Рішення

від 23.09.2015 по справі 922/4456/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р.Справа № 922/4456/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Х/О., м. Харків до Приватне АТ "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків про стягнення коштів в сумі 274487,67 грн. та зустрічний позов ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області м. Харків про визнання відсутності права на стягнення грошових коштів за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м. Харків (далі - позивач) звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" м. Харків (далі - відповідач) в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 274 487,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 року, щодо повернення прострочених відсотків у розмірі 274 487,67 грн. за користування кредитом, нарахованих за вересень-квітень 2015 року (включно).

28.08.2015 року до суду від Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" надійшла зустрічна позовна заява до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, в якому він просить суд визнати відсутність в Управління Національного банку України в Харківській області право на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" грошових коштів по зобов'язаннях, що виникли в останнього за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 року.

Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд визнав їх такими, що відповідають вимогам статей 1, 2, 12, 21, 22, 54-57, 60 Господарського процесуального кодексу України.

Суд продовжує розгляд справи з урахуванням первісного та зустрічного позову.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 15.09.2015 року до 23.09.2015 року до 10 год. 15 хв.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування та згідно зі ст.42 цього закону надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

06 листопада 2008 року між Національним банком України, в особі Управління Національного банку України в Харківській області (далі - Позивач) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (на сьогодні - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК») (далі - ПАТ «Зембанк») було укладено кредитний договір № 15. За умовами кредитного договору № 15 від 06.11.2008 (далі - Кредитний договір) ПАТ «Зембанк» було надано кредит на суму 50 000 000,00 грн. (п'ятдесят мільйонів гривень 00 коп.) на термін з 06.11.2008 до 26.08.2009 з оплатою відсотків у розмірі 17,0 процентів річних.

05.01.2010 року додатковим договором № 1 до Кредитного договору було внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010 року та збільшено проценту ставку за кредитом у розмірі 18 процентів річних.

25.06.2010 року додатковим договором № 2 до Кредитного договору було внесено зміни до п.1.2, відповідно до яких додатково в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Зембанк» за Кредитним договором Національному банку України були надані майнові права за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008, укладеним між ПАТ «Зембанк» та АТЗТ «Лізингова компанія «Сприяння», зі всіма змінами до нього, про що укладено Договір застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 р. (далі - Договір застави майнових прав).

Так, пунктом 1.6 Договору застави майнових прав сторони погодили, що за рахунок заставленого майнового права вимоги Позивача задовольняються в повному обсязі, уключаючи суму основного боргу, нараховані проценти та пеню.

Переважне право Позивача щодо задоволення своїх вимог до ПАТ «Зембанк» з майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону України «Про заставу» та статті 73 Закону України «Про Національний банк України» сторони закріпили в п.2.1.1 Договору застави майнових прав.

Сторони згідно п. 4.2 договору застави майнових прав визначили, що у частині уступки права вимоги цей Договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Права вимоги переходять до Позивача наступного дня після настання строку виконання зобовязань ПАТ «Зембанк» за Кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково або після настання випадку, передбаченого п. 3.1.4 вказаного договору.

ПАТ «Зембанк» було порушено умови Кредитного договору щодо повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування.

Висновки щодо заміни кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008, та переходу права вимоги за вказаним договором на підставі п.4.2 договору застави майнових прав до Позивача викладені господарськими судами всіх рівнів в мотивувальній частині рішень по судовій справі № 5023/5582/11, копії яких додаються до позовної заяви. Судовими інстанціями під час розгляду справи № 5023/5582/11 визначено момент переходу прав вимоги до Позивача за кредитним договором № 79-08/Квід 19.09.2008 ще до ініціювання Позивачем процедури ліквідації ПАТ «Зембанк».

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦКУ, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Частина ж перша статті 612ЦКУ зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1.2 кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008, кредит був наданий Відповідачу строком до 20.09.2010 р. включно.

Відсоткова ставка згідно п.1.3 цього договору за згодою сторін була визначена в розмірі 21 відсоток річних. Додатковою угодою №4 від 18.09.2009 р. до договору № 79-08/К від 19.09.2008 було внесено зміни до п.1.3, та встановлено розмір процентної ставки за користування кредитом:

- з 19.09.2008 - 21 відсоток річних;

- з 18.09.2009 - 24 відсоток річних;

Також, зазначеною додатковою угодою , сторонами викладено п.3.7 кредитного договору в новій редакції, яким обумовлено, що в разі порушення Позичальником встановленого п. 1.2 кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 строку повернення кредиту або порушення строків вказаних додатковими угодами щодо повернення окремих траншів, наданих в межах поновлюваної кредитної лінії в розмірі 2 000 000,00 грн., Позичальник, тобто Відповідач, надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи зі ставки 24 відсотки річних, порядок нарахування й виплати яких встановлюється згідно з п.3.5, 3.6 даного договору до повного погашення кредиту.

Всупереч приписам чинного законодавства України та положень Кредитного договору Відповідач порушив умови Кредитного договору - припинив виконувати обов'язок щодо повернення наданого кредиту, а також сплати відсотків за його користування. Згідно статті 525 ЦКУ, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Стаття 526 ЦКУ зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2014 р. по справі №922/3987/13 задоволено вимоги Національного банку України в особі управління щодо стягнення заборгованості за основним боргом в сумі1 725 000.00грн. та прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 1 691 128.77 грн., нарахованих за період серпень 2010 року - серпень 2014 року за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р.

Вказане рішення набуло законної сили та не було оскаржене Відповідачем, наразі виконавчий документ за вказаним рішенням знаходиться на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Вказана заборгованість перед Позивачем станом на момент подання даної позовної заяви не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов*язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов*язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов*язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов*язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави припинення зобов*язань зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України та не передбачають можливість припинення зобов*язання у зв*язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов*язання, передбачених договором або законом, зобов*язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов*язання. Такі висновки, зокрема, викладені в ухвалі Верховного суду України від 18.05.2011 р. по справі №6-27640св08.

З огляду на вищевикладене та відповідно до умов кредитного договору №79-08/К від 19.09.2008 р. Позивач в період вересень 2014 року - квітень 2015 р. (включно) продовжував нараховувати проценти за користування кредитом.

Станом на 01.05.2015 заборгованість Відповідача за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р. є простроченою та складає 274 487, 67 грн. за процентами нарахованими та несплаченими за користування кредитом за період вересень 2014 року - квітень 2015 року.

Позивач листом від 03.06.2015 р. повідомив Відповідача про наявність простроченої заборгованості за зазначеним зобов'язанням за нарахованими відсотками за користування кредитом за період вересень 2014 - квітень 2015 року (включно). Зазначену заборгованість перед Позивачем Відповідач в добровільному порядку не погасив.

28.08.2015 року ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" звернулася до суду із зустрічним позовом до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській та просить визнати відсутність прав та стягнення грошових коштів.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне, що спір щодо наявності у Національного банку України в особі управління права вимоги за кредитним договором №79-08/К від 19.09.2008 року укладеним між ПАТ «ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» та АТ «Лізингова компанія «Сприяння», був вирішений під час розгляду іншої судової справи №922/3987/13 за позовом Національного банку України в особі управління до ПрАТ «Лізингова компанія «Сприяння» про стягнення основного боргу та процентів за вищевказаним кредитним договором. Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2014 р. по справі №922/3987/13 задоволено вимоги Національного банку України в особі управління щодо стягнення заборгованості за основним боргом в сумі1 725 000.00грн. та прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 1 691 128.77 грн., нарахованих за період серпень 2010року - серпень2014 за кредитним договором № 79-08/К від 19.09.2008 р. Вказане судове рішення набуло законної сили 28.11.2014 р. та не було оскаржене відповідачем за первісним позовом й наразі знаходиться на виконанні в органах державної виконавчої служби України.

Відповідно до мотивувальної частини вказаного рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2014 р. по справі №922/3987/13 судом, зокрема, встановлені факти щодо наявності права вимоги у Національного банку України в особі управління за вищевказаним кредитним договором: «Згідно зі ст. 23 Закону України "Про заставу" при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Статтею 512 Цивільного кодексу України зокрема передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

Згідно вимог ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Згідно умов п.4.2 договору застави майнових прав № 15/9 від 25.06.2010 р. відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу, сторони передбачили перехід права вимоги до НБУ відкладальною умовою, якою є повне або часткове невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №15 від 06.11.2008 року. При цьому, такий перехід відбувається наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором №15 від 06.11.2008 року.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За таких обставин, викладені правові норми та обставини справи свідчать, що право вимоги до ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", що виникає з кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008 р. належить Національному банку України на підставі договору застави майнових прав № 15/9».

Частиною другою ст.35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори ), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій ). Також відповідно до вказаного пункту преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Крім того, щодо посилання Позивача за зустрічним позовом на порушення, Відповідачем за зустрічним позовом вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд зазначає наступне.

Відповідно до наданої до зустрічного позову копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.08.2015 р. вбачається, що згідно запису 1 цього ОСОБА_2 06.07.2010 р. державним реєстратором зареєстровано обтяження - застава рухомого майна, підставою якого є договір застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 р., укладений між Національним банком України та ПАТ «ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК».

Вказаний договір застави майнових прав є змішаним, та містить в собі ознаки, як договору уступки права вимоги так і договору застави, що не суперечить нормам чинного законодавства, та, зокрема, підтверджується відповідними висновками в мотивувальній частині рішень господарських судів всіх рівнів по справі № 5023/5582/11.

Крім того, згідно вказаних рішень в мотивувальній їх частині по судовій справі № 5023/5582/11 зроблені висновки щодо заміни кредитора в зобов'язанні, що випливає з кредитного договору № 79-08/К від 19.09.2008, та переходу права вимоги за вказаним договором на підставі пунктів 4.1 та 4.2 договору застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 р. до Національного банку України та згідно резолютивної частини рішень по вказаній справі визнано відсутність права вимоги у ПАТ «ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» за вказаним кредитним договором.

З огляду на вищевикладене, відповідно до запису ОСОБА_2 управлінням зареєстроване 29.05.2012 р. звернення стягнення на предмет застави за вищеназваним договором застави майнових прав.

Згідно статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до ч.1 статті 32 вказаного Закону якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Так, вимоги статті 11 вказаного Закону щодо реєстрації обтяжень рухомого майна Національним банком України за правовідносинами, що виникли за договором застави майнових прав №15/9 від 25.06.2010 р. були дотримані.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене , суд задовольняє первісний позов та відмовляє у зустрічному позові.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,60,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння " ( м.Харків, вул.Чубаря, 3/5 код ЄДРПОУ 24347487) на користь Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області ( м.Харків, пл.Театральна, 1 код ЄДРПОУ 09351445) прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 274487,67 грн. нараховані за період вересень 2014 року - квітень 2015 року (включно) .

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння " ( м. Харків, вул. Чубаря, 3/5 код ЄДРПОУ 24347487) на користь Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача: 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 4117,31 грн. судового збору.

В задоволені зустрічного позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_3