Постанова

від 28.04.2010 по справі 17/9-125

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

28.04.10 Справа № 17/9-125

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Куцик -Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Водній мирВ» , м. Миколаїв, вих. №46 від 16.03.2010р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2010 року

у справі № 17/9-125, суддя Андрусик Н.О.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Захід ТМВ» , с. Ступки Тернопільської області

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Водній мирВ» , м. Миколаїв

до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Національна торгова компаніяВ» , м. Тернопіль

про стягнення боргу,

за участю представників

від позивача - ОСОБА_3 -адвокат;

від відповідачів -не з'явились.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2010 року у справі № 17/9-125 позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Захід ТМВ» задоволено частково. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю В«Водній мирВ» на користь позивача стягнуто 55 030, 26 грн. основного боргу та 6 182,92 грн. в повернення судових витрат. В решті (6 502,95 грн. пені; 1 294,36 грн. - 3% річних та 3 567,56 грн. інфляційних) провадження у справі припинено (в тому числі до відповідача 2 -ТОВ В«Національна торгова компаніяВ» ) у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що в порушення умов договору постачання від 12.02.2009 р. відповідач не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, а тому його заборгованість перед позивачем на момент прийняття рішення становить 55 030, 26 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ В«Водній мирВ» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що місцевий господарський суд не взяв до уваги наявність у відповідача залишків товару, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Товариство В«Захід ТМВ» у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 01.04.2010 р. участь представників сторін в судовому засіданні була визначена на власний розсуд, додаткові докази не витребовувались, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду -залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2009 року між ТОВ "Захід ТМ" (Постачальник) та ТОВ "Водній мир" (Покупець) було укладено договір постачання №405/98кб (з протоколом розбіжностей від 12.02.09р.), відповідно до якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність Покупця товар, а останній - прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що товар, що поставляється за даним договором підлягає оплаті протягом наступного тижня за товар реалізований йому позивачем протягом попереднього тижня .

На виконання умов укладеного договору позивач за період лютий-вересень 2009р. поставив ТОВ "Водній мир" товар на загальну суму 118310, 15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними ( а.с. 16-72).

Однак, оплату за отриманий товар відповідач провів частково. Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача на час прийняття рішення становить 55 030, 26 грн. (з урахуванням часткової проплати боргу та повернення товару, а.с. 134-139).

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покликання скаржника на ту обставину, що місцевий господарський суд не взяв до уваги наявність у відповідача залишків товару, на який закінчився строк його придатності, є безпідставними, оскільки документально не підтверджені.

Окрім того, відповідно до п. 5.5 договору у випадку, якщо на товар вийшов кінцевий термін реалізації, постачальник зобов'язаний прийняти цей товар на «повернення»та здійснити коректування заборгованості покупця навіть у випадку, якщо цей товар був оплачений покупцем.

Як було зазначено вище, ТОВ «Водній мир»повернуло позивачу товар на суму 1254, 17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення (а.с. 134-136) та не заперечується позивачем. Інші докази про повернення товару позивачу в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність задоволення позовних вимог про стягнення з рахунку відповідача боргу в розмірі 55030,26 грн. за поставлений товар згідно вищезазначених видаткових накладних з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів оплати товару на вказану суму.

Правомірними вважає суд апеляційної інстанції і висновки місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України про стягнення з рахунку ТОВ «Водній мир»6502,95 грн. пені; 1294,36 грн. - 3% річних та 3567,56 грн. інфляційних втрат, нарахованих по кожній накладній окремо, в тому числі щодо вимог до ТОВ В«Національна торгова компаніяВ» , у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині (а.с. 106, 128).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Тернопільської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.03.2010 року у справі № 17/9-125 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий-суддя Мурська Х.В.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.