Постанова

від 15.02.2010 по справі 10/130

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

15.02.10 Справа № 10/130

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

ОСОБА_1,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача (скаржник) -ОСОБА_3

Розглядається апеляційна скарга ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», вих.№07/2618 від 17.12.2009 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2009 року, суддя Івашкович І.В.

у справі № 10/130

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м.Ужгород

про стягнення 3795906,03 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.11.2009 року по справі №10/130 позов ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»задоволено, стягнено з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»- 3795906,03 грн. (з яких 3278731,96 грн. - основного боргу, 367191,75 грн. - пені, 98361,96 грн. - інфляційних, 51620,36 грн. - 3% річних).

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, поставлений згідно договору №07/01-09-06/09-369-Р від 31.03.2009 року, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст. 526 ЦК України. Поряд з цим, суд враховуючи умови договору, а також положення ст.549-551 ЦК України та ст.ст.231, 232 ГК України, ст.625 ЦК України, вважає підставними заявлені до стягнення позивачем пеню, інфляційні та 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ВАТ по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2009 року по справі №10/130, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що судом не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що при прийнятті рішення не враховано позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву, а саме те, що відповідач не є фінансово спроможним в частині сплати фінансових санкцій. Одночасно, скаржник посилаючись на положення ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ч.3 ст.83 ГПК України, звертає увагу на те, що господарським судом безпідставно не зменшено розмір належних до сплати штрафних санкцій, з огляду на збитковість ВАТ «Закарпатгаз».

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2010 року склад судової колегії змінювався.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі. Поряд з цим, вказував, що суд стягуючи з відповідача інфляційні та 3% річних не взяв до уваги того, що позивачем не надсилалась вимога про сплату таких.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, вказувала на те, що відповідач не обґрунтував жодними доказами винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Поряд з цим, зазначала, що стягнення інфляційних та 3% річних передбачена Цивільним кодексом України, а саме ст.625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

31.03.2009 року між ДК „Газ УкраїниВ» НАК „Нафтогаз УкраїниВ» (в тексті договору - постачальник) та ВАТ по газопостачанню та газифікації В«ЗакарпатгазВ» (в тексті договору - покупець) укладено договір №07/01-09-06/09-369-Р на постачання природного газу, відповідно до умов якого, а саме п.п.1.1, 2.1 договору позивач зобов'язувався передати у власність відповідача в 2009 році природний газ, за наявності його обсягів для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Позивач передає у власність відповідачу в березні 2009 року газ з ресурсів вересня 2008 року в обсязі 2671,500 тис. куб. м.

У п.5.1 договору, передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача протягом 3 днів з моменту укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в березні 2009 року на підставі вказаного вище договору поставлено відповідачеві природний газ в об'ємі 2671,500 тис. куб. м. на загальну суму 3278731,96 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.03.2009 року, який підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток позивача та відповідача.

Проте, відповідачем оплата за отриманий природний газ в сумі 3278731,96 грн. не проведена.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань згідно договору №07/01-09-06/09-369-Р від 31.03.2009 року не представив, доказів оплати поставленого газу на суму 3278731,96 грн. не надав. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу є обґрунтовані та правомірно задоволені господарським судом. Поряд з цим, скаржник у тексті апеляційної скарги доводів щодо відсутності заявленої до стягнення суми боргу не наводить та таку не заперечує.

Згідно із ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. договору на постачання природного газу №07/01-09-06/09-369-Р від 31.03.2009 року передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.5.1 даного договору відповідач (покупець) сплачує позивачу (постачальнику) крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Щодо посилань скаржника на те, що господарським судом безпідставно не зменшено розмір заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно вимог п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшення пені є правом суду, яке застосовується ним лише у виняткових випадках. Відповідно до п. 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 № 02-5/293 В«Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язаньВ» , вирішуючи питання про зменшення пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що відповідач не обґрунтував жодними належними, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. А посилання відповідача на довідку щодо збитковості підприємства, і те, що ВАТ «Закарпатгаз»віднесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не можуть розцінюватись судом як такий доказ.

Статтею 625 ЦК України передбачено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, судом правомірно стягнено з відповідача на користь позивача 367191,75 грн. - пені, 98361,96 грн. - інфляційних, 51620,36 грн. - 3% річних.

Враховуючи наведене, підстав для скасування рішення місцевого суду колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2009 року по справі №10/130 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

ОСОБА_1