Постанова

від 08.09.2011 по справі 2а-1670/7013/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7013/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ресурс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві , Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2011 року Дочірнє підприємство "Ресурс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві , Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Харкова про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів; зобов'язання повернути помилково сплачені страхові внески на загальну суму 63799 грн.26 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок відрахувань до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві 42% від сум сплаченого позивачем єдиного податку в 2009-2010 роках утворилася переплата по страховим внескам у сумі 63799 грн. 26 коп., тому відповідно до п. 13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" помилково сплачені суми страхових внесків підлягають поверненню позивачеві. Зазначає, що у вказаний період знаходився на податковому обліку в ДПІ Ленінського району м. Харкова та лише з 04.11.2010 року зареєструвався як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Харкові. 24.06.2011 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві та до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова із заявами про повернення вищевказаних сум, проте до цього часу помилково сплачені страхові внески позивачу не повернуто.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

У своїх запереченнях посилалася на висновки акту № 274 від 28.10.2010 року, складеного за результатами позапланової перевірки Дочірнього підприємства "Ресурс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з січня 2009 року по вересень 2010 року та надання достовірних індивідуальних відомостей про застраховану особу до органів Пенсійного фонду за 2009 рік-вересень 2010 року. Зазначала, що за результатами даної перевірки не встановлено помилкової сплати позивачем сум страхових внесків.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У своїх письмових запереченнях посилається на те, що з січня 2009 року позивач як платник податків перебував на обліку у ДПІ Ленінського району м. Харкова, куди і сплачував єдиний податок, хоча як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обліковувався в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Полтави. Тому розмежовування від сплати єдиного податку в розмірі 42% надходили на розрахункові рахунки Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова та обліковувалися в окремих реєстрах. Зазначає, що в Управління відсутній обов'язок та законні підстави для повернення позивачу сплачених ним страхових внесків.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що дочірнє підприємство "Ресурс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" (код ЄДРПОУ 35926741) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 03.06.2008 року.

Згідно довідки № 18 від 23.01.2009 року позивач станом на дату видачі довідки перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Харкова (а.с. 25).

03.06.2008 року дочірнє підприємство "Ресурс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" узято на облік як платник страхових внесків у розмірі 33,2% в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави, що підтверджується повідомленням про взяття на облік від 23.06.2009 року (а.с. 26).

З 04.11.2010 року дочірнє підприємство "Ресурс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" узято на облік як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова (а.с. 27).

Згідно із ст.ст. 14, 15 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» від 09.07.2003 року № 1058 (надалі -Закон) Дочірнє підприємство "Ресурс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" є страхувальником, використовує найману працю та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави (2009 рік -жовтень 2010 року) та в Управлінні Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Харкова (з 04 листопада 2010 року).

У 2009 році, 2010 році та 13.01.2011 року позивач сплачував єдиний податок. Згідно платіжних доручень, копії яких наявні у матеріалах справи, одержувачем єдиного податку є ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

У 2009-2010 році зі сплачених позивачем сум єдиного податку Державним казначейством були здійснені відрахування до Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Харкова за ставкою 42% відповідно до ОСОБА_3 Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", які обліковувалися в окремих реєстрах.

Зазначене, на думку позивача, призвело до утворення помилкової сплати страхових внесків у розмірі 63799 грн. 26 коп.

24.06.2011 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави та до Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Харкова з проханням повернути переплату по страховим внескам, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заяв за вих. № 15 та № 16.

У відповідь на вищевказані звернення від Управлінням Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова надійшов лист від 04.07.2011 року № 7509-03/29 та від Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави надійшов лист від 28.07.2011 року № 6261/03-13, якими позивача повідомлено про неможливість повернення коштів.

У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про повернення сум помилково сплачених страхових внесків.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із наступного.

Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають такому страхуванню, порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду встановлені Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон №1058-IV). Згідно статті 5 даного Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 статті 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) , які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно положень ч.3, ч.4 та ч.6 ст. 18 Закону №1058-ІV, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону №1058-IV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Разом з тим, ОСОБА_3 Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Так, згідно пункту 6 зазначеного ОСОБА_3 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Розміри відсотків, які підлягають відрахуванню з сум єдиного податку, порядок і строк їх перерахування чітко визначені вищевказаним ОСОБА_3 Президента України від 03.07.1998 р. №727/98, пунктом 2 якого передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки ; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Аналіз наведених положень ОСОБА_3 №727/98 свідчить про те, що позивач не бере участі в розподілі чи визначенні розміру відрахувань перерахованої ним до держказначейства суми єдиного податку. ОСОБА_3 або іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а позивач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.

Відповідно до п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 N 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за N 988/18283, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представником позивача, що Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави у термін з 11.10.2010 року по 28.10.2010 року на підставі заяви позивача проведено позапланову перевірку Дочірнього підприємства "Ресурс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з січня 2009 року по вересень 2010 року та надання достовірних індивідуальних відомостей про застраховану особу до органів Пенсійного фонду за 2009 рік-вересень 2010 року, що набрала форму акту № 274 від 28.10.2010 року.

Із акту перевірки вбачається, що за результатами даної перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави не встановлено помилкової сплати позивачем сум страхових внесків.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що акт перевірки представниками позивача підписано без заперечень, результати перевірки позивачем не оскаржувалися.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач у 2009-2010 роках не припускав помилкової сплати єдиного податку.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Ресурс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2011 року.

Суддя С.С. Сич