Постанова

від 15.09.2015 по справі 910/7540/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа№ 910/7540/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Мартюк А.І.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання - Філімонової І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрові радіосистеми" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року (повний текст якого складено 26.05.2015р.)

по справі №910/7540/15-г (суддя -Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрові радіосистеми"

про звернення стягнення на предмет застави 1 142 704,36 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрові радіосистеми" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 2-2014/З від 28.01.2014 року, майно (основні засоби), що знаходиться за адресою : 01103, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73 та належить відповідачу, шляхом продажу його на прилюдних торгах, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2-2014 від 28.01.2014 в розмірі 1142 704,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором №2-2014 від 28.01.2014 щодо повернення суми кредиту у розмірі 1142 704,36 грн., сплаті нарахованих відсотків, а також нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті кредиту та процентів пені, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 2-2014/З від 28.01.2014 року в рахунок погашення наведеної заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/7540/15-г позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) за кредитним договором № 2-2014 від 28.01.2014р. в розмірі 1 142 704,36 (один мільйон сто сорок дві тисячі сімсот чотири) гривні 36 копійок звернуто стягнення на предмет застави за договором застави № 2-2014/3 від 28.01.2014р., майно (основні засоби), що знаходиться за адресою: 01103, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Цифрові Радіосистеми" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 37003337).

Встановлено спосіб реалізації предмета застави - продаж предмета застави (узгоджена сторонами оціночна вартість 2 001 866,52 грн.) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрові радиосистеми" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 37003337) в доход Державного бюджету України 22 854 (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 09 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цифрові радіосистеми", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/7540/15-г та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрові радіосистеми" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 22.06.2015р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд скарги на 28.07.15р.

Розгляд справи у судових засіданнях неоднаразово відкладався, а склад колегії підлягав зміні у відповідності до норм процесуального законодавства.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р., у зв'язку з виходом судді Тарасенко К.В. з відпустки, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Мартюк А.І.

15.09.2015 через відділ документального забезпечення роботи Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю участі їхнього представника у судовому засіданні, а також клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши наведені клопотання відповідача, колегія суддів вирішила відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Згідно ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський не бачить підстав для чергового відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, чергове безпідставне відкладення призводить лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до п 3.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 15.09.2015 року за відсутності представника відповідача, продовження розгляду справи в даному випадку на 15 календарних днів є недоречним.

Представник відповідача у судове засідання 15.09.2015 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було вірно встановлено судом першої інстанції між Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цифрові радіосистеми", як позичальником, 28.01.2014 року було укладено кредитний договір №2-2014 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на оплату розрахункових документів відповідача при відсутності грошових коштів на його поточному рахунку в межах встановленого ліміту кредитування у розмірі 800 000,00 грн. (пункт 1.1. кредитного договору).

Кредит відповідно до умов кредитного договору надається позичальнику на умовах сплати процентів за користування кредитом із розрахунку 35 процентів річних ( пункт 1.4. кредитного договору) та терміном остаточного погашення (повернення) кредиту - 27 січня 2015 року (пункт 1.2. кредитного договору).

Кредитування по кредитному договору здійснювалося шляхом оплати розрахункових документів позичальника надісланих в банк на суму, що перевищувало залишок коштів на його поточному рахунку в ПАТ "Старокиївський банк", в межах встановленого ліміту (пункти 2.1., 4.2.1. кредитного договору), з подальшим обліком кредиту на відкритому в банку позичковому рахунку № 206263034656 ( пункт 2.2. кредитного договору).

У п. 3.2. кредитного договору сторони передбачили, що розрахунок відсотків (процентів) за користування кредитом здійснюється банком щоденно на фактичний залишок заборгованості по кредиту. Нараховані відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником не рідше одного разу на місяць.

Згідно пунктів 5.2. та 5.3. кредитного договору за кожний день прострочення повернення кредиту та погашення відсотків боржник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості.

При порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку одноразовий штраф в розмірі 5 процентів від неповернутої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків (пункт 5.4. кредитного договору).

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за договором кредиту позивач виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 800 000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача та копіями меморіальних ордерів №112 від 28.01.2014р., № 57 від 26.02.2014р., № 83 від 28.02.2014р., № 129 від 18.03.2014р., № 2 від 20.03.2014р., № 7 від 21.03.2014р., № 1000 від 21.03.2014р., №1 від 01.04.2014р., № 1000 від 24.04.2014р. та № 53 від 12.05.2014р, які містяться у матеріалах справи.

В порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач кредитні кошти, у встановлений договором строк не повернув, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1142704,36 грн., яка складається з 799 923,86 грн. заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами у сумі 213 771,94 грн., 39 996,19 грн. заборгованість по сплаті штрафу за порушення строків повернення кредиту, 12 682,98 грн. заборгованість по сплаті штрафу за порушення строків сплати відсотків, 52 729, 23 грн. заборгованість по сплаті пені за порушення строку повернення кредиту та 23 600,16 грн. заборгованість по сплаті пені за порушення строку сплати відсотків.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення в рахунок погашення заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, проте підлягає зміні в резолютивній частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом попередньої інстанції, 28.01.2014 р. між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цифрові радіосистеми" був укладений кредитний договір №2-2014, за умовами якого, Банк надає позичальнику кредит на оплату розрахункових документів відповідача при відсутності грошових коштів на його поточному рахунку в межах встановленого ліміту кредитування у розмірі 800 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем власні зобов'язання за кредитним договором були виконані у повному обсязі та надано обумовлено договором суму в розмірі 800 000,00 грн.

Проте зобов'язання зі своєчасного погашення тіла кредиту та сплати процентів за його використання відповідачем належним чином не виконувалися.

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

В порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач кредитні кошти, у встановлений договором строк не повернув, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1142704,36 грн., яка складається з 799 923,86 грн. заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами у сумі 213 771,94 грн., 39 996,19 грн. заборгованість по сплаті штрафу за порушення строків повернення кредиту, 12 682,98 грн. заборгованість по сплаті штрафу за порушення строків сплати відсотків, 52 729, 23 грн. заборгованість по сплаті пені за порушення строку повернення кредиту та 23 600,16 грн. заборгованість по сплаті пені за порушення строку сплати відсотків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції загальна сума заборгованості за кредитним договором, включаючи пеню за несвоєчасне повернення кредиту та пеню за прострочення сплати процентів, станом на 23.03.2015 складає 1142704,36 грн. гривень, з яких:

- 799 923,86 гривень - заборгованість по кредиту;

- 213 771,94 гривень - заборгованість по процентам;

- 12 682,98 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 52 729,23 гривень - пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань

поверненню кредиту та сплаті процентів;

- 23 600, 16 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 39 996,19 грн. - штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором та законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Як вбачається з положень ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно до ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно матеріалів справи, з метою забезпечення виконання взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань між сторонами було укладено Договір застави від 28.01.2014 р., у відповідності до умов якого, для забезпечення зобов'язань за кредитним договором відповідач передає, а позивач приймає в заставу основні засоби загальною балансовою вартістю 2 001 866,52 грн. (далі - предмет застави).

Повний перелік переданих в заставу основних засобів приводиться в додатку № 1 до договору застави. (п. 2.2. договору застави)

Відповідно до умов пункту 2.5. договору застави сторони погодились, що на весь період дії цього договору предмет застави, що зазначений в п. 2.2. цього договору, буде знаходиться на відповідальному зберігання, у заставодавця на складі за адресою: 01103, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, на відповідальному збереженні у заставодавця.

Пунктом 4.1. договору застави сторони встановили, що заставодержатель у разі невиконання заставодавцем умов кредитного договору № 2-2014 від 28 січня 2014 року має право звернути стягнення на предмет застави та задовольнити свої вимоги в повному обсязі: повернення суми кредиту, відсотків за його користування, а також штрафні санкції, відшкодування збитків, заподіяних прострочкою виконання зобов'язання, а також всі можливі витрати, пов'язані з реалізацією Предмета застави.

Згідно п. 4.2. договору застави звернення стягнення на майно здійснюється в безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або в судовому порядку, на підставі чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави у рішенні суду, крім іншого, зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення прилюдних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону.

Положеннями ст. 582 Цивільного кодексу України визначено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Вартість предмету застави на момент укладання договору застави № 2-2014/3 від 28.01.2014 склала 2 001 866,52 грн. та є такою, що погоджена сторонами договору. У межах розгляду даного господарського спору розмір вартості предмета застави сторонами не заперечувався.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 2-2014/3 від 28.01.2014 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2-2014 від 28.01.2014 у розмірі 1 142 704,36 грн.

Щодо інших доводів, які викладені в апеляційній скарзі з приводу не зазначення в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду чіткого переліку майна, яке підлягає реалізації шляхом проведення прилюдних торгів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення поміж іншого вказується найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна).

У п.9.1 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" зазначено, що у рішеннях суд повинен вказати найменування майна, місце його знаходження (у спорі про передачу майна), строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд міста Київа повинен був в резолютивній частині рішення вказати чіткий перелік майна та його місцезнаходження, а не просто зробити посилання на умови, укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина рішення місцевого господарського суду підлягає частковій зміні з урахуванням вимог законодавства.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта (відповідача).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Цифрові радіосистеми» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2015 року по справі № 910/7540/15-г змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) за кредитним договором № 2-2014 від 28.01.2014р. в розмірі 1 142 704,36 (один мільйон сто сорок дві тисячі сімсот чотири) гривні 36 копійок звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 2-2014/3 від 28.01.2014р., а саме на наступне майно: антенно-фідерний комплекс, аплікатор 0639005200, архіватор мовної інформації АМУР 18 (4-х канальний), аудіо модуль DCOAM (№ 950-UK74), вимірювальний комплекс Hewlett Packard 8921A, вимірювальний комплекс Hewlett Packard 8935, вимірювальний комплекс Hewlett Packard 8935 Е6380А, вимірювальний комплекс Hewlett Packard 8935 Е6380А, вимірювальний комплекс Stabilok 4032, вимірювальний комплекс E6381A, відеокамера Mobotiks MX-M24M-Sec, комп'ютерний генератор Velleman PCG10/8016, комп'ютерний генератор Velleman PCS-500, модуль DE1M для підключення до цифр. Тракту Е 1, модуль DEM для підкл. 2-х тел.. ліній (DCS5020), модуль IRIM (DCS5020: MISK-SALE), модуль BDRM для підкл. IRIM (DCS5020; № 950-0732), модуль підкл. гол. Гарнітури до DCS5020 (№905-0199), монітор 21 TFT для GPS роботи оператора, мультиметр настільний ВК 5491А, паяльна станція Lukey 852 D+,прибор PRECISION 5491A, приймальна розпредпанель SRP-4V, ретранслятор NXR-700, ретранслютор NXR-800 Е, термінал VC 5090, пам'ять 128/192, єкран Ѕ, точка доступа АР-5131-400023-WWR, цифровий комутатор DCS5020 (№905-0341), акумулятор резервний GPL-1265 12V/95 Aгод, відео інтерфейс Kenwood KVT-11, головна гарнітура H215N (№905- UK42), дж. Живл. PS20R, зовн. Гучномовець KES-5 (DCS5020, № 950 - UK73), радіостанція Kenwood NX-200K2 VHF, 512 ch, 5 W, радіостанція цифрова Kenwood NX-700K, ретранслятор Kenwood NX-700K VHF: 146-174 МГц, телефонний інтерфейс Kenwood КТІ-4М для ретранслят, телефонний інтерфейс РТИ-01 для автомобільних р/ст, шафа серверна підлогова DBSR-FNC1000-42U-FLAT Hypernet, серверна платформа SYS-6017 R-WRF, що знаходиться за адресою: 01103, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Цифрові Радіосистеми" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 37003337).

Встановити спосіб реалізації предмета застави - продаж предмета застави (узгоджена сторонами оціночна вартість 2 001 866,52 грн.) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрові радиосистеми" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 37003337) в доход Державного бюджету України 22 854 (двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 09 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.»

Матеріали справи № 910/7540/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді А.І. Мартюк

К.В. Тарасенко