Ухвала

від 17.09.2015 по справі 826/5348/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5348/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РРС Комунікації» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РРС Комунікації» зареєстроване 27.12.2010 року Головним управлінням юстиції у м. Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 27.12.2010 року № 10681020000027156. Код за ЄДРПОУ: 37414393.

ТОВ «РРС Комунікації» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.12.2010 року за № 189324 та перебуває на обліку в ДПІ Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.02.2011р. № 100323079 позивач зареєстрований платником ПДВ, індивідуальний податковий номер - 374143926505.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі наказу від 08.10.2014р. № 2582 та направлення на перевірку від 08.10.2014р. № 3185/22-01, згідно пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «РРС Комунікації» (код ЄДРПОУ 37414393), з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550) за період з 29.10.2010 р. по 30.06.2014р.

За результатами перевірки складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 21.10.2014р. №502/1-22-01/37414393 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «РРС Комунікації»:

п.198.3, п.198.6 СТ.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 382 011 грн., в т.ч. за грудень 2011р. - 382 011 грн.;

п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 046 756 грн., в т.ч. за II-IV квартал 2011 року на суму 1 046 756 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що за постачанням товару лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ «РРС Комунікації» необґрунтованої податкової вигоди.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0010982201 від 06.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 382 011,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 191 005,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0010992201 від 06.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 046 756,00 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «РРС Комунікації» та ТОВ «Магірус ЛТД» укладено договір купівлі-продажу М-028 від 24.06.2011р., згідно умов якого Продавець зобов'язується передати належне йому ІТ-обладнання (надалі - «Товар») у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Вартість товару, кількість та асортимент наведені у рахунках-фактурах.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, рахунків-фактур, видаткових накладних, виписки з банку про рух коштів на рахунках тощо.

Окрім того, як доказ транспортування товару позивач надав суду копії товарно-транспортних накладних

Вказані суми по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ та до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств відповідних податкових періодів, та відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних та у податкових деклараціях. Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на ім'я ТОВ «РРС Комунікації» контрагентом, вимогам чинного законодавства України.

Зокрема, за II-IV квартал 2011 року ТОВ «РРС Комунікації» задекларовано податок на прибуток у сумі 713 824 грн. В той же час, перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження на загальну суму 1 046 756 грн.

Окрім того, за період з 29.10.2010р. по 30.06.2014р. ТОВ «РРС Комунікації» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 32 838 373 грн., податковим органом під час перевірки повноти визначення податку на додану вартість за період з 29.10.2010р. по 30.06.2014р. встановлено його завищення на загальну суму в розмірі 382 011 грн.

Обґрунтовуючи свої висновки, відповідач зазначає, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано постанову старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області старшого лейтенанта податкової міліції П.М. Буздигана від 29.07,2014р., згідно якої: «...В ході досудового розслідування встановлено, що група осіб у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 під керівництвом ОСОБА_7, організували діяльність так званого «конвертаційного центру». Схема незаконної діяльності «конвертаційного центру» полягала в тому, що вказані особи використовуючи підприємства з ознаками фіктивності, зокрема: TОB «Главмясторг» (код ЄДРПОУ 36087924), ТОВ «ЕВС БРЕЙКС Україна» (код СДРПОУ 37068415), ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550), ТОВ «Буд Інтеграл Сервіс» (код ЄДРПОУ 39135949), ТОВ «Різор Мастер» (код ЄДРПОУ 39137747), документально оформляючи неіснуючі фінансово - господарські операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого передавали вказані документи замовникам послуг - реально діючим суб'єктам господарської діяльності різних областей України для їхнього відображення в бухгалтерському і податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту І валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств.

У подальшому, клієнти «конвертаційного центру» перераховували грошові кошти на банківські рахунки фіктивних підприємств, які знімалися готівкою та поверталися представникам діючих суб'єктів господарської діяльності за виключенням частини коштів з якості оплати за надані послуги.

Будучи допитаним як свідок, ОСОБА_9 вказав, що на прохання ОСОБА_7 став засновником ТОВ «Магірус ЛТД», однак фінансово-господарської діяльності він не здійснював, наміру займатися господарською діяльністю не мав, ТОВ «Магірус ЛТД» зареєстрував без мети здійснення підприємницької діяльності.

В ході розслідування встановлено, що одним з підприємств, яке скористалося послугами «конвертаційного центру» є ТОВ «РРС Комунікації», службові особи якого, шляхом відображення в бухгалтерському і податковому обліках фінансових операцій з «ризиковими» підприємствами, безпідставно сформували податковий кредит з метою заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу № М-028 від 24.06.2011р. підписаний директором ТОВ «Магірус ЛТД» ОСОБА_7

Судом у судовому засіданні допитано в якості свідка директора ТОВ «Магірус ЛТД» ОСОБА_7, який пояснив суду, що він з 28.10.2010р. по теперішній час є директором ТОВ «Магірус ЛТД». У 2011-2012 роках ТОВ «Магірус ЛТД» неодноразово постачало ТОВ «РРС Комунікації» обладнання для передачі інформації в галузі інформаційних технологій. Під час продажу, покупцю видавались всі документи - рахунки, видаткові та податкові накладні. Все обладнання згідно зобов'язань поставлено повністю, оплату за нього отримано в повному обсязі, скарг та претензій від покупця не надходило.

ОСОБА_7 зазначив, що документи підписував він особисто.

Окрім того, судом у судовому засіданні допитано в якості свідків засновників ТОВ «Магірус ЛТД» ОСОБА_10, ОСОБА_9, які пояснили суду, що з 21 жовтня 2010 року по 10 травня 2014 року вони є засновниками ТОВ «Магірус ЛТД». З моменту створення підприємства його директором є ОСОБА_7

ТОВ «Магірус ЛТД» зареєстровано : відповідно до вимог чинного законодавства України, отримано свідоцтво платника ПДВ. Дяльність ТОВ «Магірус ЛТД» здійснювалась відповідно чинного законодавства та Статуту тиовариства у відповідності до визначених кодів економічної діяльності.

Всіма питаннями господарської діяльності підприємства займався директор товариства, ТОВ «Магірус ЛТД» для здійснення господарської діяльності орендувало офісні та складські приміщення, мало в наявності або орендувало автотранспорт, мало відповідний персонал.

Відповідно до чинного законодавства, всі господарські операції з купівлі-продажу товарів та послуг відображені у бухгалтерському та податковому обліках товариства та виховані при розрахунку і сплаті податків до бюджету.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення свідків суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі відносно посадових осіб товариства, який набрав законної сили.

Матеріали справи таких відомостей не містять.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд звертає увагу, що станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та ТОВ «Магірус ЛТД», вказаний суб'єкт господарювання зареєстрований у передбаченому законодавством порядку і є платником ПДВ, тобто мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Магірус ЛТД» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача на укладення договорів було вільним та відповідало внутрішній волі, а договори спрямовані на реальне настання передбачених ним наслідків.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та надані до суду апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтсанції, що вчинені між позивачем та ТОВ «Магірус ЛТД» містять у собі ділову мету, оскільки позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті укладеного договору і відповідачем не доведено протилежне.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, сплачених позивачем відповідно до договору, укладеного із ТОВ «Магірус ЛТД», а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем необґрунтовано.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: О.Г. Хрімлі

А.Ю. Коротких

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.