Рішення

від 16.09.2015 по справі 209/2944/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/2944/15-ц

Провадження № 2/209/1394/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська у складі:

головуючого Лобарчук О.О.

при секретарі Парчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Трест Дніпродобробуд" про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автоснабсервіс», в якому просить суд стягнути з ТОВ «Автоснабсервіс» (ідентифікаційний код 38592998, місцезнаходження: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Кірова, буд. 50) на його користь: 10706,16 грн заборгованості у формі середнього заробітку за весь час затримки, тобто за період з 01.01.2015 року по 03.07.2015 року включно, 993,36 грн заборгованості у вигляді компенсації за невикористані дні відпустки, 15110, 50 грн. заборгованості з заробітної плати, а всього 26810,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 01.10.2013 року він був прийнятий на роботу у відповідача, на посаду охоронника, по переведенню з ПАТ «Трест Дніпродорбуд». Згідно наказу відповідача від 31.12.2014 року його було звільнено з роботи по переведенню в ПАТ «Трест Дніпродорбуд». Вказує, що під час роботи у ТОВ «Автоснабсервіс» йому невчасно сплачували заробітну платню, при звільненні не виплатили виниклу заборгованість у вигляді середнього заробітку за весь час затримки й компенсацію за невикористану відпустку, а після звільнення про нього взагалі майже забули. Загальна сума заборгованості за його підрахунками складається з 10706, 16 грн. заборгованості у формі середнього заробітку за весь час затримки, тобто за період з 01.01.2015 року по 03.07.2015 року включно, 993, 36 грн. заборгованості у вигляді компенсації за невикористані дні відпустки, 15110,50 грн. заборгованості з заробітної плати, а всього 26810,02 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився , надав суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача. Позовні вимоги позивача підтримує повністю та просить їх задовольнити у повному обсязі.(а.с.)

Представник відповідача в судове засідання не з'явився (про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином), не надав до суду свої заперечення проти позову, витребувані судом документи, відповідачем також не надані.(а.с.)

З урахуванням обставин справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін по справі на підставі наявних у ній даних і доказів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року працював в ТОВ «Автоснабсервіс», на посаду охоронника (за п'ятиденним робочим тижнем), та в подальшому звільнений з підприємства відповідача по переведенню в ПАТ «Трест Дніпродорбуд» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України , що підтверджується записами в трудовій книжці позивача, що підтверджується наявними матеріалами справи, та не спростовано відповідачем.(а.с. 9-10)

Як зазначено представником позивача в позовній заяві, тривалість невикористаної відпустки позивача становить 24 дні (за весь час роботи), заборгованість у формі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку обрахована ним в сумі 10706.16грн, заборгованість з заробітної плати 15110,50 грн., та компенсація за невикористану відпустку в сумі 993,36 грн .

За час роботи в ТОВ «Автоснабсервіс» та до теперішнього часу позивачу не була виплачена компенсація за невикористану відпустку, заборгованість з заробітної плати, та заборгованість у формі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, що підтверджується довідкою відповідача від 13.02.2015 року.(а.с.12)

Статтями 10 , 60 ЦПК України , передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Згідно чинного законодавства України, обов'язковим є створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13 ,частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України ).

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до частини сьомої статті 43 ,частини першої статті 55 Конституції України , право на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді. Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004зазначив, що забезпечення прав і свобод потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини). У статті 2Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 7 липня 2010 року № 2453-VI , статтях 1 , 3 , 15Цивільного процесуального кодексу України передбачено порядок здійснення судочинства стосовно справедливого розв'язання, зокрема, трудових спорів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117 , 237-1 КЗпП України , невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно рішення Конституційного Суду України від15.10.2013№8-рп/2013, в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1 , 12Закону України "Про оплату праці"від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.

Судом встановлено, що доказів, того що у період 2014 року, перед звільненням, позивач відпрацював не повні місяці, відповідачем не надано.

Розмір компенсації позивачу за невикористану щорічну відпустку, судом розраховано наступним чином.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, представником позивача заявлено розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 993.36грн., що обраховані ним за 24 дні виходячи з середньоденної заробітної плати в сумі 41.39грн (15110.50/365), у зв'язку із чим суд з таким розрахунком представника позивача погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 83 Кодексу Законів про Працю та статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 , нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

За відсутності відомостей про заробітну плату позивача за останні 12 місяців, сума компенсації за не використану щорічну відпустку позивача, обрахована судом виходячи з наявних в матеріалах справи відомостей, зокрема, згідно ОСОБА_2 відомостей про застраховану особу виданої Управлінням ПФУ Дніпровського району м. Дніпродзержинська від 14.05.2015 року, тобто за фактично відпрацьований період у 2014 році, шляхом ділення сумарного заробітку за 6 місяців 2014 року на відповідну кількість календарних днів в 2014 році. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Приймаючи до уваги, що відповідачем ТОВ «Автоснабсервіс» не надано жодних доказів про отримання позивачем компенсації за невикористану відпустку і тривалості невикористаної позивачем відпустки в 24 дні, а тому суд приймає їх до розрахунку.

Сумарний заробіток позивача за період 12 місяців згідно ОСОБА_2 відомостей про застраховану особу виданої Управлінням ПФУ Дніпровського району м. Дніпродзержинська від 14.05.2015 року, становить: 1276,40+1218,00+1279,28+1334,64+1347,12+1347,06+1218,00+1218,00+1218,00+1218,00/365 = 15110,50 грн.

Кількість календарних днів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року включно становить 365 днів.

Таким чином, компенсації за невикористану відпустку становить 819,84 грн. (15110,50 / 365 день х 24 днів = 993,36грн.)

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день він не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведене відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно вказаного в позові розрахунку середньої заробітної плати зазначено, що період з 01.01.2015 р. по 03.07.2015 р. (включно) містить 124 робочі дні, зокрема:, що обраховані згідно листів Міністерства соціальної політики України № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», доданого до позову.

Таким чином, виходячи з наведеного, загальна кількість робочих днів за період з 01.01.2015 р. по 03.07.2015 р. (включно) становить 124 робочих дня.

Згідно представлених представником позивача ОСОБА_2 відомостей про застраховану особу виданої Управлінням ПФУ Дніпровського району м. Дніпродзержинська від 14.05.2015 року, позивач за два місяці до звільнення жовтень-листопад 2014 року, отримав заробітну плату за жовтень 1218.00грн, 2494.80грн за листопад 2014 року.(а.с.11)

У зв'язку із чим суд керуючись Положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), вважає вірним розрахунок середньоденної заробітної плати наведений представником позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" , пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з п. 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З цих підстав, згідно довідки наданої Пенсійним Фондом України і листа Міністерства соціальної політики України № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», позивач за два місяці до звільнення жовтень-листопад 2014 р., відпрацював 43 робочих днів (п'ятиденний робочий тиждень). Доказів, того, що у жовтні-листопаді 2014 року, перед звільненням, позивач відпрацював не повні місяці - відповідачем не надано.

Виходячи з положень Порядку, суд приймає для розрахунку заробітну плату позивача за жовтень - листопад 2014 у розмірі 3712,80 (1218,00грн. + 2494,80грн.), згідно довідки наданої Пенсійним Фондом України, без утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становитиме 86.34грн. (3712,80 грн.: 43 днів = 86,34грн.).

Кількість робочих днів затримки розрахунку з 01.01.2015 по 18.07.2015 (включно) містить 133 робочі дні, зокрема з листа Міністерства соціальної політики України № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік.

Таким чином, середня заробітна плата за весь період затримки, з 01.01.2015 по 03.07.2015 року. (включно) становить 10706.16грн (86,34 грн. х 124дня = 10706,16грн.), про стягнення якої і заявлено представником позивача.

Сума середнього заробітку визначена судом без утримання податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки справляння і сплата податків та обов'язкових платежів є обов'язком роботодавця.

Крім того, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення заборгованості з заробітної плати у сумі 15110,50грн, оскільки як вбачається з довідки відповідача за період з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року відповідачем було нараховано, проте не сплачено зазначену вище суму, в той же час як вбачається з ОСОБА_2 відомостей про застраховану особу виданої Управлінням ПФУ Дніпровського району м. Дніпродзержинська від 14.05.2015 року, сумарний заробіток позивача складав за цей період також 15110,50грн.

Враховуючи представлені позивачем й досліджених судом докази, суд вважає за можливе задовольнити позов повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору , згідно ст. 88 ЦПК України , суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43,75,97,115,117,116 КЗпП України, ст.ст.1,2 Закону України "Про оплату праці", ст. 24 Закону України "Про відпустки", 10 , 57 , 59 , 60 , 82 , 88 , 158 , 212-215 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоснабсервіс», про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автоснабсервіс» (ідентифікаційний код 38592998, місцезнаходження: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Кірова, буд. 50) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 993(дев'ятьсот дев'яносто три) грн. 36 коп. - заборгованість у вигляді компенсації за невикористані дні відпустки; 10706(десять тисяч сімсот шість) грн. 16 коп. - заборгованість у формі середнього заробітку за весь час затримки, тобто за період з 01.01.2015 року по 03.07.2015 року включно, та 15110 (п'ятнадцять тисяч сто десять) грн. 50 коп.- заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, а всього - 26810 (двадцять шість тисяч вісімсот десять) грн. 02 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автоснабсервіс» (ідентифікаційний код 38592998, місцезнаходження: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Кірова, буд. 50) на користь держави судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України . Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя О.О.Лобарчук