Рішення

від 16.09.2015 по справі 915/1202/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 915/1202/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 регіонального управління водних ресурсів, вул. Шевченка, 17-А, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 35402826)

до відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. 50-річчя Жовтня, 7-а, м. Очаків, Миколаївської області, 57500 (код ЄДРПОУ 04056531)

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Порт ОчаківВ» , вул. Ольвійська, 1, с. Куцуруб, Очаківського району, Миколаївської області, 57550 (код ЄДРПОУ 24057648)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 агентство водних ресурсів України, вул. Велика Васильківська, 8, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 37472104)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 Держземагенства в ОСОБА_2 районі Миколаївської області, вул. Леніна, 3, м. Очаків, Очаківський район, Миколаївська область, 57500

про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації та визнання недійсним договору оренди.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_6, наказ про призначення № 35-К від 27.05.2008 року;

від відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Миколаївської області: представник не з’явився;

від відповідача ОСОБА_7 В«Порт ОчаківВ» : ОСОБА_8, довіреність від 10.07.2015 року;

від третьої особи Державного агентства водних ресурсів України: представник не з’явився;

від третьої особи ОСОБА_5 Держземагенства в ОСОБА_2 районі Миколаївської області: представник не з’явився.

До господарського суду Миколаївської області звернулось ОСОБА_1 регіональне управління водних ресурсів з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Миколаївської області та до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Порт ОчаківВ» про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації № 598 від 21.11.2007 року;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.11.2007 року між ОСОБА_2 райдержадміністрацією і ОСОБА_7 В«Порт ОчаківВ» , та скасування державної реєстрації.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.07.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 агентство водних ресурсів України. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.07.2015 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 08.09.2015 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 Держземагенства в ОСОБА_2 районі Миколаївської області.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.09.2015 року відкладено розгляд справи на 16.09.2015 року.

В судовому засіданні 16.09.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач ОСОБА_2 районна державна адміністрація Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 Держземагенства в ОСОБА_2 районі Миколаївської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 агентство водних ресурсів України не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників в судові засідання не направили , хоча про дату, час та місце судових засідань повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні у матеріалах справи (арк. 48, 50, 68-70, 121).

Однак, представник третьої особи Державного агентства водних ресурсів України був присутній в судовому засіданні 08.09.2015 року.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином усіх учасників процесу про дату, час та місце судових засідань.

Відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Явка повноважних представників учасників процесу не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації № 598 від 21.11.2007 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в оренду та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 22.11.2007 року суперечать вимогам діючого законодавства та суттєво порушують інтереси держави в особі ОСОБА_1 РУВР, оскільки:

- приймаючи оскаржуване розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрацією перевищено надані законом повноваження по розпорядженню землями (ст. 19 Конституції України, ст. 122, 124, п. 12 Перехідних положень ЗК України);

- оскаржуваним розпорядженням ОСОБА_2 райдержадміністрації порушено майнові права ОСОБА_1 РУВР на використання земельної ділянки, розташованої під належним йому нерухомим майном (ст. 92, 120 ЗК України, ст. 317, 319, 321, 326, 377 ЦК України);

- оскільки спірний договір оренди землі укладено на підставі незаконного розпорядження райдержадміністрації, він також підлягає визнанню недійсним (ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст. 43, 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Позивач також просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, вказуючи, що ОСОБА_1 РУВР про оскаржувані правочини стало відомо лише після отримання 24.03.2014 року відмови у наданні дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

В судовому засіданні 08.09.2015 року представник третьої особи Державного агентства водних ресурсів України зазначив, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідачем ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Миколаївської області було подано суду письмові заперечення на позовну заяву (арк. 51-52), в яких зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечення ґрунтуються на приписах ст. 17, 122, 124 ЗК України, відповідно до яких районні та обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території за межами населених пунктів у власність та користування в межах, віднесених до їх відання.

Оскаржуване розпорядження ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією, яка в силу приписів ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» здійснює контроль за діяльністю районних державних адміністрацій, не скасовано.

Представник відповідача ОСОБА_7 В«Порт ОчаківВ» проти позову заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позов (арк. 73-77), та просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.

- позивачем не надано жодних доказів порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватись та розпоряджатись належним йому майном (ст. 317, 319, 321, 326, 391 ЦК України);

- на момент укладення оскаржуваного договору оренди (22.11.2007 року) позивач не мав права власності на нерухоме майно, яке за його твердженням розташовано на земельній ділянці, що використовується ОСОБА_7 «Порт Очаків» на підставі договору оренди, тобто безпідставним є посилання на ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України;

- ОСОБА_1 РУРВ не виступало стороною оскаржуваного договору оренди та договір жодним чином не порушує його прав;

- ст. 122 ЗК України передбачено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, натомість позивач оскаржує розпорядження голови райдержадміністрації про надання земельної ділянки в оренду, тобто безпідставним є посилання на ч. 3 ст. 122 ЗК України;

- при укладенні договору оренди земельної ділянки сторонами були дотримані всі істотні умови, договір був складений письмово та пройшов державну реєстрацію, що свідчить про те, що договір не підлягає визнанню недійсним з підстав недотримань істотних умов та форми договору;

- ОСОБА_7 «Порт Очаків» уклав оспорюваний договір з дотриманням встановленої законодавством процедури, при дотриманні всіх вимог законодавства. Сумлінно виконуючи покладені на нього договором обов'язки, ОСОБА_7 «Порт Очаків» планував власну господарську діяльність з таким розрахунком, що він матиме можливість використовувати дану земельну ділянку у власній господарській діяльності щонайменш 15 років (строк, визначений оспорюваним договором). Таким чином, є недопустимим позбавлення відповідача права користування земельною ділянкою на підставі того, що, можливо, орган державної влади порушив закон (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року, ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року).

Відповідачем ОСОБА_7 В«Порт ОчаківВ» також було подано заяву про застосування строків позовної давності (арк. 71-72), в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 регіональне управління водних ресурсів є правонаступником Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів, який в свою чергу листом № 01301 від 16.11.2007 року погодив надання в оренду ОСОБА_7 «Порт Очаків» спірної земельної ділянки. Крім того, Держводгосп також погодив надання в оренду ОСОБА_7 «Порт Очаків» земельної ділянки, що підтверджується листом № 4161/5/11-07 від 15.11.2007 року.

Таким чином, саме з 16.11.2007 року позивачеві стало відомо про надання відповідачу дозволу на укладення договору оренди земельної ділянки, а отже строк позовної давності щодо оскарження вищезазначеного договору закінчився ще у 2010 році.

Посилаючись на приписи ст. 256, 261, 262, 267 ЦК України відповідач ОСОБА_7 «Порт Очаків» зазначив про пропуск позивачем трьохрічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Держводгоспу України від 22.05.2007 року № 106 «Про ліквідацію Вінницького облводгоспу і Південно-Бузького БУВР та створення Басейнового управління водними ресурсами річки Південний Буг» та наказу від 30.07.2007 року № 162-6 «Про внесення змін до наказу Держводгоспу від 22.05.2007 року № 106» вирішено створити Басейнове управління водними ресурсами річки Південний Буг, підпорядкувати останньому ОСОБА_1 регіональне управління водних ресурсів, та передати з балансу ліквідованого Південно-Бузького БУВР на баланс ОСОБА_1 РУВР (позивачу) основні засоби, у тому числі - інженерну підготовку бази автопідприємства, інженерну підготовку території бази УПТК і СПМК, протизсувні заходи та вертикальне планування тощо (арк. 19-20, 123-126).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.05.2009 року серії САВ № 940320, виданого на підставі рішення Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 16.04.2009 року, за державою в особі ОСОБА_1 РУВР зареєстровано право власності на нежитловий об'єкт, розташований по вул. Ольвійській, 1/1 в с. Куцуруб Очаківського району, до складу якого входить: інженерна підготовка бази автопідприємства, інженерна підготовка території бази УПТК і СПМК, протизсувні заходи та вертикальне планування (арк. 17-18).

Розпорядженням ОСОБА_2 райдержадміністрації № 561 від 24.10.2007 року погоджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та надано ОСОБА_7 „Порт Очаків" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 16, 56 га в оренду строком на 15 років для морського транспорту під розширення існуючої території ОСОБА_7 „Порт Очаків" в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (арк. 86).

На виконання вищевказаного розпорядження ОСОБА_7 «Обласний земельно-кадастровий центр» на підставі договору № 6367 від 30.10.2007 року виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 «Порт Очаків» (арк. 80-103).

Згідно вихідної земельно-кадастрової інформації, яка міститься у проекті землеустрою, земельна ділянка, яка запропонована до передачі в оренду, належить до державної форми власності, а за цільовим призначенням - землі морського транспорту. Цільове призначення запроектованої до відведення земельної ділянки не змінювалось (арк. 83).

Проект відведення розглянуто і погоджено відділом земельних ресурсів у ОСОБА_2 районі Миколаївської області, ОСОБА_2 районним архітектором, ОСОБА_2 райсанепідемстанцією, ОСОБА_4 інспекцією по охороні пам’яток культури в Миколаївській області, ОСОБА_4 управлінням екології та природних ресурсів у Миколаївській області.

Розпорядженням ОСОБА_2 райдержадміністрації № 598 від 21.11.2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 «Порт Очаків» в довгострокову оренду терміном на 15 років для морського транспорту під розширення існуючої території ОСОБА_7 „Порт Очаків" із земель іншого призначення державної власності, не наданих у власність або користування, в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (арк. 36).

22.11.2007 року відповідно до розпорядження № 598 від 21.11.2007 року між відповідачем ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та відповідачем ОСОБА_7 «Порт Очаків» був укладений Договір оренди земельної ділянки (арк. 37-39).

Договір зареєстровано у ОСОБА_2 реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.11.2007 року за № 040702101779.

Право оренди зареєстровано в Реєстраційній службі ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, про що свідчить ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.09.2015 року (арк. 112-113).

Відповідно до умов вищевказаного Договору відповідач ОСОБА_2 районна державна адміністрація передала відповідачу ОСОБА_7 «Порт Очаків» в строкове платне користування земельну ділянку для морського транспорту під розширення існуючої території ОСОБА_7 „Порт Очаків" із земель іншого призначення державної власності, не наданих у власність або користування, загальною площею 16, 56 га в межах території Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (п. 1, 2 Договору).

Кадастровий номер земельної ділянки 4825182200:02:000:0974 (арк. 91).

Межі земельної ділянки встановлено в натурі, що підтверджується Актом про встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу-приймання межових знаків під охорону та зберігання (арк. 103).

Предметом спору у даній справі є встановлення правомірності розпорядження відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації від імені держави державною власністю - спірною земельною ділянкою та, як наслідок, правомірності укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до п.п. «а» ч. 1 ст. 17 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень , визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відпоідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2007 року) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції від 20.06.2007 року) обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Щодо посилань представника відповідача ОСОБА_7 «Порт Очаків» на неможливість застосування в спірному випадку ст. 122 ЗК України, оскільки вона регулює питання надання земельних ділянок у постійне користування, а не в оренду, то слід зазначити, що ст. 124 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження) прямо передбачено, що передача в оренду земельних ділянок здійснюється відповідним органом в порядку, встановленому, зокрема, статтею 123 ЗК України «Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам». Крім того, ані ЗК України, ані Закон України "Про оренду землі" не містить норми, яка б передбачала окремий розподіл повноважень на розпорядження земельними ділянками між обласними та районними державними адміністраціями саме при передачі земельних ділянок в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_2 районною державною адміністрацією було перевищено повноваження, передбачені ст. 122 ЗК України. Як встановлено вище, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, знаходиться за межами населеного пункту та була надана відповідачу ОСОБА_7 «Порт Очаків» для морського транспорту під розширення існуючої території ОСОБА_7 „Порт Очаків" із земель іншого призначення державної власності, не наданих у власність або користування, а відтак, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до компетенції ОСОБА_1 обласної державної адміністрації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації прийнято з порушенням вимог чинного на момент його прийняття законодавства, оскільки останньою перевищено надані законом повноваження.

Як вказано вище, підставою позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки позивачем зазначено обставини, які свідчать про те, що розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації прийнято із суттєвим порушенням вимог закону, а відтак, в силу приписів ст. 203, 215 ЦК України договір оренди, укладений на підставі вищевказаного розпорядження підлягає визнанню недійсним, оскільки райдержадміністрацією перевищено повноваження.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абз. 2 п. 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року з наступними змінами та доповненнями судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідач ОСОБА_2 районна державна адміністрація не мала належного обсягу повноважень (ст. 122 ЗК України) та в порушення вищевказаних вимог земельного законодавства розпорядилась спірною земельною ділянкою.

Посилання позивача на приписи ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України (в редакціях, які діяли на час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення оспорюваного договору) є безпідставними, оскільки право власності ОСОБА_1 РУРВ на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, що передана в оренду ОСОБА_7 «Порт Очаків», виникло 25.05.2009 року, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.05.2009 року. Тобто, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди (листопад 2007 року) позивач не мав права власності на нерухоме майно. Відтак, передача в оренду земельної ділянки ОСОБА_7 «Порт Очаків» не порушувала прав власника нерухомого майна в особі ОСОБА_1 РУВР, оскільки цих прав на момент державної реєстрації договору оренди землі ще не виникло.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму ВГС України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення).

Щодо заяви позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та заяви відповідача ОСОБА_7 «Порт Очаків» про застосування строку позовної давності у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

По-перше, як вбачається з матеріалів справи листом № 4161/5/11-07 від 15.11.2007 року Держводгосп (уповноважений орган управління позивача) погодив надання в оренду ОСОБА_7 «Порт Очаків» земельної ділянки площею 16,56 га Правобережного будмайданчика колишнього Дніпро-Бузького гідровузла в межах території Куцурубської сільської ради, де знаходиться майно «БУВР Південний Буг», що використовувалось ОСОБА_7 «Порт Очаків» відповідно до договору № 1 від 04.04.2007 року (арк. 21-28, 140).

Листом № 01301 від 16.11.2007 року Басейнове управління водними ресурсами - річки Південний Буг не заперечувало стосовно надання в оренду ОСОБА_7 «Порт Очаків» земельної ділянки площею 16,56 га Правобережного будмайданчика колишнього Дніпро-Бузького гідровузла в межах території Куцурубської сільської Ради (арк. 139).

По-друге, як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 РУРВ 25.05.2009 року було оформлено право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, що передана в оренду ОСОБА_7 «Порт Очаків», що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.05.2009 року (арк. 17), тобто з цього часу позивач не був позбавлений можливості довідатися (ст. 261 ЦК України) та вчинити дії як щодо отримання інформації про правовий статус спірної земельної ділянки, так і щодо особи власника/користувача земельної ділянки тощо. Однак, суду не подано жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій з 2009 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем в порушення ст. 33 ГПК України не подано суду жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та про відсутність правових підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. В задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, в позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача у зв’язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Судовий збір в розмірі 2 436 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 21.09.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш