Рішення

від 24.09.2015 по справі 295/446/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/446/14-ц Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.

Категорія 27 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання Мишаковській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісьбуд» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2015 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісьбуд» (далі - ТОВ «Полісьбуд»), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що між ним та ТОВ «Полісьбуд» 12.11.2007 року був укладений кредитний договір № 12/11/2007-980-Л/21. За умовами даного договору банк встановив ліміт заборгованості за кредитною лінією, що не може перевищувати 2500000,00 грн. Також 01.07.2008 року додатковою угодою № 1 було встановлено відсоткову ставку 19,9 %.

У забезпечення виконання зобов'язань по договору 13.11.2007 року між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені договори поруки.

Позивач вказував також на те, що є відповідні рішення судів про стягнення з відповідачів на його користь боргу.

Оскільки зазначені судові рішення не виконуються виникла заборгованість у сумі 1825176,76 грн., яку просив позивач стягнути із відповідачів.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Полісьбуд» на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором кредиту від 12.11.2007 року, що утворилась станом на 03.04.2015 року, у сумі 1825176,76 грн., яка складається із: 679700,37 грн. - заборгованості по процентам, 750952,82 грн. - інфляційних збитків від суми прострочених зобов'язань за кредитом, 269376,76 грн. інфляційних збитків від суми прострочених зобов'язань за процентами, 102467,39 грн. - розрахована сума 3 % річних від прострочених зобов'язань за кредитом, 22679,42 грн. - розрахована сума 3 % річних від прострочених зобов'язань за процентами.

У задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Полісьбуд» просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким у позові відмовити повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду у частині стягнення заборгованості з підприємства є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що у частині стягнення відсотків, інфляційних нарахувань та 3 % річних на вказані відсотки рішення суду є незаконним, оскільки кредитні правовідносини між сторонами припинилися із закінченням строку дії договору.

У своїх доводах також посилається на норми Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, Постанови Пленуму Верховного суду № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.11.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Полісьбуд» був укладений кредитний договір № 12/11/2007-980-Л/21 щодо надання останньому кредитної лінії з вільним режимом кредитування.

На виконання вказаного договору 13.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки.

Із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30.11.2011 року та рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.12.2012 року у зв'язку з невиконанням зобов'язань покладених за вказаними договорами з відповідачів стягнуто 2497374,73 грн. та 2020912,82 грн. відповідно (а. с. 16-20, 21).

Вирішуючи даний спір суд виходив з того, що після набрання чинності зазначеними судовими рішеннями в період з 03.12.2012 року по 03.04.2015 року утворилась заборгованість у сумі 1825176,76 грн., що включає: 679700,37 грн. - заборгованість по процентам, 750952,82 грн. - інфляційні збитки від суми прострочених зобов'язань за кредитом, 269376,76 грн. - інфляційні збитки від суми прострочених зобов'язань за процентами, 102467,39 грн. - розрахована сума 3% річних від прострочених зобов'язань за кредитом, 22679,42 грн. - розрахована сума 3% річних від прострочених зобов'язань за процентами.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів частково погоджується з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч.2 ст.625 ЦК України законодавець визначив, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до абз. 1,2 п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, визначених договором або законом ( ч.1 ст.598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.

За змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд повинен виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Тобто, між сторонами існують невиконані зобов'язальні правовідносини.

Проте, як вбачається з матеріалів справи кредитні правовідносини сторін, які передбачають сплату чергових платежів, нарахування та сплату відсотків за правомірне користування кредитними грошима припинилися 11.11.2008 року із закінченням дії договору. Нарахування відсотків за користування кредитом поза строком дії кредитного договору законом не передбачено. Існує можливість лише застосування відповідальності за порушення зобов'язання.

Відтак, нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору не передбачено. Крім того, вищезазначеними судовими рішеннями вся кредитна заборгованість стягнута, тобто договірних правовідносин між сторонами немає.

Таким чином судом першої інстанції не враховано те, що із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст.625 ЦК України.

З огляду на наведене висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог банку про стягнення процентів за користування кредитом є помилковими.

Оскільки допущені судом порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, то рішення суду у частині стягнення заборгованості по процентам у сумі 679700,37 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. Відтак, загальна сума, яка підлягає до стягнення із ТОВ «Полісьбуд» буде становити - 1 145476, 39 грн..

У решті рішення суду відповідає вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісьбуд» задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2015 року у частині стягнення заборгованості по процентам у сумі 679700,37 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Надра» у задоволенні позову , визначивши загальну суму, яка підлягає до стягнення із ТОВ «Полісьбуд» на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» у розмірі 1 145476, 39 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: