Постанова

від 02.08.2013 по справі 816/4026/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4026/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю секретаря - Лисака С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Селянського (фермерського) господарства "Терен" про визнання статуту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2013 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - позивач, Кременчуцька ОДПІ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селянського (фермерського) господарства "Терен" (надалі - відповідач, СФГ "Терен") про визнання статуту СФГ "Терен" від 06.04.2010 №1 нова редакція (зареєстрований в реєстрі №368 та посвідчений приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу - ОСОБА_4Г.) недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до статуту є засновником та головою СФГ "Терен" є ОСОБА_5 Членами фермерського господарства є ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які відповідно до відомостей з ЄДР визначені як засновники фермерського господарства. Крім того, зазначав, що статутом не передбачено розмір частки кожного засновника та члена фермерського господарства, а тому даний статут не відповідає вимогам чинного законодавства та є всі підстави для визнання останнього недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено перелік відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Вказували, що зазначеною статтею не передбачено внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про членів юридичної особи. Зазначали, що відповідно до статуту член фермерського господарства має право на отримання частки майна на протязі 12 місяців з моменту виходу чи ліквідації відповідно до його трудового внеску.

В ході судового розгляду було уточнено відповідача, а саме після проведеної реорганізації системи податкових органів з 03.06.2013 відповідачем є Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Селянське (фермерське) господарство (ідентифікаційний код юридичної особи 30748730) зареєстроване 07.02.2000 Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області, про що зроблено запис 20.01.2000 у журналі обліку реєстраційних справ за № 3, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 03.03.2000.

Засновником та головою Селянського (фермерського) господарства "Терен" виступає ОСОБА_17.

Рішенням голови СФГ "Терен" №1 від 06.04.2010 Статут господарства затверджений в новій редакції.

08 квітня 2010 року державним реєстратором Глобинської районної державної адміністрації полтавської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів СФГ "Терен", про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис за №1 561 105 0006 000044.

Кременчуцька ОДПІ вважає, що установчі документи СФГ "Терен", складені з порушенням податкового та іншого законодавства України, оскільки відповідно до п. 8.1 Статуту трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів, проте не всі члени фермерського господарства мають відношення до господарської діяльності СФГ "Терен" та отримують доходи від праці в даному товаристві. Доходи у вигляді заробітної плати у СФГ "Терен" мають лише ОСОБА_11 та ОСОБА_17

У зв'язку із цим, Кременчуцька ОДПІ звернулася до суду із позовною заявою про визнання недійсним статуту СФГ "Терен" в редакції від 06.04.2010 (зареєстрований в реєстрі №368 та посвідчений приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу - ОСОБА_4Г.).

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Частинами 1, 2 статті 83 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом; товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві; товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" іншими нормативно-правовими актами України.

Закон України "Про фермерське господарство" визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції чинній на момент державної реєстрації змін до Статуту), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про фермерське господарство", членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Статтею 5 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства.

Відповідно до статті 87 Цивільного кодексу України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

У статуті товариства, згідно частини 1 статті 88 Цивільного кодексу України, вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Зазначені відомості, а саме відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом, відповідно до частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України, вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином дані, що містяться в Статуті товариства є первинними по відношенню до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту СФГ "Терен" в редакції від 06.04.2010, СФГ "Терен" створене ОСОБА_5, є формою підприємницької діяльності із створенням юридичної особи з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону, має свій штамп, круглу печатку, будь-які рахунки в державних, інвестиційних, акціонерних та спільних банках на території України та за її межами.

Згідно пункту 2.1 Статуту членами фермерського господарства є: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

Відповідно до пункту 3.1 Статуту головою фермерського господарства є ОСОБА_5.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.10.2012 у переліку засновників (учасників) юридичної особи зазначені: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які згідно до Статуту позивача є членами товариства.

Таким чином дані, що були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не відповідали, станом на 12.10.2012, даним Статуту СФГ "Терен".

Наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей, що не відповідають даним Статуту товариства є підставою для зміни таких відомостей, але не визначена чинними законодавством як підстава для визнання Статуту недійсним.

Пунктом 4.1 Статуту встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди. Право володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у разі державної реєстрації фермерського господарства крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Відповідно до ч.1, 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про членів селянського фермерського господарства, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не передбачено.

В ході розгляду справи, відповідачем надано копію статуту Селянського (фермерського) господарства "Терен", зареєстрованого в новій редакції 29.07.2013 Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис за №1 561 105 0011 000044.

При цьому, згідно із витягом з Єдиного державного реєстру станом на дату ухвалення рішення, ОСОБА_5 зазначений як засновник (учасник) юридичної особи, керівник та єдина особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності у тому числі підписувати договори та окремо зазначено членів СФГ "Терен" згідно п. 5.8 Статуту.

Щодо твердження Кременчуцької ОДПІ про відсутність у Статуті СФГ "Терен" відомостей про розмір частки кожного засновника та члена фермерського господарства, судом встановлено наступне.

Згідно частини 1 статті 88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

У відповідності з частинами першою та четвертою статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів , порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу) , органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Статтею 20 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Згідно розділу 5 "ОСОБА_3 фермерського господарства" Статуту СФГ "Терен", зареєстрованого в новій редакції 06.04.2010, член фермерського господарства має право на отримання частини майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства відповідно до його трудового внеску, на протязі 12 місяців з моменту виходу чи ліквідації.

Судом встановлено, що у разі припинення членства у СФГ "Терен" або при його ліквідації член фермерського господарства має право на отримання частини майна відповідно до його трудового внеску за останні 12 місяців з моменту виходу чи ліквідації.

Таким чином, Статутом СФГ "Терен" в редакції від 06.04.2010, передбачений розмір частки кожного засновника та члена фермерського господарства.

Отже, підстав для визнання недійсним статуту Селянського (фермерського) господарства "Терен" в редакції від 06.04.2010 № 1 (зареєстрований в реєстрі №368 та посвідчений приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу - ОСОБА_4Г.), про які вказано Кременчуцькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області у позові, суд не вбачає.

Згідно із підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби у випадках, встановлених законом, мають право звертатися до суду з позовом щодо визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єкта господарювання.

Функції органів державної податкової служби визначені статтею 19 1 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 19 1 .1.1 пункту 19 1 статті 19 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Поняття податкового контролю визначене пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї норми, податковий контроль -це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З наведеного визначення випливає, що метою податкового контролю є забезпечення правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання норм законодавства, що контролюється органами державної податкової служби.

У свою чергу, способи здійснення податкового контролю встановлені статтею 62 Податкового кодексу України. До таких способів належать: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відтак, здійснення податковими органами повноважень, передбачених нормами підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, повинно бути зумовлено виконаннями цими органами функцій щодо податкового контролю.

Враховуючи, що основною метою податкового контролю є забезпечення належного виконання податкових обов'язків щодо визначення та сплати грошових зобов'язань, звернення податкового органу із позовом на підставі норм пункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов'язані із неналежними визначенням та сплатою грошових зобов'язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов'язків.

Доводи позивача про те, що установчі документи СФГ "Терен", складені з порушенням податкового та іншого законодавства України, оскільки відповідно до п. 8.1 Статуту трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів, проте не всі члени фермерського господарства мають відношення до господарської діяльності СФГ "Терен" та отримують доходи від праці в даному товаристві, не може мати наслідком визнання недійсними установчих документів такої юридичної особи.

Відповідно до вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позовної заяви є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Селянського (фермерського) господарства "Терен" про визнання статуту недійсним відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2013 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва