Рішення

від 16.01.2012 по справі 40/5005/14850/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.12р. Справа № 40/5005/14850/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська торгова компанія", м. Новомосковськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпакт Ново", м. Новомосковськ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № ДГ-0000062 від 01.09.2010 року

Суддя Красота О.І.

Представники :

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з»явився;

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ В«Придніпровська торгова компаніяВ» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ В«Імпакт НовоВ» і просить визнати недійсним договір купівлі-продажу товару № ДГ-0000062 від 01.09.2010р., укладеного між сторонами.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що ненадання Відповідачем документів на підтвердження факту здійснення поставки товару за спірною угодою, свідчить про її недійсність, як такої, що не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обмовлені угодою.

Крім того, позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ту обставину, що Відповідач всупереч вимогам ст.662 ЦК України не надав Позивачу одночасно з товаром, що поставлявся, первинні документи, що підтверджують факт поставки товару (товарно-транспорті накладні) та якість цього товару (сертифікат якості); тим самим де-факто підтвердив недійсність угоди, як такої, що не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою.

Позивач в судове засідання не з'явився, документи витребувані ухвалами господарського суду від 29.11.2011 року та 15.12.2011 року до суду не надав, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв. У попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував просив суд їх задовольнити

Відповідач у судове засідання не з'явився, документи витребувані ухвалами господарського суду від 29.11.2011 року та 15.12.2011 року до суду не надав, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв. В своїх запереченнях на позов, які направлені на адресу суду 15.12.2011 року стверджує, що умови спірного договору були виконані сторонами у повному обсязі, Відповідач поставив на користь Позивача товар, а Позивач сплатив за нього грошові кошти.

На думку Відповідача, відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікату якості товару не є достатніми правовими підставами для визнання оспорюваного Позивачем договору недійсним.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (а.с. 39), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За заявою Позивача від 15.12.2011 року про продовження терміну розгляду справи в порядку ст.. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду від 15.12.2011 року строк розгляду справи було продовжено до 15.01.2012 року.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010 року між ТОВ В«Імпакт НовоВ» (Продавець) та ТОВ В«Придніпровська торгова компаніяВ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № ДГ-0000062, (далі Договір) відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність покупця насіння соняшника у подальшому товар, у кількості, згідно рахунку-фактури та накладних; а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та сплатити за нього суму згідно накладних (п. 1.1 Договору).

Орієнтовна вартість за договором повинна відповідати накладним з відвантаження товару. Вартість одиниці товару включає вартість товару, оформлення відповідної документації (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору, якість товару повинна відповідати існуючим держстандартам.

Пунктом 2.4 Договору, сторони визначили, що доставка товару проводиться само вивозом.

Умовами Розділу 3 Договору, а саме п. 3.1.1. встановлено, що Продавець зобов»язаний передати Покупцю товар належної якості та в обумовленому місці.

Відповідно до пункту 3.2.1. Договору, Продавець зобов»язаний не пізніше 5 днів забезпечити відвантаження та доставку товару за адресою покупця чи іншого вантажоотримувача, вказаного Покупцем в усній формі.

З вказаних пунктів Договору, а саме: п. 2.4 та п. 3.2.1. вбачається про протиріччя в частині місця отримання товару Покупцем (Позивачем у справі).

За твердженням представників сторін, на виконання умов вказаного вище договору № ДГ-0000062, Відповідачем було поставлено на користь Позивача товар (насіння соняшника) на загальну суму 1 186 311,80 грн.

На підтвердження цієї обставини Позивачем було надано наступні докази:

- видаткова накладна № 0901/11 від 01.09.2010 року про поставку ТОВ В«Імпакт НоваВ» на користь ТОВ В«Придніпровська торгова компаніяВ» соняшника в кількості 95,000 тн. вартістю 313 000,00 грн. (а.с. 9);

- податкова накладна від 01.09.10 року № 901014 на вищезазначену операцію (а.с. 10);

- видаткова накладна № РН-1001/03 від 01.10.2010 року про поставку ТОВ В«Імпакт НоваВ» на користь ТОВ В«Придніпровська торгова компаніяВ» соняшника в кількості 90,000 тн. вартістю 270 000,00 грн. (а.с. 11);

- податкова накладна від 01.10.10 року № 1001001 на вищезазначену операцію (а.с. 12);

- видаткова накладна № РН-1004/06 від 04.10.2010 року про поставку ТОВ В«Імпакт НоваВ» на користь ТОВ В«Придніпровська торгова компаніяВ» соняшника в кількості 74,000 тн. вартістю 266 400,00 грн.(а.с. 13);

- податкова накладна від 04.10.10 року № 1004002 на вищезазначену операцію (а.с.14);

- видаткова накладна № РН-1103/02 від 03.11.2010 року про поставку ТОВ В«Імпакт НоваВ» на користь ТОВ В«Придніпровська торгова компаніяВ» соняшника в кількості 81,370 тн. вартістю 336 911,80 грн.(а.с. 15);

- податкова накладна від 03.11.10 року № 1103001 на вищезазначену операцію (а.с.16);

На підтвердження оплати вищезазначеного товару Позивач надав виписки за своїм особовим рахунком у відділенні № 953 АТ В«УкрсиббанкВ»

- від 20.09.2010 року про сплату на користь Відповідача 170 000,00 грн. В«за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 року (а.с. 17);

- від 21.09.2010 року про сплату на користь Відповідача 143 000,00 грн. В«за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 р. (а.с. 18);

- від 14.10.2010 року про сплату на користь Відповідача 270 000,00 грн. В«за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 року (а.с. 19);

- від 02.11.2010 року про сплату на користь Відповідача 600 000,00 грн. В«за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 року (а.с. 20);

- від 10.11.2010 року про сплату на користь Відповідача 105 394,60 грн. В«за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 року (а.с. 21);

- від 15.11.2010 року про сплату на користь Відповідача 240 000,00 грн. В«за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 року (а.с. 22);

- від 19.11.2010 року про сплату на користь Відповідача 510 000,00 грн. В«за соняшник згідно договору № 61 від 20.09.10 року (а.с. 23);

Листом від 22.11.2010 року вих. № 23 на адресу керівника ТОВ В«Імпакт НовоВ» , директор ТОВ В«Придніпровська торгова компаніяВ» повідомив про помилковість підстави у призначенні платежів у вищезазначених платіжних документах та необхідністю віднести грошові кошти в загальному розмірі 1 186 311,80 грн. в якості оплати за товар, поставлений за договором купівлі-продажу товару № ДГ - 0000062 від 01.09.2010 року (а.с. 24).

Відповідач також зазначає у відзиві на позов, що договір виконувався сторонами, а відсутність, неправильність чи втрата товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості товару не є достатньою правовою підставою для визнання договору недійсним.

Як зазначалося вище, Позивач пов'язує недійсність спірного договору з тією обставиною, що за відсутністю первинних документів договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у зв'язку з чим просить визнати його недійсним.

Розглядаючи вказані позовні вимоги, необхідно вказати на наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.09 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» : цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішують справи . Згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11: В«… для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією - є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 ЦК України).

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області по вказаній справі № 40/5005/14850/2011 від 29.11.2011 року та 15.12.2011 року з урахуванням підстав заявлених позовних вимог (вчинення спірного договору без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлені цим правочином), враховуючи положення норми матеріального права, що визначає відповідні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ч. 5 ст. 203 ЦК України), а також приписів статті 234 цього Кодексу, яка встановлює правові наслідки недодержання зазначеної вимоги, з підстав того, що суд вважає, що надані у справу видаткові накладні, та банківські виписки щодо здійснення оплат, не є достатніми доказами в підтвердження того, що спірний договір реально виконувався його сторонами, а відповідно, при його укладенні сторони мали намір на створення правових наслідків, які обумовлені ним, у Позивача і Відповідача були витребувані необхідні документи, а саме: зобов»язано Позивача надати суду докази в підтвердження розвантаження та прийомки товару, отриманого за спірним договором (умови передбачені п. 3.2.1 Договору); докази в підтвердження подальшої долі товару: реалізації (на яких умовах), використання у власних виробничих цілях, зберігання на складі Позивача (його місцезнаходження) тощо; документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують виконання умов спірного Договору, та зобов»язано Відповідача надати суду докази виготовлення, придбання, фактичного отримання та оплати, зберігання до подальшої реалізації товару, зазначеного у видаткових накладних; докази в підтвердження відвантаження та доставки товару за адресою Покупця або іншого вантажоодержувача, зазначеного Покупцем (умови поставки згідно п. 3.1.2. Договору); докази оплати транспортування товару тощо; документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують виконання умов спірного Договору.

Вказані вище документи жодною із сторін на адресу суду не надано.

Стаття 33 ГПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, про те, що надані Позивачем та Відповідачем видаткові та податкові накладні, виписки із банківського рахунку Позивача не є достатніми доказами в підтвердження того, що договір № ДГ-0000062 від 01.09.2010 року реально виконувався його сторонами, а, відповідно, при його укладенні сторони мали намір створити правові наслідки, які обумовлювалися ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги чинного законодавства, господарський суд знаходить достатньо правових підстав для визнання договору недійсним та задоволення заявлених Позивачем вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача та Відповідача у рівних частинах.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 116 ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу товару № ДГ-0000062 від 01.09.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Придніпровська торгова компаніяВ» (код ЄДРПОУ 36399359) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Імпакт НовоВ» (код ЄДРПОУ 34893747).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Імпакт НовоВ» (36000, м. Полтава, пр. Першотравневий , буд. 19, код ЄДРПОУ 34893747 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Придніпровська торгова компаніяВ» (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ , вул. Радянська, 31/91 ; код ЄДРПОУ 36399359): 42,50 грн. -витрат на сплату держмита та 118,00 грн. -витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу .

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_1 Рішення підписано 10.01.12р.