Постанова

від 12.09.2011 по справі 2а-1670/6081/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6081/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Курганській Л.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Укркурортбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2011 року приватне підприємство "Укркурортбуд" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011 року №0006202301/2173, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 14250,00 грн. в тому числі: 11400,00 грн. за основним платежем та 2850,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0006202301/2174, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 17812,50 грн. в тому числі: 14250,00 грн. за основним платежем та 3562,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою із збільшенням Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі-відповідач, Кременчуцька ОДПІ) суми податкового зобов'язання приватного підприємства "Укркурортбуд" (далі-позивач, ПП "Укркурортбуд") з податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками перевірки, результати якої оформлені актом від 10 червня 2011 року №3810/23-209/34793070. Так, позивач вказує, що Кременчуцькою ОДПІ неправомірно збільшене податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток з підстав здійснення ПП "Укркурортбуд" господарських операцій із ПП "Кремнет", адже в позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, постачання і перевезення товару, придбаного в ПП "Кремнет". Посилаючись на вищенаведені підстави позивач також обґрунтовує правильність віднесення ним сум сплачених на придбання товарів у ПП "Кремнет" до валових витрат підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просили скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що Кременчуцькою ОДПІ зменшено суми податкового кредиту ПП "Укркурортбуд" з підстав формування його за рахунок, зокрема, сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, придбаного в ПП "Кремнет", в якого відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Укркурортбуд" (ідентифікаційний код 34793070) зареєстроване як юридична особа 18.12.2006 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість 01.01.2009 року, про що видане свідоцтво № 100157799.

У період з 07.06.2011 року по 10.06.2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства "Укркурортбуд" по питанню взаємовідносин з ПП "Кремнет" за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року з питань повноти сплати податку на прибуток та податку на додану вартість згідно постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції ОСОБА_3 про призначення позапланової документальної перевірки від 26.04.2011.

За результатами перевірки 10.06.2011 Кременчуцькою ОДПІ складений Акт №3810/23-209/34793070, яким встановлені порушення порядку ведення податкового обліку, а саме:

- пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 11 400,00 грн., у т.ч.: за жовтень 2010 року - 2500,00 грн.; за листопад 2010 року - 5400,00 грн.; за грудень 2010 року - 3500,00 грн.;

- п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14250,00 грн. у т. ч.: за 4 квартал 2010 року на суму 14250,00 грн. 01.07.2011 року.

На підставі висновків Акту перевірки від 10.06.2011 року №3810/23-209/34793070 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0006202301/2173, за яким ПП "Укркурортбуд" визначено до сплати суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)) на загальну суму 14250,00 грн., з яких 11400,00 грн. за основним платежем та 2850,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0006182301/2174, за яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 17820,50 грн., з яких 14250,00 грн. за основним платежем та 3562,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 01.07.2011 №0006202301/2173, суд приходить до наступних висновків.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який діяв у 2010 ріці, тобто на момент здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) /п.п. 7.2.3/. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону /п.п. 7.2.4/.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Кремнет" укладено договір купівлі-продажу від 21 жовтня 2010 року №17, згідно якого постачальник (ПП "Кремнет") зобов'язується передати замовнику у встановлені строки будівельні матеріали в асортименті, а покупець (ПП "Укркурортбуд") прийняти та оплатити товар.

Суд звертає увагу, що наданий позивачем договір купівлі-продажу від 21 жовтня 2010 року №17 у розділі 9 "Юридичні адреси та реквізити сторін" не містить підпису уповноваженої особи Покупця ПП "Укркурортбуд" . Суд не приймає до уваги надану позивачем 12 вересня 2011 року засвідчену підписом уповноваженої особи ПП "Укркурортбуд" копію договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2010 року, оскільки сам по собі факт наявності станом на 12 вересня 2011 року договору зі всіма необхідними підписами, не спростовує висновки акту перевірки про їх відсутність на момент здійснення перевірки.

На підставі зазначеного договору ПП "Кремент" виписано позивачу наступні документи:

- податкову накладну від 29.10.2010 №100710 (найменування - будівельні матеріали, кількість 1 шт.) на загальну суму 1500,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., накладну від 29.10.2010 №100710 (найменування - будівельні матеріали, кількість 1 шт.) на загальну суму 1500,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., рахунок від 29.10.2010 №710 (найменування - будівельні матеріали, кількість 1 шт.) на загальну суму 1500,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн.

- податкову накладну від 30.11.2010 №100711 (найменування - будівельні матеріали, кількість 1 шт.) на загальну суму 32400,00 грн., в тому числі ПДВ 5400,00 грн.

- податкову накладну від 29.12.2010 №100712 (найменування - будівельні матеріали, кількість 1 шт.) на загальну суму 21000,00 грн., в тому числі ПДВ 3500,00 грн., накладну від 29.12.2010 №100712 (найменування - будівельні матеріали, кількість 1 шт.) на загальну суму 21000,00 грн., в тому числі ПДВ 3500,00 грн.

Суд зауважує, що у графі "Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" податкових накладних від 29.10.2010 №100710 та від 30.11.2010 №100711 не вказано прізвище уповноваженої особи.

Пунктом 2.2.1 Договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2010 року №17 визначено, що передача Постачальником та прийом Покупцем Товару здійснюється зі скалу продавця.

Однак, на вимогу суду, в зв'язку з чим під час розгляду справи оголошувалася перерва, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, представником позивача суду не надана.

Відповідно до підпункту 2.2.5 пункту 2.2 Договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2010 року №17 прийом та здача товару за кількістю та якості здійснюється в момент підписання накладних уповноваженими представниками обох Сторін, в яких обов'язково вказується кількість товару, його найменування та ціна з урахуванням ПДВ.

Натомість у зазначених вище документах не наведено належним чином кількість, асортимент та вартість товару, що не дозволяє суду встановити фактичне його використання у господарській діяльності та, відповідно, зв'язок із наданими позивачем довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3.

Згідно пункту 2.6 Договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2010 року №17 право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження Товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товар передано Покупцеві, зроблено запис у відповідних документах , які підтверджують факт приймання-передачі Товару (видаткових накладних тощо).

Разом з тим, всупереч підпункту 2.2.5 пункту 2.2, пункту 2.6 Договору, надані позивачем накладні від 29.10.2010 №100710 та від 29.12.2010 №100712 не містять підпису уповноваженої особи позивача про отримання товару. Інших документів, які б свідчили про отримання ПП "Укркурортбуд" товару позивачем не надано.

Суд не приймає до уваги надані позивачем у судовому засіданні засвідчені підписом уповноваженої особи ПП "Укркурортбуд" копії договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2010 року №17 та накладних на отримання товару, оскільки сам по собі факт наявності станом на 12 вересня 2011 року зазначених документів зі всіма необхідними підписами, не спростовує висновки акту перевірки про їх відсутність на момент здійснення перевірки.

Підпунктом 2.11.1 Договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2010 року №17 передбачено порядок приймання товару за кількістю та якістю на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість, кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент Товару.

Проте позивачем в жодне судове засідання зазначених документів надано не було.

Також, на неодноразові вимоги суду позивачем не надано доказів наявності у ПП "Укркурортбуд" складських приміщень (власних чи орендованих), де б зберігалися придбані будівельні матеріали, а також документів щодо руху товару, отриманого від ПП "Кремнет", оприбуткування його на складі позивача, зокрема, книги складського обліку або ж роздруківок з ком'ютеризованої програми обліку товарів на складі, якими б підтверджувалося надходження зазначеного товару на склад, суду також не надано.

Статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття В«господарська операціяВ» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернуто увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою , тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування .

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення цієї статті ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з частини 1 статті 203, частини 2 статті 215, частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у жовтні, листопаді та грудні 2010 року позивачем протиправно включено до складу валових витрат витрати по придбанню будівельних матеріалів та до складу податкового кредиту суми ПДВ, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Кремнет" за товар, що фактично не придбавався, а відповідно не міг використовуватися у господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, з огляду на встановлені перевіркою порушення позивачем, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, їх відповідність приписам пункту 54.3.2. та пункту 123.1. Податкового кодексу України, який набрав чинності на час ухвалення оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень - не має.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Укркурортбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2011 року.

Суддя Р.І. Молодецький