Ухвала

від 14.09.2015 по справі 816/1646/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р.Справа № 816/1646/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Бойко Є.Г.

представника відповідача Павленко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі № 816/1646/15

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Лазірки" (далі за текстом - ПСП "Лазірки", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - Лубенська ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року №0002412201, від 24 лютого 2015 року №0000231700 та від 27 лютого 2015 року №0000342201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 03 грудня 2014 року №0002412201, від 27 лютого 2015 року №0000342201. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом першої інстанції доказів та встановлення обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 209.15. ст. 209, п. 201.1., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно наданих до перевірки позивачем копій первинних документів, складених по взаємовідносинах з ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн", встановлено, що ПСП "Лазірки" придбавало у липні-вересні 2014 року шрот соняшниковий. При цьому, надані як до перевірки, так і до матеріалів справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій складені неналежним чином, що не відповідає встановленим вимогам до їх оформлення, а саме: у видаткових накладних відсутня посадова особа, що отримала шрот соняшниковий, відсутнє посилання на дату та номер довіреності, на підставі якої ОСОБА_3 уповноважено на отримання товару від постачальника, згідно видаткових накладних їх місце складання м. Дніпропетровськ, хоча згідно товарно-транспортних накладних вантаж відправлявся з міста Верхівцеве, Дніпропетровської області, у наданих товарно-транспортних накладних є недоліки їх заповнення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05 листопада 2014 року по 18 листопада 2014 року Лубенською ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПСП "Лазірки" (код за ЄДРПОУ 30132028) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2014 року по 05 листопада 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01липня 2014 року по 05 листопада 2014 року та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 липня 2014 року по 05 листопада 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 20 листопада 2014 року №3055/22-30132028, у якому зафіксовано порушення:

- пунктів 198.1., 198.2., 189.3. та статті 192 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на 2400,00 грн, у тому числі за липень 2014 року у сумі 2400,00 грн;

- пунктів 198.2., 198.3., 198.4., 198.6. статті 198, пункту 209.15. статті 209, пункту 201.1., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суми податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні платника податку для цільового використання, на суму 72231,00 грн, у тому числі за серпень 2014 року у сумі 72231,00 грн;

- пунктів 198.2., 198.3., 198.4., 198.6. статті 198, пункту 209.15. статті 209 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 декларації) за перевіряємий період на загальну суму 7570 грн, у тому числі за вересень 2014 року у сумі 7570,00 грн;

- підпункту 168.1.4. пункту 168.1. статті 168, підпункту "а" пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб у серпні 2014 року, у результаті чого донараховано пеню по податку на доходи фізичних осіб у сумі 46,00 грн. Крім цього, за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб передбачена відповідальність статтею 127 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, Лубенською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 27 лютого 2015 року №0000342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 104460,00 грн, у тому числі 69640,00 грн за основним платежем, 34820,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 03 грудня 2014 року №0002412201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7570,00 грн за вересень 2014 року;

- від 24 лютого 2015 року №0000231700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4898,27 грн, у тому числі 4898,27 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом факту порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо завищення суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Керуюча компанія «Гранд Дистриб'юшн».

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ є доводи податкового органу про безтоварність операцій з придбання позивачем товарів та послуг у контрагента ТОВ Керуюча компанія «Гранд Дистриб'юшн».

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки товару.

Так, 21 лютого 2014 року між ПСП "Лазірки" та ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" укладено договір поставки №8 (том 1, а.с. 109-110), згідно пункту 1.1. умов якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати шрот соняшниковий (надалі іменується "Товар").

Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати кожної партії Товару визначаються Сторонами у Специфікаціях, які формуються Постачальником на підставі заявок Покупця та є невід'ємними частинами цього Договору (пункт 1.2. умов Договору).

Відповідно до пункту 2.1. умов Договору ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами у Специфікаціях. Загальна вартість цього Договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами по цьому Договору Специфікацій (Додатків) та накладних на передачу партій замовленого Товару (видаткових накладних) чи/або товарно-транспортних накладних.

На виконання умов вищезазначеного Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано до суду: податкові накладні (номенклатура товарів/послуг продавця шрот соняшниковий), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення 14,230 т шроту соняшникового.

На виконання пункту 2.1. умов Договору Сторонами Договору підписано Специфікації, копії яких наявні матеріалів справи (том 1, а.с. 111-112)

Оплата за поставлений Товар проведена у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (том 1, а.с. 79-87).

На підтвердження якості придбаного товару позивачем надано до суду копії ветеринарних свідоцтв (том 1, а.с. 71-73) та паспортів якості (т. 1 а.с. 74-78).

Приймання придбаного у ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" товару здійснювалося на підставі довіреностей ОСОБА_3, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу реєстрації довіреностей (том 1, а.с. 195-196) та письмовими поясненнями ОСОБА_3 (том 1, а.с. 182-184, 185-186).

Оприбуткування придбаного у ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" товару на складі позивача підтверджується залученою до матеріалів справи карткою рахунку 63121 (том 1, а.с. 106-108), витягом з Книги вагаря (том 1, а.с. 88-98), витягами з Книги обліку ТМЦ (том 1, а.с. 99-105).

На підтвердження транспортування придбаного позивачем товару до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних (том 1, а.с. 62-70).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу, що надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями, з огляду на наступне.

Наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних містять підписи відповідальних осіб, а також інші обов'язкові реквізити, за допомогою яких можливо встановити масу, дату, перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування вантажу, його кількість тощо.

Посилання контролюючого органу як на підставу нереальності спірної господарської операції, що у вказаній товарно-транспортній накладній відсутня інформація про отримання та здавання вантажу водіями експедиторами, про посади відповідальної особи, що отримала вантаж від перевізника, про проведення вантажно-розвантажувальних робіт та інше, колегія суддів вважає необґрунтованими через те, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання його у власній господарській діяльності, відсутність таких документів як товарно-транспортна накладні або їх окремі недоліки чи невідповідності не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність права на податковий кредит та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

При цьому, колегія суддів зазначає, що незначні недоліки у видаткових накладних, ветеринарних свідоцтвах та виправлення у Книзі вагаря не свідчать про недопустимість їх як доказів та не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту.

Крім того, та обставина, що номери автомобілів та причепів, зазначених у ТТН, не зареєстровано на підприємства-перевізники, не спростовує можливості реєстрації транспортних засобів на водія-працівника підприємства або використання останнім автотранспорту на умовах оренди, отже, відомості АІС «Автомобіль» ДРІ МВС України самі по собі без встановлення інших фактичних обставин господарської діяльності перевізників не свідчать про безтоварність господарських операцій з придбання позивачем ТМЦ та факту їх перевезення.

Позивач не наділений правом та не обтяжений обов'язком перевірки наявності транспорту у перевізників, його належність та правильність постановки на облік, а відтак посилання відповідача на невідповідність інформації УДАІ МВС України в Полтавській області та даних ТТН щодо номерних знаків та належності (реєстрації) автомобілів, є недоречними.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегією суддів встановлено, що на час видачі податкових накладних, копії яких, наявні в матеріалах справи, контрагент позивача ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договору поставки, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Також відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у вказаного підприємства.

Отже, з поданих позивачем до суду первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного договору та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Таким чином, формування податкового кредиту обумовлено придбанням товару з метою його використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Колегією суддів встановлено, що одним з основних видів діяльності ПСП "Лазірки" є розведення великої рогатої худоби. З метою підвищення продуктивності тварин позивачем були розроблені збалансовані кормові раціони, які задовольняють потребу тварин у необхідних поживних речовинах. Одним з основних складових раціону є комбікорм, який складається з декількох компонентів, таких як зернові (пшениця, кукурудза), сіль, крейда, шрот соняшниковий, шрот соєвий, сода, кормові добавки тощо. Завдяки високому вмісту білка шрот соняшниковий грає велику роль у годівлі молодняку і дорослих тварин.

За поясненнями представника позивача, які не спростовано відповідачем по справі, потреба у придбанні шроту соняшникового виникла у зв'язку з розробленням позивачем збалансованих кормових раціонів з метою підвищення продуктивності тварин, та у яких значну частину займає шрот соняшниковий завдяки високому вмісту у ньому білка.

Позивачем надано до матеріалів справи Добові раціони годівлі ВРХ по ПСП "Лазірки" за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року з розрахунку на одиницю поголів'я (том 1, а.с. 197) та рецепти комбікормів (том 1, а.с. 198-199).

З огляду на викладене, наведений відповідачем розрахунок максимальної кількості шроту соняшникового , який на думку Лубенської ОДПІ, повинен бути використаний ПСП "Лазірки" на годівлю ВРХ є необґрунтованим .

Відповідачем достовірність записів у первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкових накладних вимогам закону ревізором-інспектором, що проводив перевірку, під сумнів не ставляться.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що позивачем на підтвердження факту придбання шроту соняшникового у ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" надано не лише видаткові накладні та ТТН, а й специфікації, податкові накладні та докази на підтвердження використання придбаного шроту в господарській діяльності позивача (годівлі ВРХ), колегія суддів зазначає, що окремі недоліки у оформленні видаткових накладних та товарно-транспортних накладних не є беззаперечним свідченням безтоварності спірної господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" повністю підтверджені первинними документами та мають реальний характер, а результати даних господарських операцій безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи докази належного документального підтвердження реального здійснення позивачем господарських операцій з вказаним постачальником, колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 27 лютого 2015 року №0000342201 та від 03 грудня 2014 року №0002412201.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. по справі № 816/1646/15 в частині задоволення позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки" залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.