Постанова

від 30.11.2011 по справі 2а-3620/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р. справа № 2a-3620/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - ОСОБА_1

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" про стягнення податкового боргу в сумі 123 861,99 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі -позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 123 861,99 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 57.1 статті 57, статті 176, пункту 203.2 статті 203, підпункту 267.5.2. пункту 267.5 статті 267, пункту 131.1 статті 131 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень -квітень 2011 року в загальному розмірі 63 634,33 грн., в тому числі: за основним платежем - 62 557,18 грн., пеня, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу - 1 077,15 грн., з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року в загальному розмірі 59 863,22 грн., в тому числі: за основним платежем - 58 201,97 грн., пеня, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу - 1 660,91 грн. та пеня, що обліковується в картці особового рахунку - 0,34 грн., а також податкові зобов'язання із збору за провадження торгівельної діяльності за липень 2011 року в загальному розмірі 364,44 грн., в тому числі: за основним платежем - 363,88 грн. та пеня, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу - 0,56 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 123 861,99 грн., яка ним не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" в дохід бюджету податковий борг в сумі 123 861,99 копійок.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Поштові повідомлення-виклики повернулися на адресу суду із відміткою поштового зв'язку "за зазначеною адресою не знаходиться". Однак, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача значиться: вул. Академіка Сахарова, 21/2, м. Івано-Франківськ, тобто адреса, за якою відправлено повістки про виклик (а.с. 28, 42). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 17.01.2003 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс", та взяте на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів (а.с. 8-9).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.2., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9, підпунктом 10.2.1. пункту 10.2 статті 10 коментованого вище Кодексу податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків і зборів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності віднесено до місцевих зборів.

Відповідач у відповідності до пункту 180.1 статті 180, підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162, підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.180. пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно вимог підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно пункту 176.2 статті 176 коментованого Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку -фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно підпункту "ґ" пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України зазначені в податковому розрахунку суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов'язань податкового агента та в разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом.

За змістом пункту 1 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач 17.03.2011 року подав позивачу податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб, де ним самостійно розраховано суму вказаних зобов'язань, яка станом на 01.01.2011 року становила 58 218,77 грн. (а.с. 12). Дані самостійно задекларовані зобов'язання відповідач в повному обсязі не сплатив і на момент розгляду справи податковий борг з податку з доходів фізичних осіб, який облікувався за позивачем як податковим агентом станом на 01.01.2011 року, без врахування пені, що обліковується в картці особового рахунку та пені, нарахованої за несвоєчасну сплату самостійно задекларованого зобов'язання, становить 58 201,97 грн.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

18.02.2011 року, 17.03.2011 року, 20.04.2011 року та 20.05.2011 року відповідачем подано до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень та квітень 2011 року, де ним самостійно розраховано власні зобов'язання в загальному розмірі 62 557,18 грн., в тому числі: за січень 2011 року - 20 849,18 грн., лютий 2011 року - 12 367,00 грн., березень 2011 року - 8 936,00 грн. та квітень 2011 року - 20 405,00 грн. Даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2011 року по вказаних деклараціях, без врахування пені, нарахованої за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих зобов'язань, становить 62 557,18 грн. (а.с. 13-14, 15-16, 17-18, 19-20).

Стаття 57.1 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на доходи фізичних осіб, які ним в повному обсязі не сплачені за січень 2011 року, без врахування пені, що обліковується в картці особового рахунку і пені, нарахованої за несвоєчасну сплату самостійно задекларованого зобов'язання, в розмірі 58 201,97 грн. та податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2011 року, без врахування пені, нарахованої за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих зобов'язань, в загальному розмірі 62 557,18 грн., є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача.

Суд також зазначає, що відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Підпунктом 14.1.250. пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу -державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

Як вбачається з матеріалів справи 29.03.2011 року відповідач подав до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську заявку на придбання 4-ох торгових патентів за видом підприємницької діяльності "Роздрібна торгівля" на період з 01.04.2011 року по 31.03.2016 року (а.с. 11).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем отримано у Державній податковій інспекції в м. Івано-Франківську торгові патенти серії ТПВ №42758, №42760, №42710 та №042759 від 29.03.2011 року на здійснення підприємницької діяльності "Роздрібна торгівля".

Відповідно до вимог підпункту 267.3.1. пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Згідно додатку до Положення про збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, затвердженого 27.01.2011 року Івано-Франківською міською радою, для виду діяльності "Роздрібна торгівля" вартість торгового патенту становить 376,00 грн. в місяць (а.с. 49).

В судовому засіданні встановлено, що один із торгових патентів серії ТПВ за №042759 від 29.03.2011 року було анульовано, згідно заяви відповідача від 20.05.2011 року (а.с. 47, 48).

Підпунктом 267.5.2. пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що строк сплати збору за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідача, який отримав в установленому порядку патент, покладено обов'язок своєчасно, щомісячно сплачувати вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності.

Згідно довідки-розрахунку Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про суми заборгованості платника податків, заборгованість відповідача по сплаті вартості торгових патентів за липень 2011 року, із урахуванням часткової сплати, складає 363,88 грн. (а.с. 46).

Як встановлено судом відповідачу за несвоєчасну сплату в 2010 та 2011 роках податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, нараховано пеню в загальному розмірі 2 738,62 грн., в тому числі: по податку на доходи фізичних осіб - 1 660,91 грн., по податку на додану вартість - 1 077,15 грн. та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності - 0,56 грн. (а.с. 7).

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Крім того, з довідки про борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби і обліковуються в картках особових рахунків від 23.06.2011 року за №264 вбачається, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 0,34 грн. (а.с. 7).

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю" за №5705206/10/24-150/1703 від 04.03.2011 року, яка отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 24). Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений Податковим кодексом України, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до Кодексу є узгодженою.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання -це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань в загальному розмірі 123 861,99 грн., в тому числі з податку на додану вартість в розмірі 63 634,33 грн., податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59 863,22 грн., збору за провадження торговельної діяльності в розмірі 364,44 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2011 року, податковою вимогою від 04.03.2011 року, довідкою про борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби і обліковуються в картках особових рахунків від 23.06.2011 року за №264, які містяться в матеріалах справи (а.с. 7, 12, 13-14, 15-16, 17-18, 19-20, 24).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" податкового боргу в сумі 123 861,99 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" (ідентифікаційний код 32077823, вул. Академіка Сахарова, 21/2, м. Івано-Франківськ, 76018) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" в дохід бюджету податковий борг в сумі 123 861 (сто двадцять три тисячі вісімсот шістдесят одну) гривню 99 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 05.12.2011 року.