Постанова

від 15.09.2015 по справі 820/4361/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р. Справа № 820/4361/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Жигилія С.П. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інжиніринг" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2015р. по справі № 820/4361/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інжиніринг"

до Західної МДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Гранд-Інжиніринг" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 року №0016941501.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2015р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інжиніринг" відмовлено у повному обсязі.

ТОВ "Гранд-Інжиніринг", не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2015р. , ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Західна ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції залишити без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 року .

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Гранд-Інжиніринг" перебуває на обліку як платник податків в Західній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Фахівцями податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Гранд-Інжиніринг" (код ЄДРПОУ 36374465) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "СЕРВІС ГАРАНТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39153444), їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2014р. та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства, за результатами якої складено акт №4357/20-33-15-01/36374465 від 04.12.2014р. (а.с. 8-17).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій ТОВ "Гранд-Інжиніринг" ((код ЄДРПОУ 36374465) та "СЕРВІС ГАРАНТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39153444) за період липень 2014 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6133,33 грн. (а.с.17).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0016941501 від 19.12.2014 року, яким ТОВ "Гранд-Інжиніринг" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9200,00 грн., з них за основним платежем - у розмірі 6133,33 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 3066,67. (а.с. 18).

Позивач в досудовому порядку оскаржував рішення контролюючого органу та рішенням Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги від 31.12.2014 року №7709/10 на податкове повідомлення-рішення №0016941501 від 19.12.2014 року скаргу позивача залишено без задоволення, а на податкове повідомлення-рішення №0016941501 від 19.12.2014 року - без змін. (а.с. 19-20). 26.03.201р. Державна фіскальна служба у Харківській області надала відповідь на скаргу позивача (вх..5794/6 від 11.03.2015 року) у формі рішення №6281/6/99-99-10-01-01-15. Так, рішенням №6281/6/99-99-10-01-01-15 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення №0016941501 від 19.12.2014 року було залишено без змін, а скарга ТОВ "Гранд-Інжиніринг" - без задоволення. (а.с. 21-22).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того , що суб'єктом владних повноважень викладені належні та допустимі доводи про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює обґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Проте , колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Матеріалами справи підтверджено, що Між позивачем та ТОВ "Протектід" були укладені договори поставки № 181 від 01.07.2014р. та № 190 від 03.07.2014р., за якими позивач мав прийняти товар, наведений у відповідних специфікаціях до цих договорів та оплатити 16800,0 грн. (з них 2800,0грн. сума ПДВ) та 20000,0 грн. (з них 3333,33 сума ПДВ) відповідно.

Підтвердженням факту оплати товарів за договором поставки № 181 є платіжне доручення № 171 від 07.07.2014р. Підтвердженням факту оплати товарів за договором поставки № 190 є платіжне доручення № 178 від 07.07.2014р.

Проте, у зв'язку з тим, що у постачальника - ТОВ "Протектід" не було можливості виконати свої зобов'язання за вищенаведеними договорами поставки, було прийнято рішення укласти трьохсторонні договори суброгації № 10 від 08.07.2014р. та № 15 від 21.07.2014р., за якими ТОВ "Сервіс Гарант Груп" зобов'язалось виконати зобов'язання боржника (ТОВ "Протектід") перед кредитором (ТОВ "Гранд-Інжиніринг") і набувало право вимоги до боржника (ТОВ "Протектід"). За вищевказаними договорами суброгації суброгант (ТОВ "Сервіс Гарант Груп") зобов'язувався поставити кредиторові (ТОВ "Гранд-Інжиніринг") товари, що наведені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договорів суброгації.

Суброгант виконав усі зобов'язання за договорами суброгації № 10 та № 15. За фактом передання товару були складені видаткові накладні: від 18.04.2014р. на суму 16 800,00 гривень та від 21.07.2014р. на суму 20 000,00 гривень.

Суброгант видав позивачу податкові накладні № 554 (до договору № 10 на суму ПДВ 2800,00 гривень) та №605 (до договору № 15 на сумуТЩВ 3 333,33 гривні), які були вилучені у ході обшуку, про що свідчить відповідний запис у протоколі виїмки від 19.09.2014р. На підставі придбання товару за договорами суброгації сума податкового кредиту ТОВ "Гранд-Інжиніринг" була збільшена на 6 133,00 гривні. Наведені податкові накладні не були зареєстровані, адже відповідно до п. 11 підрозд. 2. розд. XX Податкового кодексу України передбачено, що податкові накладні з сумою податку на додану вартість меншою за 10 000.00 гривень не підлягають обов'язковій реєстрації. З цього випливає, що заборона на включення податку на додану вартість до суми податкового кредиту без реєстрації відповідних податкових накладних на вищевказані операції не розповсюджується.

У зв'язку з тим, що технічна можливість поставити товар за договором суброгації у сторін була відсутня, прийнято рішення скористатися послугами ФЛП ОСОБА_1 на підставі договору № 1001-1 від 10.01.2014р.

Реальність поставки товарів та оплати послуг за цим договором підтверджується відповідними документами: актом здачі-прийняття робіт № СФ-140718/3 (надання послуг) за договором № 1001-1 від 10.01.2014р.; актом здачі-прийняття робіт № СФ-140719/2 за договором № 1001-1 від 10.01.2014р.; актом здачі-прийняття робіт № СФ-140721/2 за договором № 1001-1 від 10.01.2014р.; рахунком №СФ-0119/1 від 18.07.2014р.; рахунком №СФ-0120/1 від 19.07.2014р.; рахунком №СФ-0121/1 від 21.07.2014р.; товарно-транспортною накладною № 10 від 18.07.2014р.; товарно-транспортною накладною № Р48 від 19.07.2014р.; товарно- транспортною накладною № 15 від 20.07.2014р. Копії вказаних документів були приєднані до матеріалів справи 25.05.2015р.

Товар, який поставлено за договорами суброгації, зберігався у приміщенні будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Кірова, 38, яке орендоване позивачем у Навчально-виробничого підприємства інвалідів "Інвапром+" Харківської Міської Громадської Асоціації Інвалідного Спорту "Вітаспорт" на підставі договору оренди №118 від 01.01.2013р. Передання приміщення від орендодавця до ТОВ "Гранд-Інжиніринг" підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2013р.

В подальшому реалізація вищезазначеного устаткування відбувалася на підставі договору поставки № 59/77, укладеного між позивачем та ПАТ "Днєпроважмаш", за яким ТОВ "Гранд-Інжиніринг" (продавець) зобов'язується поставити та передати електротельфер з пуско-регулюючою апаратурою на 380В ПАТ "Днєпроважмаш" (покупцю). Покупець у свою чергу повинен оплатити отриманий товар шляхом перерахування грошової суми на рахунок продавця. За цим договором ціна обладнання, а саме електротельферу з пуско-регулюючою апаратурою на 380В, згідно зі специфікацією, становить 23 600 гривень (з яких 3 933,33 гривні - сума ПДВ). Одночасно з переданням товару від продавця до покупця, ТОВ "Гранд-Інжиніринг" видало податкові накладні №32 від 01.07.2014р. та №34 від 09.07.2014р. Здійснення оплати за вказаними договорами підтверджується копіями наступних документів: платіжне доручення № 10203 від 01.07.2014р.; платіжне доручення № 12782 від 01.08.2014р.; платіжне доручення № 13718 від 19.08.2014р.; платіжне доручення № 15004 від 01.10.2014р.

З акту перевірки вбачається , що не надання позивачем податкових накладних № 554 (до договору № 10 на суму ПДВ 2800,00 грн.) та № 605 (до договору № 15 на суму ПДВ 3 333,33 грн.) слугувало підставою для висновку податкового органу щодо не підтвердженності господарських правовідносин та правомірності формування податкового кредиту.

Однак, як підтверджено матеріалами справи , 19.09.2014р. на підставі постанови слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова був проведений обшук приміщення , яке використовувалось позивачем в якості офісу.

Під час проведення обшуку були вилучені документи, серед яких, згідно з переліком, зазначеним у протоколі виїмки, вилучені податкові накладні № 554 (до договору № 10 на суму ПДВ 2800,00 грн.) та № 605 (до договору № 15 на суму ПДВ 3333,33 грн.).

Враховуючи вимоги п. 85.9. ст.85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що такі дії, передбачені п. 85.9. ст. 85 Податкового кодексу України , Західна ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області не вчиняла, тому не повинна була складати висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства без наявності відповідних документів (а саме податкових накладних № 554 (до договору № 10 на суму ПДВ 2800,00 грн.) та № 605 (до договору № 15 на суму ПДВ З 333,33 грн.) по вищевказаним господарським операціям.

Посилання відповідача на акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки та перевірки контрагента позивача - ТОВ "СЕРВІС ГАРАНТ ГРУП" , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків. При цьому, іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних взаємовідносинах не передбачено.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт перевірки іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок інших податкових органів.

Відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.12.2014 року №0016941501 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інжиніринг" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2015р. по справі № 820/4361/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Інжиніринг" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.12.2014 року №0016941501.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 21.09.2015 р.