Постанова

від 10.10.2011 по справі 5015/2468/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

10.10.11 Справа № 5015/2468/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_2

від відповідача -ОСОБА_3, ОСОБА_4

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «СБК-Захід», м.Львів, б/н від 27.07.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2011 року, суддя Матвіїв Р.І.

у справі №5015/2468/11

за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Стандартгруп», м.Ужгород

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «СБК-Захід», м.Львів

про розірвання договору №10 від 13.08.2010 року та стягнення 92364,76 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 14.07.2011 року по справі №5015/2468/11 позов ТзОВ «Стандартгруп»задоволено частково, стягнено з ТзОВ «СБК-Захід»на користь ТзОВ «Стандартгруп»53964,76 грн. та розірвано договір купівлі-продажу товарів №10 від 13.08.2010 року, укладений між ТзОВ «Стандартгруп»та ТзОВ «СБК-Захід». В частині стягнення збитків в розмірі 38400 грн. -відмовлено.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.16, 526, 530, 610, 651, 693 ЦК України, зазначає, що відповідач порушив договірне зобов'язання щодо передачі товару (малої архітектурної форми) відповідно до умов п. 1.1, 2.1, 4.1, 4.4 договору купівлі-продажу товарів № 10 від 13.08.2010 року, з огляду на що, позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу товарів № 10 від 13.08.2010 року та стягнення з відповідача суми сплаченої попередньої оплати в розмірі 53964 грн. 76 коп. є підставними та такими, що підлягають до задоволення. Судом відмовлено в частині позову про стягнення понесених збитків в розмірі 38 400 грн. 00 коп., оскільки матеріалами справи належним чином не доведено розміру понесення таких.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «СБК-Захід»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2011 року по справі №5015/2468/11, прийняти нове рішення, яким в позові ТзОВ «Стандартгруп»відмовити. Зокрема, апелянт зазначає, що 18.09.2010 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради його повідомлено, що відповідно до рішення №85 від 27.03.2008 року внесена заборона на встановлення та будівництва на пл.Петефі у м.Ужгороді, біля пішохідного мосту, різних об'єктів торгівлі. Поряд з цим, зазначає, що позивач заявивши вимогу про розірвання договору купівлі-продажу №10 від 13.08.2010 року не дотримався встановленого ст.188 Господарського кодексу порядку зміни та розірвання господарських договорів, зокрема не надіслав відповідачу пропозиції про розірвання договору.

Представники відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі. Звертали увагу суду на те, що відповідачем умови договору виконані в повному обсязі та, що позивачу 30.09.2010 року надсилався акт №ОУ-0001709 здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте такий підписаний не був. 04.10.2010 року складено акт демонтажу МАФ за адресою м.Ужгород, пл.Петефі біля пішохідного мосту (поз.21,22).

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

13.08.2010 року між ТзОВ «СБК-Захід»(в тексті договору -продавець) та ТзОВ «Стандартгруп»(в тексті договору -покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №10, предметом якого є передача у власність позивача відповідно до його замовлення малої архітектурної форми та встановлення за адресою: м. Ужгород, пл. Петефі (поз.21,22).

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець (відповідач) зобов'язаний протягом 45 днів з дня отримання попередньої оплати відповідно до п. 3.3 даного договору передати покупцеві (позивачеві) товар та всі супровідні документи до нього.

Позивачем проведено передоплату у розмірі 50% від вартості товару в сумі 53964 грн. 76 коп. з призначенням платежу «попередня оплата в розмірі 50 % від вартості товару в т. ч. ПДВ згідно дог. від 13/08/2010 р.», що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 13.08.2010 року.

Попередня оплата була здійснена вчасно відповідно до п. 3.3 договору протягом 3 днів з дня укладення договору.

Суд першої інстанції помилково зазначає, що 27.09.2010 року закінчився передбачений договором строк, протягом якого відповідач зобов'язаний передати позивачеві у власність товар. Фактично такий закінчився 29.09.2010 року.

Відповідно до п. 4.4 договору, приймання-передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцеві, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках.

Згідно із п.4.1 договору купівлі-продажу товарів № 10 від 13.08.2010 року, товар вважається переданим в розпорядження продавця (відповідача), якщо у строк, встановлений договором він готовий до передання покупцеві (позивачеві) у належному місці і покупець (позивач) проінформований про це письмовим повідомленням, що надсилається листом, телеграмою, факсимільним повідомленням або в усній формі шляхом телефонних переговорів.

Судом встановлено, що зміст даного пункту викладений з помилкою, оскільки за умовами договору товар має передаватись у розпорядження покупця (позивача), а не продавця (відповідача), як викладено у даному пункті.

Відповідач вказує на те, що умови вказаного вище договору було виконано та, що позивачу 30.09.2010 року надсилався акт №ОУ-0001709 здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте такий підписаний не був.

04.10.2010 року складено акт демонтажу МАФ за адресою м.Ужгород, пл.Петефі біля пішохідного мосту (поз.21, 22).

Відповідачем до матеріалів справи долучено договір підряду №02/03 від 02.09.2010 року, укладений між ТзОВ «СБК-Захід»(в тексті договору -генпідрядник) та ТзОВ «Мегабудмакс»(в тексті договору -субпідрядник), згідно умов якого останній зобов'язувався власними і залученими силами і засобами виконати роботи на об'єкті -виготовлення та встановлення МАФ за адресою -м.Ужгород, пл.Петефі (поз.21 22). Крім того, відповідачем подано суду довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року форми КБ-2, підписаний 15.09.2010 року, відомість витрачених ресурсів витрат підрядника за вересень 2010 року, копію платіжного доручення від 06.09.2010 року про сплату відповідачем грошових коштів в розмірі 25 000 грн. 00 коп. ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Мегабудмакс»з призначенням платежу «попередня оплата за виготовлення МАФ поз. 21, 22 згідно рах. №02/09 від 02.09.2010 р. в т.ч. ПДВ».

Позивач зазначаючи, що відповідачем не виконано договірне зобов'язання про передачу товару за договором купівлі-продажу товарів № 10 від 13.08.2010 року, порушено п. 1.1, 2.1, 4.1, 4.4 договору купівлі-продажу товарів № 10 від 13.08.2010 року просить про розірвання вказаного договору та стягнення 92364,76 грн., з яких 53964,76 грн. - здійсненої попередньої оплати в розмірі 50 % від вартості товару та 38400 грн. -понесених збитків.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Порядок внесення змін та розірвання договору визначений в ст.188 ГК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Частиною 4 статті 188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що позивач на виконання вимог ст.188 ГК України до відповідача із відповідною пропозицією не звертався. В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з такою вимогою.

Частинами 1 та 2 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно положень ч.1 ст.651 ЦК України, ч.1 ст.188 ГК України, розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Позивач не надав доказів порушення відповідачем умов договору №10 від 13.08.2010 року.

З огляду на наведене, відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог щодо розірвання спірного договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 53964,76 грн. - здійсненої попередньої оплати, то такі також не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не подано суду доказів надіслання претензії відповідачу з вимогою повернення таких коштів. А на копії претензії, яка наявна в матеріалах справи (арк. справи 15) відсутня дата. Крім того, позивачем не представлено суду оригіналу такої та доказів того, що вказана претензія надсилалась на адресу відповідача.

Позивачем також не надано доказів, що станом на 30.09.2010 року МАФ не був встановлений відповідачем за адресою вказаною в договорі та підтверджено існування фундаменту встановленого під МАФ.

Акт здачі-прийняття робіт позивачем не підписаний, а тому 04.10.2010 року МАФ демонтовано, що позивачем не спростовано.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Також, статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 1 ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Проте, позивачем не обґрунтовано наявності підстав для стягнення збитків, з огляду на що, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених збитків в розмірі 38 400 грн. є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «СБК-Захід» задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2011 року по справі №5015/2468/11 скасувати в частині задоволення позову про стягнення 53964,76 грн. та розірвання договору купівлі-продажу товарів №10 від 13.08.2010 року, укладеного між ТзОВ «Стандартгруп»та ТзОВ «СБК-Захід», прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Стандартгруп»(м.Ужгород, вул.Собранецька,158 Б, код ЄДРПОУ 36358003) на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «СБК-Захід»(м.Львів, вул.Карпінця,5/7, код ЄДРПОУ 33462108) - 268 грн. 32 коп. -витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

ОСОБА_1