Ухвала

від 17.12.2015 по справі 821/2764/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2764/15-а

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технопромсервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - Новокаховська ОДПІ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технопромсервіс» (далі - ТОВ «Компанія «Технопромсервіс») в якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках до повного погашення податкового боргу з податку на прибуток.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість з податку на прибуток в розмірі 187 481,68 грн., в результаті чого контролюючим органом була направлена податкова вимога та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Проте, у зв'язку з відсутністю у підприємства майна, виникла необхідність звернення до суду з відповідною вимогою в порядку передбаченому пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі Новокаховська ОДПІ ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» було самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток шляхом подання наступних податкових декларацій:

- за 2012 рік № НОМЕР_1 від 31 січня 2013 року на суму 205 735,00 грн.;

- за 2013 рік № НОМЕР_2 від 10 лютого 2014 року на суму 898,00 грн.;

- за 2014 рік № НОМЕР_3 від 02 березня 2015 року на суму 44 615,00 грн.

Виконуючи обов'язок зі сплати вказаних податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2012-2014 роки ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» подало до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» (далі - ПАТ «КБ «Даніель»), який є розрахунковим банком відповідача, платіжні доручення:

- № 142 від 18 лютого 2013 року на суму 205 735,00 грн.;

- № 73 від 11 березня 2014 року на суму 900,00 грн.;

- № 144 від 18 лютого 2015 року на суму 40 000,00 грн.;

- № 145 від 06 березня 2015 року на суму 4 615,00 грн.

Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 16 січня 2014 року № 14 ПАТ «КБ «Даніель» віднесено до категорії неплатоспроможних.

У зв'язку з цим, 16 січня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1 про початок виведення даного банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 17 січня 2014 року.

На підставі цього, із наведених платіжних доручень виконаними є лише платіжні доручення №73 від 11 березня 2014 року на суму 900,00 грн., №144 від 18 лютого 2015 року на суму 40 000,00 грн. та №145 від 06 березня 2015 року на суму 4 615,00 грн.

У зв'язку з тим, що кошти за платіжним дорученням № 142 від 18 лютого 2013 року на суму 205 735,00 грн. до бюджету не надійшли, за відповідачем обліковується податковий борг з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 187 398,46 грн., з урахуванням переплати на початок 2013 року в розмірі 18 336,54 грн.

25 лютого 2013 року контролюючим органом була складена та надіслана податкова вимога № 15-19 на суму 187 398,46 грн.

Також, 05 березня 2015 року податковим органом складено акт опису майна №9, яким зафіксовано відсутність у ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» майна, яке може бути описано в податкову заставу.

Втім, рішенням Господарського суду м. Києва від 30 вересня 2013 року у справі №910/14455/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року, задоволено позов ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» та зобов'язано ПАТ «КБ «Даніель» здійснити перерахування грошових коштів в сумі 205 735,00 грн. з рахунку ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» за призначенням згідно платіжного доручення № 142 від 18 лютого 2013 року.

Також постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі № 821/2181/13-а відмовлено в задоволенні позову Новокаховській ОДПІ до ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» про стягнення коштів за податковим боргом по податку на прибуток підприємств за 2012 рік в сумі 187 398,46 грн..

Проте, Новокаховська ОДПІ вважає, що у неї є підстави, передбачені пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку на суму існуючого податкового боргу в загальній сумі 187 481,68 грн., в тому числі 187 396,45 грн. - основний платіж та 85,22 грн. - пеня.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що є доведеним прийняття банківською установою до виконання розрахункового документу від ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» на перерахування сум податку на прибуток за 2012 рік та ненадходження цих сум до бюджету, саме з вини банку.

Крім того, на думку суду першої інстанції, не може бути накладений арешт на кошти з метою погашення податкового боргу по податку на прибуток, у стягненні якого, позивачу було відмовлено рішенням суду.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків можливо лише тоді, коли у такого платника податків існує не погашений податковий борг та відсутнє майно.

Отже, визначальним в даній справі є те, що необхідно встановити чи рахується за відповідачем податковий борг несплачений саме з вини останнього. З цього приводу колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, з викладених норм Податкового кодексу вбачається, що платник податків повинен самостійно погасити грошове зобов'язання, протягом 10 календарних днів, після його узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи сума грошового зобов'язання є узгодженою шляхом подання платником податків податкової декларації.

На виконання вищевказаних вимог податкового законодавства, відповідачем були здійснені дії щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, зокрема, подання платіжних доручень до банківської установи, які були нею прийнятті.

Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно п. 22.4 ст. 22 цього Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п.129.7 ст.129 Податкового кодексу України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Так, як було вказано вище, НБУ було віднесено ПАТ «КБ «Даніель», в якому обслуговується відповідач до категорії неплатоспроможних банків та запроваджено тимчасову адміністрацію відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних регулюється статтею 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (п.16 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частина 1 ст.34 цього Закону встановлює, що фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Тобто, рішенням НБУ було врегульовано економічні нормативи ПАТ «КБ «Даніель», відповідно до якого введено тимчасову адміністрацію.

За таких обставин справи, враховуючи, що платіжні доручення прийняті до виконання ПАТ «КБ «Даніель» податковий борг виник не з вини ТОВ «Компанія «Технопромсервіс», а тому відсутні підстави і для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Крім того, рішенням суду було відмовлено Новокаховській ОДПІ у стягненні з ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» податкового боргу з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 187 398,46 грн.

Даним рішенням суду було встановлено, що неперерахування до бюджету сум податку, сплаченої відповідачем, відбулось з вини банку, а тому притягнення до відповідальності за неперерахування коштів до бюджету має бути застосовано у відношенні до такого банку.

Поряд з цим рішенням, матеріали справи містять також рішення господарських судів, якими було зобов'язано ПАТ «КБ «Даніель» здійснити перерахування грошових коштів до бюджету з рахунку ТОВ «Компанія «Технопромсервіс».

Даними рішеннями встановлені обставини щодо укладення між ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» та ПАТ «КБ «Даніель» договору банківського рахунку, передачі ТОВ «Компанія «Технопромсервіс» до банку платіжного доручення №142 від 18 лютого 2013 року на суму 205 735,00 грн. з призначенням платежу «податок на прибуток за 2012 рік» та невиконання цього платіжного доручення з вини ПАТ «КБ «Даніель».

За таких обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган, приймаючи рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, діяв з недостатньою добросовісністю та розсудливістю.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки наведені в неї обґрунтування відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технопромсервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова