Рішення

від 05.08.2015 по справі 350/1238/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1238/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1686/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Вакарук В.М.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Небилівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду від 22 червня 2015 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рожнятівського районного суду від 22 червня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Небилівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Визнано недійсними та скасовано пункти 18, 18.1 рішення Небилівської сільської ради №174-19/2014 про затвердження технічної документації та передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1772 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства в с.Ловаги, АДРЕСА_1, Рожнятівського району.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на дану земельну ділянку.

Знято з реєстрації в реєстраційній службі Рожнятівського районного управління юстиції дану земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_3.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та Небилівської сільської ради на користь ОСОБА_2 1743,60 грн. судових витрат по справі.

Апелянт ОСОБА_3 на дане рішення суду подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що згідно рішення сесії Небилівської сільської ради від 22 квітня 1997 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на приватизацію спірної земельної ділянки. Всі наступні рішення, які приймалися відносно цієї ділянки, є похідними від ніким не скасованого і не оспорюваного рішення від 22.04.1997 року.

25 листопада 2013 року було складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, які передаються у власність.

При цьому такий акт підписано ОСОБА_10, яка залучена до розгляду даної справи в якості третьої особи, так і сільським головою с. Небилів і спеціалістом землевпорядником села. Такий акт також був погоджений заступником начальника відділу Держземагенства у Рожнятівському районі.

Жодних зауважень ні у суміжників, ні у представників сільської ради, в тому числі землевпорядника, щодо встановлення чітких меж наданої ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, не було. У жодному документі не вказано що в межах приватизованої земельної ділянки існує дорога. Безсумнівним є той факт, що за наявності таких даних про існуючу дорогу, така однозначно знайшла б своє відображення в землевпорядній документації, як до прикладу в ній відображена охоронна зона ЛЕП.

Натомість, суд першої інстанції на такі письмові докази взагалі увагу не звернув, як і на факт того, що у даній справі взагалі відсутній предмет спору.

Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_11, з метою нівелювання будь-яких конфліктних ситуацій, звернувся до ОСОБА_2 і до Небилівської сільської ради із заявою, в якій вказав, що з метою вирішення конфлікту в добровільному порядку, готовий надати частину своєї ділянки шириною 1,60 вздовж існуючої стежки, внаслідок чого, з врахуванням ширини стежки у 2 метра, з'являється повноцінна дорога шириною 3,60 метра шляхом укладення договору безоплатного сервітуту, на що погоджувалася і сільська рада, щоб добровільного вирішити спір у такий спосіб.

Судом взагалі не вказано на підставі чого, ним було зроблено висновок про наявність дороги в межах земельної ділянки ОСОБА_3 і що така існує в межах 4 метрів ширини.

Небилівською сільською радою чи ОСОБА_2 ніколи не розроблявся і не замовлявся проект дороги, яка б проходила через земельну ділянку ОСОБА_3, а тому така і не була відображене в землевпорядних документах ОСОБА_3 на момент приватизації.

Вказаний факт, додатково підтверджується Актом комісійного обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 від 03 грудня 2014 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 власними силами, без погодження із сусідніми землекористувачами влаштував заїзд до власної садиби.

Отже доказів існування дороги в межах приватизованої земельної ділянки ОСОБА_3 не було, немає і бути не може.

Таких доказів не містить і судова справа, адже усі акти сільської ради, на які посилається суд були виготовлені вже після надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3

Жодних доказів існування порушеного права ОСОБА_2 в момент приватизації земельної ділянки матеріали справи не містять.

Позивачем не наведено жодного обґрунтування і мотивів які б давали підстави в розумінні норм земельного законодавства для скасування права власності, жодних правових підстав для задоволення позову в суду першої інстанції не було.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що актом від 14.07.2014 року та план-схемою до нього/а.с.14-15/ підтверджено, що треті особи по справі та позивач ОСОБА_2 користувалися для заїзду до своїх земельних ділянок дорогою, частину якої передано ОСОБА_3 у приватну власність.

Проте, до такого висновку суд прийшов передчасно, без належного дослідження зібраних у справі доказів та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до постановлення необґрунтованого рішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.. 118 ЗК України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради.

Рішенням Небилівської сільської ради від 19 листопада 2013 року, ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1772 га. для ведення особистого селянського господарства в с. Ловаги по АДРЕСА_1.

Вказане рішення було наслідком раніше прийнятого рішення Небилівської сільської ради від 22 квітня 1997 року, яким було вирішено внести зміни в рішення сільської ради від 28 грудня 1993 року № 14 «Про приватизацію земельних ділянок громадян» і передати у приватну власність присадибні земельні ділянки згідно уточнених площ в результаті інвентаризації земель, проведеної 1994-1996 року.

Згідно додатку до списку громадян, які мають право на приватизацію земельних ділянок відповідно рішення сесії від 22 квітня 1997 року с. Небилів зазначений ОСОБА_3, якому в урочищі Ловаги виділено земельні ділянки площами 0,176 га. та 0,054 га.

Відповідно до рішення Небилівської сільської ради від 19 листопада 2013 року ОСОБА_3 з метою визначення і встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) звернувся до проектної установи для виготовлення проекту землеустрою (а.с.119-134).

Згідно даних, що містяться у матеріалах даної технічної документації з землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 вбачається, що 25.11.2013 року було складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, які передаються йому у власність на АДРЕСА_2. Зі змісту цього акту видно, що ніяких заперечень з боку суміжних землекористувачів чи землевласників не було.

З матеріалів землеустрою села та рішень Небилівської сільської ради не вбачається, що в межах приватизованої ОСОБА_3 земельної ділянки існує дорога, яка веде до господарств третіх осіб, які брали участь у справі.

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок від 14.07.2014 року (а.с. 14), який складено комісією Небилівської сільської ради, громадяни ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та інші користуються земельними ділянками в с. Ловаги для ведення особистого селянського господарства та дорогою до них, частину якої передано у власність ОСОБА_3, а саме шириною 4 м. на початку заїзду на дану дорогу з АДРЕСА_1 та довжиною 24.57 м. і на цій довжині 2.00 м.

Однак, актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 та встановлення на місцевості шляхів, проїздів чи проходів до земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с. 112) встановлено, що по населеному пункті села Ловаги Небилівської сільської ради генеральний план забудови села чи будь-яка інша містобудівна документація не розроблялися і не затверджувалися. Також даною комісією, до складу якої входили спеціалісти Рожнятівської районної держадміністрації, відділу Держземагенства у районі, містобудування і архітектури, встановлено, що орієнтовно у 2010 році зі слів позивача ОСОБА_2, останній власними силами без погодження із сусідніми землекористувачами влаштував заїзд до своєї садиби, яким користується по даний час. В технічній документації із землеустрою ОСОБА_3 ві точки А до точки Б зазначена стежка шириною 2 м.

Відповідно до ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать - землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, 1 сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах даної справи, колегія суддів вважає, що відсутні дані про те, що біля господарства ОСОБА_3 проходить дорога (проїзд) саме шириною 4 метри, оскільки такі дані відсутні у Небилівській сільській раді і цією радою будь-якого рішення про затвердження спірної дороги чи її проекту шириною 4.0 метри не приймалося.

Апеляційним судом встановлено, що по довжині переданої у власність ОСОБА_3 земельної ділянки існує прохід (стежка) шириною 2 метри, якою користуються жителі с. Ловаги. Інших даних про існування дороги шириною до 4.00 метрів немає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що у межі наданої відповідачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0.1772 га незаконно увійшла частина земель, призначених для влаштування проїзду чи дороги до інших господарств.

У суді першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_3 та його представник стверджували, що самовільний проїзд по існуючій стежці залишився по даний час і у випадку необхідності влаштування більш широкої дороги, апелянт не заперечує проти визначення безоплатного земельного сервітуту, однак жителі села цього не бажали.

З огляду на принцип добросусідства, що закладений у чинному Земельному кодексі України, ініціювати влаштування земельного сервітуту вправі Небилівська сільська рада.

Колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті рішення про приватизацію спірної земельної ділянки ОСОБА_3 органом місцевого самоврядування не порушено вимог чинного земельного законодавства і Небилівська сільська рада діяла у межах наданої їй компетенції.

Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження у суді апеляційної інстанції. Рішення судом першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позовні вимоги ОСОБА_2 не є доведеними в суді, тому з цих підстав йому у задоволенні позовних вимог слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рожнятівського районного суду від 22 червня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Небилівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

В.М. Вакарук