Рішення

від 23.09.2015 по справі 910/20425/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2015Справа №910/20425/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНТ-ТРЕЙД»

про стягнення 25 853,03 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Комаха А.І. - представник за довіреністю № 7996 від 08.07.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 23.09.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНТ-ТРЕЙД» заборгованості за договором у розмірі 25 853,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.07.2014 р. між сторонами було укладено договір № 119 про надання овердрафту, відповідно до якого банком (позивач) було надано відповідачу кредит у формі овердрафту з лімітом у розмірі 20 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення по 22.07.2015 р. зі сплатою відповідних процентів за користування та комісій, що визначені умовами договору. За доводами позивача, відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором, не погасив у встановлений строк заборгованість за кредитом, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 25 853,03 грн, з яких 19 800,00 грн - заборгованість за кредитом, 5 560,10 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 69,90 грн - заборгованість за комісією, 115,50 грн - нараховані відсотки та 307,53 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20425/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.09.2015.

17.09.2015 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 27 626,33 грн, з яких 19 800,00 грн - заборгованість за кредитом, 5 923,10 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 79,80 грн - заборгованість за комісією, 1 395,90 грн - пеня по простроченні основаної суми кредиту; 417,58 грн - пеня по простроченні сплати відсотків та 9,95 грн - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

У судове засідання 23.09.2015 з'явився представник позивача, підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд прийняти до розгляду.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Дослідивши заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що вона подана із дотримання вимог ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду, а відтак в справі має місце нова ціна позову.

Представник позивача вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялись на юридичну адресу відповідача - 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 4, що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛНТ-ТРЕЙД» (надалі - відповідач, позичальник) було укладено договір № 119 про надання овердрафту (надалі - договір), на підставі якого банк зобов'язався надати позичальнику овердрафту, тобто надати у власність позичальника грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

У п.п. 2.1, 2.2. договору сторонами встановлено, що максимальний ліміт заборгованості становить 20 000,00 грн., процентна ставка - 28,0% річних.

Згідно з п. 2.3. договору комісія за управління кредитом (овердрафтом) - 0,05 % , яка нараховується від суми платежів, здійснених на рахунок овердрафта протягом одного операційного дня і сплачується при поступленні коштів на поточний рахунок позичальника, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вона нарахована.

Дата остаточного повернення овердрафту - 22 липня 2015 р. (п. 2.4. договору).

Підставою надання банком овердрафту є подання позичальником в банк розрахункових документів, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку (п. 2.8. договору).

Відповідно до п. 2.9. договору датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку позичальнику дебетового сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку).

Згідно з п. 3.2. договору проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом «факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, вказаної у п. 2.2. цього договору з урахуванням строку користування овердрафтом, з моменту надання цього овердрафту:

- до терміну, вказаному в п. 2.4. цього договору

- до дати звернення банку із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення суми овердрафту та сплати процентів, комісій та інших належних до сплати за цим договором платежів.

У передбачених цим пунктом випадках разом із припиненням нарахування процентів за овердрафтом банк припиняє нарахування комісію за управління овердрафтом.

Відповідно до п. 4.1. договору позичальник зобов'язався повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

За доводами позивача, банк виконав взяті на себе зобов'язання, та надав відповідачу Овердрафт, згідно з умовами договору, проте відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором, не погасив у встановлений строк заборгованість за кредитом, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 27 626,33 грн, з яких 19 800,00 грн - заборгованість за кредитом, 5 923,10 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 79,80 грн - заборгованість за комісією, 1 395,90 грн - пеня по простроченні основаної суми кредиту; 417,58 грн - пеня по простроченні сплати відсотків та 9,95 грн - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи виписки з рахунків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості за договором № 119 про надання овердрафту від 23.07.2014 р. у розмірі 19 800,00 грн - заборгованість за кредитом, 5 923,10 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 79,80 грн - заборгованість за комісією належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 395,90 грн - пені по простроченні основаної суми кредиту; 417,58 грн - пені по простроченні сплати відсотків та 9,95 грн - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1. договору за не своєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк бає право стягнути з позичальника пеню у розмірі визначеному п. 2.6. договору.

У п. 2.6. договору встановлено розмір пені 0,03 % за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку щодо повернення кредиту та процентів за користування кредиту не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо повернення кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 395,90 грн - пені по простроченні основаної суми кредиту; 417,58 грн - пені по простроченні сплати відсотків та 9,95 грн - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту, за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНТ-ТРЕЙД» (04080, м.Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 4; ідентифікаційний номер 38537460) на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; ідентифікаційний код 09807862) 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. - заборгованості за кредитом; 5 923 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн 10 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 79 (сімдесят дев'ять) грн 80 коп. - заборгованості за комісією; 1 395 (одну тисячу триста дев'яносто п'ять) грн 90 коп. - пені за прострочення сплати основаної суми кредиту; 417 (чотириста сімнадцять) грн 58 коп. - пені за прострочення сплати відсотків; 9 (дев'ять) грн 95 коп. - пені за прострочення комісії за адміністрування кредиту та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.