Рішення

від 21.03.2012 по справі 2/137-2103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2012 р.Справа № 2/137-2103

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

Розглянув справу

за позовом Державного агентства резерву України вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод" вул. Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільської області

про стягнення 47 688 грн. 17 коп. заборгованості та штрафних санкцій.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 2321/0/4-11 від 02.06.2011р.

відповідача: ліквідатор ОСОБА_3, посвідчення № 34 від 28.05.2009р.

Суть справи: 21.07.2003р. позивач пред'явив позов №2/4850 від 14.07.2003р. про стягнення з відповідача 47 688 грн. 17 коп., із них: 38 689 грн. -штраф за самовільне відчуження (використання, реалізацію) вугілля державного резерву марки АО в кількості 217,11 тон; 1 261 грн. 37 коп. -пеня за період з 15.04.2003р. по 08.07.2003р. та 7 737 грн. 80 коп. -штраф за несвоєчасне подання встановленої звітності по зберіганню товарно-матеріальних цінностей держрезерву.

Також вимагає зобов'язати відповідача в примусовому порядку повернути використане вугілля марки АО в кількості 217,11 тон, на суму 38 689 грн.

Представник відповідача -ліквідатор ОСОБА_3 повідомив, що постановою арбітражного суду Тернопільської області від 20.03.2001р. ВАТ "Бучацький цукровий завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.11.2011р. строк ліквідаційної процедури продовжено до 21.05.2012р.

Стверджує, що Державний комітет України з державного матеріального резерву на даний час приймає заходи щодо реалізації вугілля державного резерву.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги, що:

1) В судовому засіданні перед розглядом справи представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

2) П. 25 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/444 від 18.11.1967р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство" тлумачить, що у випадку, коли до особи, проти якої вже порушено справу про банкрутство, подано позов, суд який отримав позовну заяву, за наявності підстав порушує справу і одразу зупиняє позовне провадження до зупинення провадження у справі про банкрутство відповідача.

Керуючись даним роз'ясненням, господарський суд Тернопільської області ухвалою від 07.08.2003р. по справі №2/137-2103 справу провадженням зупинив.

Поскільки, провадження у справі № 337-7-10 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод" не припинено, то станом на 26.01.2012р. дана справа була зупинена.

3) 04.06.2004р. Вищий господарський суд України в рекомендаціях № 01-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" рекомендував, що суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Виходячи із приписів даної рекомендації, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.01.2012р. справу № 2/137-2103 провадженням поновлено.

Відтак, позовна заява позивача № 2/4850 від 14.07.2003р. підлягає розгляду по суті.

4) Згідно Закону України "Про державний матеріальний резерв":

- підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву із зазначенням завданнями власними силами (п.4 ст. 11 Закону);

- відповідальне зберігання -зберігання закладених до державного реєстру матеріальних цінностей без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття рішення про відпуск їх з державного резерву (ст.2 Закону);

- державний резерв є недоторканим і може використовуватись за рішенням Кабінету Міністрів України (ст.12 Закону).

Відповідно до п. 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 18.10.1997р., матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акту про їх приймання форми Р-16, які підписуються директором і головним бухгалтером зберігача.

- у разі не забезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганню яких перебувають ці цінності, стягується штраф в розмірі 100 % вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту самовільного відчуження, а також, пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день, до повного повернення матеріальних цінностей (п. 10 ст. 14 Закону).

Отже, вимогами чинного законодавства передбачено, що особи, які підписують акт форми Р-16, приймають на себе відповідні зобов'язання щодо розміщення та зберігання запасів державного резерву, за що вони несуть передбачену Законом України "Про державний матеріальний резерв" відповідальність.

5) При розгляді справи встановлено, що:

- у 1992р. відповідач одержав від позивача на зберігання вугілля АО 357,2 тон. Про що складено зберігаючі зобов'язання форми Р-16 від 13.08.1992р.; від 23.06.1992р. та від 23.06.1992р.

- у 2009р. головний спеціаліст Львівського КРВ ОСОБА_4 встановив самовільне відчуження 217,11 тон вугілля. Про що складено акт від 15.04.2003р. і довідку про фактичну наявність вугілля державного резерву, яке зберігається станом на 14.04.2003р., підписані головним бухгалтером та комірником відповідача.

Вищенаведене підтверджує, що:

- з 1992р. по 2000р. позивач міг бути конкурсним кредитором, так-як оголошення в газеті про визнання ВАТ "Бучацький цукровий завод" було опубліковано 12.11.2000р. І позивач мав право, як конкурсний кредитор звернутися в суд з вимогою повернути майно, взяте на відповідальне зберігання вугілля;

- 20.03.2001р. постановою арбітражного суду Тернопільської області ВАТ "Бучацький цукровий завод" визнано банкрутом (справа №337/7-10).

Відтак, з 20.03.2001р. позивач є поточним кредитором, тому що вугілля знаходиться у підприємства -банкрута, яке, згідно ст. 938 Цивільного кодексу України, повинне зберігати до пред'явлення позивачем вимог про його повернення, так-як в акті форми Р-16 не зазначено протягом якого строку повинне зберігатися вугілля.

Поточний кредитор, згідно ст. 23 Закону України "Про встановлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має право звернутися до суду із своїми вимогами, а ліквідатор (арбітражний керуючий) згідно ст. 25 Закону, має право розглянути вимоги позивача, як поточного кредитора.

Отже, у позивача є право, в межах ліквідаційної процедури, до 21.05.2012р. звернутися з вимогою визнати його, як поточного кредитора згідно даного рішення.

6) Відповідачеві були направлені пропозиції повернути самовільно відчужене вугілля державному резерву та скласти і направити Звіт про наявність матеріальних цінностей державного резерву.

Позивач стверджує, що відповідач самовільно використане вугілля не повернув.

Відповідач не представив доказів повернення такого.

Тому, з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати, що на час розгляду справи, вугілля не повернуто.

Згідно ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідач повинен сплатити штраф в розмірі 100 % вартості вугілля в сумі 38 689 грн. та повернути в державний резерв самовільно використане вугілля.

А також, згідно п. 10 ст. 14 даного Закону, за період з 15.04.2003р. по 08.07.2003р. сплатити пеню в сумі 1 261 грн. 37 коп.

Згідно п. 12 ст. 14 Закону, за несвоєчасне подання встановленої звітності, відповідач повинен сплатити штраф в розмірі 20 % вартості вугілля в сумі 7 737 грн. 80 коп.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

7) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, видатки по державному миту в розмірі, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. (в редакції на час звернення до суду від 11.07.2003р.), в сумі 561 грн. 88 коп. (476 грн. 88 коп. -по майновій вимозі та 85 грн. -по немайновій вимозі щодо повернення вугілля), слід покласти на відповідача.

8) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.2002р. (чинної на час звернення з позовом до суду), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом даної справи в сумі 118 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) ОСОБА_1 акціонерному товариству "Бучацький цукровий завод" вул. Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільської області (ідент. код 00373095) до 20.04.2012р. повернути використане вугілля марки АО в кількості 217,11 тон, на суму 38 689 грн., Державному агентству резерву України вул. Пушкінська, 28, м. Київ (ідент. код 37472392).

2) Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод" вул. Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільської області (ідент. код 00373095) на користь Державного агентства резерву України вул. Пушкінська, 28, м. Київ (ідент. код 37472392):

- 38 689 грн. -штрафу за самовільне відчуження (використання, реалізацію) вугілля державного резерву марки АО в кількості 217,11 тон;

- 1 261 грн. 37 коп. -пені;

- 7 737 грн. 80 коп. -штрафу за несвоєчасне подання встановленої звітності по зберіганню товарно-матеріальних цінностей держрезерву.

Видати наказ.

3) Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Бучацький цукровий завод" вул. Тичини, 3, м. Бучач, Тернопільської області (ідент. код 00373095) в дохід Державного бюджету:

- 561 грн. 88 коп. -державного мита;

- 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення «21» березня 2012 року через місцевий господарський суд.

Суддя В.О. Колубаєва