Постанова

від 16.11.2011 по справі 2а-3360/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р. справа № 2a-3360/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

прокурора Богородчанського району Івано-Франківської області -не з'явився

представника позивача: Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області -ОСОБА_1

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол-Україна" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Богородчанського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол-Україна" про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 41 796,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2011 року прокурор Богородчанського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області (надалі -позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол-Україна" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 41 796,70 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", статей 2, 17 Закону України "Про плату за землю", статей 1, 14 Закону України "Про оренду землі", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5, підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 14.1.175. пункту 14 статті 14, пунктів 57.1., 57.3. статті 57, пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009, 2010 роки та січень-вересень 2011 року в загальному розмірі 41 796,70 грн., в тому числі за основним платежем - 33 761,16 грн., штрафними санкціями - 2 350,15 грн. та пенею - 5 685,39 грн.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що станом на 15.11.2011 року, згідно облікових даних за відповідачем числиться заборгованість з орендної плати за землю в загальному розмірі 42 192,07 грн., в тому числі пеня - 6 091,53 грн. Пояснив суду, що ріст заборгованості перед бюджетом відбувся за рахунок нарахування самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання в сумі 1 989,23 грн., згідно декларації від 31.01.2011 року за №1381, термін сплати якого настав 30.10.2011року. У зв'язку з цим просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол-Україна" з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Капрол-Україна" заборгованість з орендної плати за землю в загальному розмірі 42 192,07 грн. в дохід бюджету.

Прокурора у відповідності до вимог частини 3 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах адміністративної справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25, 26, 45, 46). В судове засідання прокурор не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотання до суду не подав. Судом продовжено розгляд справи за відсутності прокурора на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштові повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Однак, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходження відповідача значиться: вул. Гірника, 21, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик (а.с. 50). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 29.03.2002 року Богородчанською районною державною адміністрацією в Івано-Франківській області проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол-Україна", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 29.03.2002 року, та взятий на облік Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Івано-Франківської області як платник податків і зборів (а.с. 19).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про плату за землю", "Про оренду землі" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" визначає, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Кодексу плата за землю -загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Згідно підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності -обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 9.1.10. пункту 9.1. статті 9 коментованого Кодексу плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідач у відповідності до підпункту 288.2. статті 288 Кодексу являється платником орендної плати як орендар земельної ділянки.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

В судовому засіданні встановлено, що 29.01.2009 року, 19.02.2010 року та 31.01.2011 року відповідачем подано декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009, 2010 та 2011 роки, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань на 2009 рік в сумі 31 486,44 грн., на 2010 рік в сумі 18 222,26 грн. та на 2011 рік в сумі 23 870,00 грн. із розбивкою сум платежів по місяцях (а.с. 12, 13, 14). Крім того, 15.02.2010 року та 26.04.2011 року відповідач подав уточнюючі декларації, де ним самостійно обчислено суму податкових зобов'язань за жовтень-грудень 2009 року в розмірі 2 111,61 грн. та грудень 2010 року в розмірі 23,10 грн. (а.с. 62, 63-65). Даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю за 2009 рік, 2010 рік та січень-жовтень 2011 року всього становить 33 761,16 грн.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (на час дії частини спірних відносин) був спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2. пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні норми адміністрування податків визначені нормами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік, 2010 рік та січень-жовтень 2011 року, та які ним в повному обсязі не сплачені є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача.

Крім того, судом встановлено, що 08.04.2010 року та 09.02.2010 року позивачем за наслідками проведених невиїзних документальних перевірок по питанню своєчасності сплати в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період з 15.02.2010 року по 08.04.2010 року та з 07.12.2009 року по 09.02.2010 року відповідно, складено акти за №961/8/31979454 від 08.04.2010 року та за №366/18/31979454 від 09.02.2010 року, якими встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині недотримання граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 4 068,30 грн. та в розмірі 631,98 грн. відповідно, суми яких затримувались до сплати більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (а.с. 60, 61).

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі вказаних актів позивачем винесено податкові повідомлення-рішення за №0001681501/0 від 08.04.2010 року та за №0000611501/0 від 09.02.2010 року, згідно яких відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 034,16 грн. та в розмірі 315,99 грн. відповідно, які ним отримані 08.04.2010 року та 09.02.2010 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових повідомлень-рішень (а.с. 60, 61).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями за №0001681501/0 від 08.04.2010 року та за №0000611501/0 від 09.02.2010 року, суд приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції із орендної плати за землю в розмірі 2 034,16 грн. та в розмірі 315,99 грн. є узгодженими.

Вимоги щодо обов'язковості виконання і сплати визначеного податковими органами податкового зобов'язання регламентовані і в пункті 57.3. статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як встановлено судом відповідачу за несвоєчасну сплату в 2009, 2010 та 2011 роках податкових зобов'язань нараховано пеню в розмірі 6 091,53 грн. (а.с. 54-57).

Відповідно до підпункту 16.1.1. пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно підпункту 16.4.1. пункту 16.4 статті 16 вище вказаного Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Такі ж вимоги визначені у Податковому кодексі України, відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 якого після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4. статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/96/13824/10/24 від 09.12.2008 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/713/10/24 від 24.01.2009 року (а.с. 17, 18). Перша та друга податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових вимог, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 17, 18). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань є узгодженою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Аналогічна норма відображена у підпункті 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, за змістом вимог якої податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 42 192,07 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями за 2009, 2010 та 2011 роки, актами перевірки від 08.04.2010 року за №961/8/31979454, від 09.02.2010 року за №366/18/31979454, податковими повідомленнями-рішеннями від 08.04.2010 року та 09.02.2010 року, першою та другою податковими вимогами від 09.12.2008 року та 24.01.2009 року, розрахунком пені з орендної плати за землю по відповідачу станом на 15.11.2011 року, а також зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 15.11.2011 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 12, 13, 14, 17, 18, 54-57, 58-59, 60, 61, 62, 63-65).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол-Україна" податкового боргу в сумі 42 192,07 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Капрол-Україна" (ідентифікаційний код 31979454, вул. Гірника, 21, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Капрол-Україна" в дохід бюджету податковий борг в сумі 42 192 (сорок дві тисячі сто дев'яносто дві) гривні 07 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 21.11.2011 року.