильним, а висновок господарського суду про відмову в стягненні пені помилковим і таким, що не відповідає дійсності.

Покликання відповідача на відсутність підстав для відшкодування ним послуг адвоката є голослівні та надумані, що було об»єктом дослідження в суді першої інстанції та відповідно відображено в оскаржуваному судовому рішенні.

Так договір № 63/02/10 про надання правової допомоги від 11.02.2010 р. укладений між ТзОВ „Тридента АгроВ» та ТзОВ „Незалежна юридична компаніяВ» (а.с.23-25), в якому згідно з наказом № 5 по особовому складу від 08.01.2008 р. (а.с.28) посаду заступника генерального директора займає ОСОБА_2, який є адвокатом на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008 р. (а.с.29) , який готував позовну заяву до господарського суду. Про факт виконання робіт свідчить акт здачі-приймання виконаних та наданих послуг від 17 лютого 2010 року (а.с.27) , а про оплату - платіжне доручення № 65 від 16.02.2010 р. (а.с.31).

На думку колегії суддів, розмір витрат, повВ»язаних з оплатою послуг адвоката, не є неспіврозмірним з ціною позову, тобто явно завищеним. Такий підхід передусім передбачений ст.22 ГПК України, де зазначається, що сторони зобовВ»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Таким чином, в сучасній практиці суди керуються принципом розумності, який є оціночним поняттям.

На відміну від ЦПК УРСР (ст.77 - 5 % від задоволеної частини позовної вимоги), який втратив чинність у звВ»язку зі вступом у дію з 01.01.2004 р. ЦПК України, на сьогоднішній день у жодному чинному процесуальному законі (ГПК України, КАС України, ЦПК України), що відповідно не дозволяє застосувати аналогію закону, не визначений чітко граничний розмір витрат, повВ»язаних з оплатою послуг адвоката, який може бути відшкодований за рахунок іншої сторони.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 2 242, 77 грн. пені не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49, п.10 ч.2 ст.105 ГПК України у зв»язку зі скасуванням рішення колегією суддів здійснено новий розподіл судових витрат.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на недобросовісність відповідача у зв»язку з поданням квитанції № 16 від 22.06.2010 р., оскільки остання не є належним і допустимим доказом сплати державного мита в сумі 164, 1 грн. за подання його апеляційної скарги, де отримувачем зазначено Апеляційний суд Львівської області. Проте в будь-якому разі у зв»язку з відмовою в задоволенні його апеляційної скарги державне мито не відшкодовується за рахунок іншої сторони.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційної скарги ПП «Агрофірма Агросвіт»відмовити.

2. Апеляційну скаргу ТзОВ «Тридента Агро»задоволити.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2010 р. у справі № 10/52 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 2 242, 77 грн. пені та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити.

Стягнути з ПП «Агрофірма Агросвіт»(ідентифікаційний код 35389711) на користь ТзОВ «Тридента Агро»(ідентифікаційний код 25591321) 2 242, 77 грн. пені.

В решті рішення суду (стягнення 328, 2 грн. 3 % річних, 1 290, 62 грн. інфляційних втрат) залишити без змін.

4. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, розгляд апеляційної скарги позивача покласти на відповідача.

Стягнути з ПП «Агрофірма Агросвіт»(ідентифікаційний код 35389711) на користь ТзОВ «Тридента Агро»(ідентифікаційний код 25591321) 102 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги позивача.

Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу повернути в місцевий господарський суд.

ОСОБА_3Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин