Постанова

від 09.11.2011 по справі 2а-3127/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р. Справа № 2a-3127/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мигалюка Ю.В.

секретаря Цюпа У.Л.

за участю сторін:

прокуратури: не з'явився,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Прокурора Тлумацького району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі до ВАТ «Ремонтник»про стягнення податкового боргу -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 року Прокурор Тлумацького району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі звернувся в суд з адміністративним позовом до ВАТ «Ремонтник»про стягнення податкового боргу в сумі 7 035,17 грн.

Прокурор у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представник Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі у судовому засіданні позов підтримав та пояснив суду, що відповідачем, в порущення вимог податкового законодавства допущено забогованість по земельному податку та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік на загальну суму 7 035,17 грн. Податкові зобов'язання є узгодженими, однак не сплаченими в установлений строк. На вимоги податкового органу відповідач не реагує, заборгованість не сплачує. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча двічі належним чином повідомлений про розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення кореспонденції адресату.

Розглянувши позовні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію №13656469 від 26.11.1995 року та довідки з ЄДРПОУ станом на день розгляду справи ВАТ «Ремонтник»є юридичною особою, взяте на облік Державною податковою інспекцією в Тлумацькому районі з 26.12.1995 року, є платником земельного податку і податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів.

Судом встановлено, що податковий борг виник за 2010 рік, а тому застосовує законодавство, що діяло на момент його виникнення та стягнення боргу.

Щодо стягнення податкового боргу по земельному податку суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про систему оподаткування», що діяв на момент виникнення податкового боргу було визначено види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлений законом термін. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-Х-111 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно із ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарними днем звітного (податкового) місяця.

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (стаття 20 Закону).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Судовому засіданні встановлено, що відповідачу згідно державного акту на право власності серії І-ІФ №001810 від 11.12.1995 року належить земельна ділянка загальною площею 1,55 га, надана йому для розміщення виробничого приміщення. Згідно витягу з технічної документації нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 923490,00 грн. (59,58 грн. за 1 м.кв). (а.с.12,19). Таким чином, нормативна грошова оцінка за 15500 га становить 9 234,90 в рік земельного податку (59,58 грн.*15500 га).

Відповідачем 01.02.2010 року подано до Державної податкової інспекції в Тлумацькому районі податкову декларацію на 2010 рік, згідно якої відповідач самостійно задекларував суми земельного податку в розмірі 9 234,90 в рік, а по 769,50 грн. щомісячно (а.с.11).

Однак, взятого на себе обов'язку щодо сплати даних сум не виконував, що призвело до виникнення заборгованості по земельному податку на суму 9 234,90 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного суду у справі №2а-1943/10/0970 частково суму забогованості стягнуто (2 308,74 грн.), про що видано виконавчий лист (а.с.21).

Таким чином, заборгованість по сплаті земельного податку за 2010 рік становить 6 926,16 грн. (9 234.90 грн.- 2 308,74 грн.).

Вказана заборгованість підтверджується довідкою ДПІ в Тлумацькому районі від 26.09.2011 року за №66/24-10, податковою декларацією, розрахунком земельного податку та іншими матеріалами справи (а.с.8,11).

Щодо стягнення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»№1963 від 09.04.1993 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів були підприємства, установи, організації, які були юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мали зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які згідно ст. 2 даного Закону є об'єктами оподаткування.

Податок повинен був сплачуватись фізичними особами за місцем реєстрації транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ст.5 даного Закону податок з власників транспортних засобів сплачується фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Згідно із ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»сума податку з власників транспортних засобів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у ст.3 цього Закону.

У разі виявлення фізичних осіб, які не сплачували даний податок, вони зобов'язані сплатити податок не більш ніж за три попередні роки.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач має у приватній власності транспортний засіб марки ІЖ, модель 27-15, об'ємом двигуна 1480 см куб.

Згідно самостійно поданого розрахунку зобов'язувався сплачувати суму податку за ставкою 15 грн. за 100 см куб в розмірі 222 грн., а за 1 та 11 квартал 2010 року в сумі 56 грн. та за 3 і 4 квартал 55 грн.

Однак взятого на себе обов'язку по сплаті даного виду податку не виконував, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 109,01 грн. за третій та четвертий квартал 2010 року.

Податковий борг підтверджується самостійно поданим відповідачем розрахунком нарахування податку з власників транспортних засобів (є узгодженим) та іншими матеріалами справи (а.с.18).

Доказів сплати даного податкового боргу відповідачем суду не представлено.

Відповідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідачу направлялися податкові вимоги про сплату заборгованості з даних видів податку, однак останні залишені ним без виконання (а.с.20).

Відповідно до вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом .

Відповідно пункту 36.1. статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначається як сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ремонтник» (код ЄДРПОУ 13656469, вул. Грушевського,51, м. Тлумач, Івано-Франківська область, 78000) в дохід бюджету податковий борг в сумі 7 035,17 грн. (сім тисяч тридцять п'ять гривень 17 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 14.11.2011 року.

Суддя: Мигалюк Ю.В.