Постанова

від 18.10.2011 по справі 3/49-18/34

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.11 Справа № 3/49-18/34

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника - з»явився,

позивача -не з»явився,

відповідача -не з»явився,

третьої особи з самостійними вимогами - з»явився,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 державного майна України, м.Київ

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2011 року, судова колегія у складі головуючого-судді Гриня Б.П., суддів Неверовської Л.М. та Шкіндер П.А., в справі за №3/49-18/34

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім», м.Калуш Івано-Франківської області

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Оріана», м.Калуш Івано-Франківської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 державного майна України, м.Київ

про зобов»язання внести в статутний фонд матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588856 грн.,

за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору закритого акціонерного товариства «Лукор», м.Калуш

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Оріана», м.Калуш Івано-Франківської області

про стягнення 538248 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім»до відкритого акціонерного товариства «Оріана»про зобов»язання внести в статутний фонд матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588856 грн., оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся в спірному випадку. Діючим законодавством не передбачено можливість звернення з позовом акціонера за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства, акціонером якого він є, за виключення інституту представництва, доказів наявності якого позивачем також не представлено.

Самостійні вимоги третьої особи закритого акціонерного товариства «Лукор»про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Оріана»538248 грн., що становить вартість внеску до статутного фонду, задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено принципи формування статутного фонду (капіталу) ЗАТ В«ЛукорВ» , порушено вимоги ст.ст. 11, 12, 13 Закону України від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарські товариства" (чинного на момент передачі спірного майна) щодо належного виконання обовВ»язку по внесенню статутного внеску, оскільки на момент передачі в якості внеску передано майно, що не могло бути внесено до статутного фонду ЗАТ В«ЛукорВ» , оскільки не належало ВАТ В«ОріанаВ» .

В апеляційній скарзі апелянт (ОСОБА_2 державного майна України) просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог третьої особи та прийняти нове рішення, яким в цій частині вимог відмовити, в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що третьою особою пропущено строк позовної давності звернення з даним позовом, оскільки в спірному випадку початком перебігу строку позовної давності- є дата підписання акту приймання-передачі спірного майна від 05.12.2000 року.

Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що третьою особою не пропущено строку позовної давності з огляду на порушення провадження в даній справі 23.03.2009 року, оскільки нею заявлено цей позов 02.06.2011 року, а пред»явлення позову не можна ототожнювати з процесуальними діями суду по порушенню провадження за позовом іншої особи.

Скаржник вважає неправильним спосіб захисту порушеного права, за захистом якого звернувся ЗАТ «Лукор»в даній справі, оскільки даний спір є корпоративним, а жодною нормою права не передбачено застосування у корпоративних відносинах стягнення як примусового заходу.

Скаржника також покликається на недобросовісність ЗАТ «Лукор», як власника переданого майна, який своєю бездіяльністю протягом тривалого часу створив всі умови для втрати майна.

У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ «Лукор» просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що ВАТ «Оріана»не виконано свого обов»язку по внесенню вкладу до статутного фонду ЗАТ «Лукор», а тому місцевим судом правомірно задоволено вимоги ЗАТ «Лукор» про зобов»язання сплатити такі кошти. Аналіз норм ст.22, ст.1166 ЦК України, а також норм ГК України дають право ЗАТ «Лукор»в зв»язку з невиконанням відповідачем зобов»язання з внесення вкладу до статутного фонду, вимагати відшкодування збитків.

Щодо строку позовної давності, то ЗАТ «Лукор»вважає, що перебіг строку позовної давності слід обчислювати з моменту набрання законної сили судовими рішеннями, якими встановлено неправомірність передачі до статутного фонду спірного майна, до моменту прийняття ухвали про порушення провадження у даній справі - 23.03.2009 року.

ЗАТ «Лукор»також покликається на зупинення перебігу строку позовної давності згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2002 року про порушення провадження по справі про банкрутство ВАТ «Оріана», що свідчить про відсутність підстав для висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

В судове засідання на проголошення постанови представники позивача та відповідача не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити за наявними в справі документами про права і обовВ»язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та інших учасників процесу з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що з метою погашення ВАТ "Оріана" заборгованості за отриманий під гарантії Уряду іноземний кредит розпорядженням Кабінету Міністрів України №314-р від 10.08.2000 року. (далі -КМУ) зобов'язано ОСОБА_2 державного майна України та Івано-Франківську облдержадміністрацію здійснити організаційні заходи щодо створення товариства із внесками його засновників в особі ВАТ "Оріана " та інвестора по 50 відсотків кожний. У місячний термін після утворення товариства внести пропозиції щодо погашення заборгованості ВАТ "Оріана" за отриманий під гарантії Уряду іноземний кредит, зокрема, і за рахунок продажу належних ВАТ "Оріана" акцій. Таке право власника майна чи уповноваженого ним органу на створення підприємства передбачено статтею 5 Закону України "Про підприємства в Українській РСР", у редакції чинній на час створення ЗАТ "Лукор". Власником 99% пакету акцій ВАТ "Оріана" є держава.

На виконання вказаного розпорядження, ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" укладено установчий договір з відкритим акціонерним товариством В«ОріанаВ» від 05.12.2000 року про створення та діяльність ЗАТ "Лукор".

Відповідно до п.п. 3.4.2 і 6.4 установчого договору закритого акціонерного товариства В«ЛукорВ» ВАТ В«ОріанаВ» (т.1, а.с. 6-11), як один із його засновників, зобовВ»язалось внести в якості вкладу до статутного фонду ЗАТ В«ЛукорВ» матеріальні цінності (нафтохімічний комплекс) вартістю 662000000 грн. До цього комплексу, крім іншого, відносяться основні виробництва: Завод "Поліолефін", виробництво хлорвінілу, завод "Діанат".

Відповідно до п.6.6 установчого договору внески учасників в негрошовій формі до статутного фонду товариства оформляються актами, які підписуються учасниками.

Передачу внесків засновниками оформлено актом приймання-передачі від 05.12.2000 з доданими до нього переліками, зі змісту яких вбачається, що при створенні ЗАТ В«ЛукорВ» в якості внеску в статутний фонд ВАТ В«ОріанаВ» передано наступне майно: 1) тепломережа від ТЕЦ до стійки 451 вартістю 203568 грн. (в тому числі до переданої тепломережі входила частина тепломережі від стійки 321 до стійки 451); 2) три резервуари ємкістю по 5000 м куб. кожний та оціночною вартістю по 171018 грн. кожний (інвентаризаційні номери №№ 23820, 23831, 23843), із зазначеним місцем розташування - територія ДП В«Дрогобицький нафтопереробний заводВ» ; 3) житловий будинок вартістю 25194 грн., розташований в с.Кушниця, Іршавського району, Закарпатської області. Факт оформлення передачі вищевказаного майна визнається сторонами у справі.

Разом з тим, судовими рішеннями, які набрали законної сили (ухвала господарського суду Львівської області від 12.10.06 по справі №1/700-23/227; рішення Іршавського районного суду від 22.12.06 по справі №22ц-414/07, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 07.06.07) встановлено, що ВАТ В«Оріана" безпідставно включено до акту приймання-передачі від 05.12.2000р. три резервуари ємкістю по 5000 м куб. кожний та оціночною вартістю по 171018 грн. кожний (інвентаризаційні номери №№ 23820, 23831, 23843) та житловий будинок вартістю 25194 грн.

Право власності ЗАТ В«ЛукорВ» на частину тепломережі від стійки 321 до стійки 451 та правомірність передачі вказаного майна до статутного фонду визнано рішенням господарського суду від 08.02.10 по справі №19/183-20/46-22/104, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.10 та набрало законної сили (т.2, а.с. 74-85). Отже, право власності на спірну частину тепломережі, яка внесена до статутного фонду, визнано за ЗАТ "Лукор".

З цих підстав позивачем в даній справі - товариством з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім»заявлено позов про зобов»язання відкритого акціонерного товариства «Оріана» внести в статутний фонд матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588856 грн., що відповідає вартості внесеного відповідачем до статутного фонду майна, яке не могло бути фактично внесено до статутного фонду ЗАТ В«ЛукорВ» , оскільки не належало ВАТ В«ОріанаВ» .

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України надає підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Якщо за наслідками розгляду справи господарським судом не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача, суд не має підстав для прийняття рішення про задоволення позову.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством.

Позивачем не доведено господарському суду факту порушення саме прав ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" чи охоронюваних законом інтересів вказаного товариства. Даний спір не стосується порушення інтересів ТзОВ В«Лукойл-НафтохімВ» , а стосується порушення прав створеного ЗАТ В«ЛукорВ» , оскільки майно, передане засновником до статутного фонду, в подальшому відсуджене іншими особами.

Рішенням Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 01.12.04 у справі 1-10/2004 встановлено, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

За змістом позовної заяви ТзОВ В«Лукойл-НафтохімВ» просить зобовВ»язати відповідача ВАТ В«ОріанаВ» внести в статутний фонд ЗАТ В«ЛукорВ» матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588856 грн., тобто, ТзОВ В«Лукойл-НафтохімВ» подано позов в інтересах іншої юридичної особи - ЗАТ В«ЛукорВ» . Проте, будь-яких доказів наявності відносин представництва між ними суду не подано. Діючим законодавством не передбачено можливість звернення з позовом акціонера за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства, акціонером якого він є, за виключення інституту представництва, доказів наявності якого позивачем також не представлено.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Нафтохім»до відкритого акціонерного товариства «Оріана»про зобов»язання внести в статутний фонд матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588856 грн., оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся в спірному випадку.

Щодо позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами ЗАТ В«ЛукорВ» про стягнення з ВАТ "Оріана" 538248 грн., то слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вище, відповідачем по акту приймання-передачі від 05.12.2000 передано майно, що не могло бути фактично внесено до статутного фонду ЗАТ В«ЛукорВ» , оскільки на момент передачі не належало ВАТ В«ОріанаВ» , а саме: три резервуари ємкістю по 5000 м куб. кожний та оціночною вартістю по 171018 грн. кожний (інвентаризаційні номери №№ 23820, 23831, 23843), місцезнаходження яких на момент передачі до статутного фонду зазначено - територія ДП В«Дрогобицький нафтопереробний заводВ» ; житловий будинок вартістю 25194 грн., розташований в с.Кушниця, Іршавського району, Закарпатської області.

Зокрема, ухвалою господарського суду Львівської області від 12.10.2006 року у справі №1/700-23/227 залишено без розгляду позов ЗАТ В«ЛукорВ» до ВАТ В«НПК В«ГаличинаВ» про витребування вищевказаних резервуарів з чужого незаконного володіння (т.1, а.с. 15-16) в зв»язку з відсутністю спірних резервуарів на території ДП В«Дрогобицький нафтопереробний заводВ» . Судом встановлено, що після створення згідно наказу Державного комітету по нафті і газу від 11.03.1994р № 90 ВАТ В«Нафтопереробний комплекс - В«ГаличинаВ» на базі державного підприємства В«Дрогобицький нафтопереробний заводВ» всі наявні на території цього підприємства резервуари (в кількості 29 шт.) передано у власність ВАТ В«НПК В«ГаличинаВ» відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який затверджено зазначеним наказом. Будь-які інші резервуари, які б могли бути ідентифіковані як резервуари, внесені до статуного фонду ЗАТ В«ЛукорВ» за інвентарними номерами 23820, 23831, 23843, на території ДП В«Дрогобицький нафтопереробний заводВ» відсутні.

Рішенням Іршавського районного суду від 22.12.06 по справі №22ц-414/07, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 07.06.07, задоволено позов про виключення спірного житлового будинку із статутного фонду та передачу його у комунальну власність з подальшою приватизацією жильцями будинку. При цьому, судом встановлено, що ВАТ В«ОріанаВ» безпідставно включено до акту приймання-передачі від 05.12.2000 р. житловий будинок вартістю 25194 грн. розташований за адресою: с.Кушниця, Іршавського району, Закарпатської області, оскільки при зміні форми власності з державного концерну В«ОріанаВ» у ВАТ В«ОріанаВ» в порушення вимог Закону України В«Про приватизацію державного житлового фондуВ» не передано спірний житловий будинок в комунальну власність територіальної громади с.Кушниця Іршавського району Закарпатської області, чим порушено права споживачів на приватизацію державного житлового фонду, який знаходився на той час у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державного концерну В«ОріанаВ» .

Вищевказані судові рішення набрали законної сили і відповідно до ст.124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України. Оскільки згідно вказаних судових рішень вартість майна, внесеного ВАТ В«ОріанаВ» в якості внеску до статутного фонду ЗАТ В«ЛукорВ» , яке в подальшому відсуджено у ЗАТ В«ЛукорВ» , становить 538248 грн. (вартість 3-х резервуарів 513054 грн. + вартість житлового будинку 25194 грн.), ЗАТ «Лукор»просить стягнути з ВАТ "Оріана" вартість невнесеного внеску до статутного фонду ЗАТ «Лукор»саме у такому розмірі.

Згідно ст.20 Закону України В«Про власністьВ» №697-Х-ІІ від 07.02.91, чинного на час передачі спірного майна ЗАТ В«ЛукорВ» , акціонерні товариства визнавались суб'єктами права колективної власності, а згідно ст.21 цього закону однією із підстав виникнення права колективної власності є добровільне об'єднання майна юридичних осіб для створення акціонерних товариств. Відповідно до п.4 ст.10 Закону України В«Про підприємства в УкраїніВ» джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про господарські товариства" 1576-XII від 19.09.91 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасники товариства зобов'язані, зокрема, додержувати установчих документів товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами. Згідно ст.12 вказаного закону товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Майно, внесене як вклад до статутного капіталу, переходить у власність цього товариства. Право власності на внесок переходить у момент передачі речі, тобто у загальному порядку.

Таким чином, з моменту передачі майна підприємствам їх засновниками (учасниками) у власність, зокрема, як внеску до статутного фонду згідно зі статтями 12 і 13 Закону України "Про господарські товариства" ( в редакції, чинній станом на 05.12.2000р.), та державної реєстрації відповідних підприємств, засновники (учасники) набувають права власності на статутний фонд (капітал) або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частини прибутку юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації.

Відповідно до ст.49 Закону України В«Про власністьВ» , чинного на час передачі спірного майна ЗАТ В«ЛукорВ» , володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до Цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим цивільним кодексом України, і продовжують існувати.

Правовідносини, які виникли за установчим договором, продовжують існувати, оскільки ЗАТ „Лукор" є діючим підприємством, тому в даному випадку застосовуються положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З системного аналізу положень Закону України 1576-XII від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" (чинного на момент передачі спірного майна), Цивільного кодексу України, вбачається, що статутний фонд (статутний капітал) -це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передано товариству у власність, у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав. Тобто, це майно, склад та вартість якого зафіксована в установчому документі, яке засновник зобовВ»язався передати юридичній особі під час її створення.

Основними принципами формування статутного капіталу є: обовВ»язковість його формування; формування статутного капіталу за рахунок власних коштів або майна засновників; реальність розміру статутного капіталу; законність формування статутного капіталу.

Майно, що є предметом внеску, має відповідати таким вимогам: 1) бути власністю засновника; 2) мати грошову оцінку; 3) бути відчужуваним; 4) належати до майна, яке може використовуватися для формування статутного капіталу створюваної юридичної особи.

З аналізу наведених норм суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ВАТ «Оріана» в якості внеску до статутного фонду ЗАТ «Лукор» передано майно, що не могло бути фактично внесено до статутного фонду ЗАТ В«ЛукорВ» , оскільки не належало ВАТ В«ОріанаВ» .

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини щодо порушення відповідачем ст.ст. 11, 12, 13 Закону України від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарські товариства" (чинного на момент передачі спірного майна) в частині неналежного виконання обовВ»язку по внесенню статутного внеску, чим порушено право ЗАТ В«ЛукорВ» на встановлений порядок формування статутного фонду (капіталу), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення самостійних вимог третьої особи закритого акціонерного товариства «Лукор»про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Оріана»538248 грн., що становить вартість внеску до статутного фонду.

Покликання скаржника на пропуск ЗАТ «Лукор» строку позовної давності звернення з даним позовом є безпідставним та спростовується наступним.

Відповідно до частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторію) на підставах, встановлених законом.

Згідно з частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що встановлено раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР (статті 257 Цивільного кодексу України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня порушення провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до моменту такого порушення; мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) . термін яких настав до дня введення мораторію. Отже, перебіг строків позовної давності зупиняється із введенням мораторію у справі про банкрутство відповідача, якщо такі грошові зобов'язання за своєю правовою природою є конкурсними у провадженні справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2002 року стосовно ВАТ «Оріана»порушено провадження про банкрутство (справа №Б-7-11/283-13/143), яке на даний час не припинено, а тому строк позовної давності не є пропущеним.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки з моменту набрання законної сили судовими рішеннями (початок перебігу строку позовної давності), якими встановлено неправомірність передачі до статутного фонду спірного майна, до моменту прийняття ухвали про порушення провадження у даній справі 23.03.09 не пройшло трьох років, ЗАТ «Лукор»не пропущено строк позовної давності звернення з даним позовом.

Покликання скаржника на те, що строк позовної давності слід обраховувати з 15.12.2000 (дата оформлення акту приймання-передачі майна) по 02.06.20011 (дата звернення із позовною заявою ЗАТ В«ЛукорВ» , як третьої особи із самостійними вимогами), є безпідставним, оскільки зі змісту ст.26 ГПК України вбачається, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -субВ»єкт спірних матеріальних правовідносин, яка вступає у чужий процес з метою захисту своїх субВ»єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів, а тому саме їй належить право на предмет спору і її самостійна позовна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимоги спрямовані на будь-який предмет поза межами даного спору не можуть бути розглянуті судом як вимоги третьої особи із самостійними вимогами. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено 23.03.09, ЗАТ В«ЛукорВ» залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача згідно ухвали господарського суду від 25.06.09 (т.1, а.с. 55), а в періоди з 20.08.09 по 21.10.09 (т.1, а.с. 126, 138), з 23.11.09 по 19.05.10 (т.1, а.с. 157, т.2, а.с.1), з 17.06.10 по 11.04.11 (т.2, а.с. 11, 67) провадження у справі було зупинено в зв»язку з направленням матеріалів справи до судів апеляційної або касаційної інстанцій, що унеможливлювало здійснення будь-яких процесуальних дій, в тому числі і звернення ЗАТ В«ЛукорВ» із позовом, як третьої особи із самостійними вимогами.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.99,101, 103,105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2011 року в справі за номером 3/49-18/34 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 державного майна України -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови

виготовлено 28.10.2011р.