Рішення

від 03.09.2015 по справі 908/3746/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.2015 Справа № 908/3746/15

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТК - Спецодяг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод»

про стягнення суми основного боргу в розмірі 9922, 26 грн., три проценти річних в розмірі 63, 61 грн., інфляційні витрати в розмірі 218, 29 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, за довір. від 01.04.2015р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТК - Спецодяг» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» про стягнення суми основного боргу в розмірі 9922, 26 грн., три проценти річних в розмірі 63, 61 грн., інфляційні витрати в розмірі 218, 29 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 202, 525, 629, 655 Цивільного кодексу України, статей 265, 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати поставлений товар. Позивач зазначив, що відповідачем не в повному обсязі сплачена вартість поставленого товару. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. Сума заборгованості з урахуванням часткової сплати становить 9922, 26 грн.

Відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано інфляційні витрати в розмірі 218, 29 грн. та три проценти річних в розмірі 63, 61 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність та заперечень на позов не надходило.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами. Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Предметом спору у даній справі є розрахунки за поставлений товар, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов'язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі товару та його оплати за господарським договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони дійшли домовленості щодо поставки товару без складання письмового договору про поставку товару.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що замовлення на товар в письмовій формі не складались.

Позивачем складені та виставлені рахунки на загальну суму 143270, 26 грн.

В якості доказів отримання відповідачем товару та виникнення у останнього грошового зобов'язання, позивачем надані видаткові накладні: № РН-0123 від 12 листопада 2013 року на суму 6936 грн., №РН-0294 від 27 листопада 2013 року на суму 9330 грн., №РН-0235 від 19 грудня 2013 року на суму 6936 грн., № РН-0315 від 26 грудня 2013 року на суму 7734 грн., №РН-0192 від 24 січня 2014 року на суму 6936 грн., № РН-0263 від 30 січня 2014 року на суму 798 грн., №РН-0044 від 06 лютого 2014 року на суму 7494 грн., № РН-0255 від 25 лютого 2014 року на суму 11070 грн., № РН-0117 від 14 березня 2014 року на суму 11070 грн., №РН-0281 від 28 березня 2014 року на суму 8836, 06 грн., № РН-0118 від 10 квітня 2014 року на суму 9123, 60 грн., №РН-0270 від 25 квітня 2014 року на суму 11040, 60 грн., №РН-0152 від 20 травня 2014 року на суму 13215 грн., №РН-0050 від 05 червня 2014 року на суму 10079, 40 грн., № РН-0272 від 26 червня 2014 року на суму 13885, 20 грн., № РН-0180 від 21 липня 2014 року на суму 8786, 40 грн.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами осіб, відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей, які діяли на підставі довіреностей.

З урахуванням часткової сплати, яка підтверджується банківськими виписками, сума заборгованості становить 9922, 26 грн.

12 березня 2015 року позивачем складена вимога про сплату боргу в розмірі 9922, 26 грн., яка направлена на адресу відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів відмови відповідача від отримання товару, що поставлений за вищевказаними видатковими накладними суду не представлено.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати в повному обсязі відповідно до накладних. Суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням часткової сплати, в розмірі 9922, 26 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в розмірі 218, 29 грн. та трьох процентів річних в розмірі 63, 61 грн. необхідно зазначити наступне.

На вимогу суду позивачем не надані окремі розрахунки інфляційних витрат та трьох процентів річних.

Але, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач заявляє період стягнення трьох процентів річних за період з 02 квітня 2015 року по 19 червня 2015 року та інфляційні витрати за період з 02 квітня 2015 року по 18 червня 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних за період з 02 квітня 2015 року по 19 червня 2015 року, суд визнає його не вірним. За розрахунком суду розмір трьох процентів річних більший, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому підлягає стягненню сума заявлена позивачем в розмірі 63, 61 грн.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за період з 02 квітня 2015 року по 18 червня 2015 року. суд визнає його не вірним. За розрахунком суду розмір інфляційних витрат більший, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому підлягає стягненню сума заявлена позивачем в розмірі 218, 29 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, розподіл відповідних сум судового збору здійснено між сторонами за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТК - Спецодяг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» про стягнення суми основного боргу в розмірі 9922, 26 грн., три проценти річних в розмірі 63, 61 грн., інфляційні витрати в розмірі 218, 29 грн., - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (84201, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна,8, р/р 26002053604196 в краматорський філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335548, код ЄДРПОУ 34283984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТК - Спецодяг» (83112, м. Донецьк, пр. Ленінський, 92/48, р/р 26007037999700 в АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32011956) основну суму боргу в розмірі 9922 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн., 26 коп., три проценти річних в розмірі 63 (шістдесят три) грн., 61 коп., інфляційні витрати в розмірі 218 (двісті вісімнадцять) грн., 29 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (84201, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна,8, р/р 26002053604196 в краматорський філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335548, код ЄДРПОУ 34283984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТК - Спецодяг» (83112, м. Донецьк, пр. Ленінський, 92/48, р/р 26007037999700 в АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32011956) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.

У судовому засіданні 03 вересня 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява