Постанова

від 18.09.2015 по справі 821/2764/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2764/15-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Технопромсервіс" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку,

встановив:

Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - позивач, Новокаховська ОДПІ, контролюючий орган) звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Технопромсервіс" (далі - відповідач, ТОВ "Компанія "Технопромсервіс"), у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках до повного погашення податкового боргу з податку на прибуток.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що з метою здійснення заходів щодо погашення податкового боргу сумі 187 481,68 грн. відповідачу була направлена податкова вимога та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. При цьому, позивач вказує, що внаслідок відсутності у відповідача майна, у податкового органу відповідно пп.20.1.33 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України виникає право щодо звернення до суду з вимогою щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку.

Відповідач надав письмові заперечення на позов, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що податкове зобов'язання з податку на прибуток сплачено відповідачем своєчасно надання до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" платіжного доручення № 142 від 18.02.2013 р.щодо перерахування до бюджету сум податку, самостійно визначених відповідачем у податкових деклараціях. Однак з вини банку кошти до бюджету не перераховані, а рішеннями Господарського суду м. Києва від 30.09.2013р. та Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. у справі №910/14455/13 банк зобов'язано здійснити перерахування грошових коштів в сумі 205 735,00 грн. з рахунку ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" за призначенням згідно платіжного доручення № 142 від 18.02.2013р. Крім того, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015р. у справі № 821/2181/13-а відмовлено у задоволенні позову Новокаховської ОДПІ до ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" про стягнення коштів за податковим боргом по податку на прибуток підприємств за 2012р. в сумі 187 398,46 грн. Посилаючись на наведені обставини та норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.129 Податкового кодексу України відповідач вважає, що він звільнений від відповідальності за неперерахування банком в повному обсязі податку на прибуток, у зв'язку з чим арешт коштів неможливий.

Сторони у судове засідання не з'явились, будучі належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як установлено судом, ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" зареєстровано як юридичну особу 14.12.1994р., код ЄДРПОУ 21308831, та взято на облік як платника податків.

Відповідачем 31.01.2013р. подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012р. на суму 205 735,00 грн.

Також відповідачем подавались податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2013р. на суму 898,00 грн. та за 2014р. на суму 44 615,00 грн.

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що за ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" обліковується в контролюючих органах податковий борг по податку на прибуток за 2012р., оскільки в граничний термін по строку сплати даного зобов'язання кошти самостійно визначеного відповідачем податкового зобов'язання в сумі 205 735,00 грн. до бюджету не надійшли.

Згідно із п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом було надіслано боржнику податкову вимогу № 15-19 від 25.02.2013р. на суму 187 398,46 грн. та прийнято рішення від 25.02.2013р. про опис майна в податкову заставу, але до погашення боргу це не призвело.

Крім того, позивачем складено акт опису майна №9 від 05.03.2015р. про відсутність у відповідача майна, яке може бути описано у податкову заставу, отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та від органів Державтоінспекції, відповідно до якої за відповідачем не зареєстровано нерухомого майна чи транспортних засобів.

Згідно пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, необхідними умовами накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, є наявність податкового боргу та відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або коли балансова вартість такого майна менша суми податкового боргу.

Позивач обґрунтовує свою правову позицію тим, що за ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" рахується податковий борг з податку на прибуток, самостійно визначений платником податків згідно податкових декларацій за 2012-2014р.р. в загальній сумі 187 481,68 грн. та у нього відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого можна цей борг погасити.

Так, ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" самостійно визначило податкове зобов'язання з податку на прибуток у поданих податкових деклараціях:

за 2012р. № 9086265813 від 31.01.2013р. на суму 205 735,00 грн.;

за 2013р. №9090214293 від 10.02.2014р. на суму 898,00 грн.;

за 2014р. №9081391136 від 02.03.2015р. на суму 44615,00 грн.

Залишок несплаченого податку на прибуток згідно облікової картки платника податків становить 187 481,68 грн., в тому числі 187 396,46 грн. за основним платежем та 85,22 грн. пені.

Крім того, податковим керуючим складено акт опису майна №9 від 05.03.2015р., за змістом якого установлено відсутність майна відповідача, яке може бути описане в податкову заставу.

При наданні оцінки обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно облікової картки платника податків - ТОВ "Компанія "Технопромсервіс", податковий борг з податку на прибуток в сумі 187 396,46 грн. фактично виник у зв'язку з несплатою відповідачем цього податку за 2012р. в повному обсязі в сумі 205 735,00 грн., але з урахуванням наявної на початок 2013р. переплати в сумі 18 336,54 грн. та подальшої сплати у 2013-2014р.р. податку за відповідні звітні роки в загальній сумі 45 515,00 грн.

Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідачем вчинені такі дії зі сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2012-2014р.р., як подання до банківської установи платіжних доручень щодо перерахування грошових коштів, а саме: платіжного доручення №142 від 18.02.2013р. на суму 205 735,00 грн., платіжного доручення №73 від 11.03.2014р. на суму 900,00 грн., платіжного доручення №144 від 18.02.2015р. на суму 40 000,00 грн. та платіжного доручення №145 від 06.03.2015р. на суму 4 615,00 грн.

З цих платіжних доручень виконаними є лише платіжні доручення №73 від 11.03.2014р. на суму 900,00 грн., №144 від 18.02.2015р. на суму 40 000,00 грн. та №145 від 06.03.2015р. на суму 4 615,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.09.2013р. у справі №910/14455/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р., задоволено позов ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" та зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" здійснити перерахування грошових коштів в сумі 205 735,00 грн. з рахунку ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" за призначенням згідно платіжного доручення № 142 від 18.02.2013 р.

Вказаними судовими рішеннями установлені обставини щодо укладення між ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" та ПАТ "Комерційний банк "Даніель" договору банківського рахунку № РКО-32541Т від 10.09.2010р., передачі ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" до Банку платіжного доручення №142 від 18.02.2013р. на суму 205 735,00 грн. з призначенням платежу податок на прибуток за 2012р. та невиконання цього платіжного доручення з вини ПАТ "Комерційний банк "Даніель".

На підставі ст.72 КАС України перелічені обставини доказуванню не підлягають.

Також судом установлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015р. у справі № 821/2181/13-а відмовлено у задоволенні позову Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" про стягнення коштів за податковим боргом по податку на прибуток підприємств за 2012р. в сумі 187 398,46 грн.

Слід звернути увагу на те, що предметом позову у даній справі є накладення арешту на кошти ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" як способу забезпечення погашення податкового боргу по податку на прибуток підприємств в сумі 187 398,46 грн., у стягненні якого контролюючому органу відмовлено вказаним вище рішенням суду апеляційної інстанції.

Згідно з п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У відповідності до вимог ст. 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій готівковій або безготівковій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами, врегульовано Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001р. №2346.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 ст. 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, а п. 30.1 ст. 30 цього Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

При цьому ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлена відповідальність банка, що обслуговує платника, та банка, що обслуговує отримувача, перед платником та отримувачем.

Крім цього, п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів стягувати з банків та інших фінансових установ пеню за несвоєчасне виконання ними рішень суду та доручень платників податків про сплату податків, зборів, платежів.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податку припиняється із його повною сплатою до бюджету. При цьому виконання платником зобов'язання по сплаті до відповідного бюджету суми податкового зобов'язання шляхом подання до банку платіжного документа на перерахування (переказ) сум податку, припиняється з моменту прийняття обслуговуючим банком такого платіжного документа до виконання. Подальше несвоєчасне перерахування банком сплачених платником сум податку до бюджетів (державних цільових фондів) може мати негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій та пені саме для нього (банку). Тобто за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічної правової позиції притримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 07 квітня 2014 року по справі К/800/35605/13, від 11 червня 2015 року по справі К/800/11834/15, від 18 червня 2015 року по справі К/800/8375/15, від 12 березня 2015 року по справі К/800/65943/13, тощо.

В даному випадку є доведеним прийняття банківською установою до виконання розрахункового документу від ТОВ "Компанія "Технопромсервіс" на перерахування сум податку на прибуток за 2012р., та ненадходження цих сум до бюджету з вини саме банку. Неперераховані банком суми податку на прибуток за 2012р. розцінюються позивачем як податковий борг відповідача.

Також суд звертає увагу на наступне.

У Податковому кодексі України декларовані принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство України.

У пп. 4.1.4 Податкового кодексу України визначений один із принципів - презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зміст п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України не дає однозначного висновку про те, що у разі недобросовісних дії банку щодо перерахування грошових коштів платника податку на оплату податків та зборів, такий платник звільняється від відповідальності тільки у вигляді сплати штрафних санкцій та пені.

Жодна норма податкового законодавства не зобов'язує платника податку двічі сплачувати податок у випадку неналежного виконання банківською установою своїх обов'язків.

З огляду на викладене суд не погоджується з доводами позивача про наявність у відповідача зазначеного у позовній заяві податкового боргу, який давав би підстави для забезпечення його погашення шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банківських установах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, враховуючи, що позивачем документально і нормативно не обґрунтовано наявність податкового боргу, у стягненні якого до того ж відмовлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015р. у справі № 821/2181/13-а, то суд вважає позов необґрунтованим і не вбачає підстав для його задоволення.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.2.2