Постанова

від 23.02.2010 по справі 10/135

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

23.02.10 Справа № 10/135

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Гулик Н. Г.

за участю представників сторін:

від прокурора (апелянта) -ОСОБА_2

від позивача (апелянта) -ОСОБА_3 -юрисконсульт

від відповідача -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород № 1877/01-4/7 від 28.12.2009 р. та апеляційне подання Прокурора Закарпатської області № 05/914 вих.09 від 28.12.2009 р.

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.12.2009 р.

у справі № 10/135

за позовом Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_4 підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5, с. Коноплівці, Мукачівський район, Закарпатська область

про визнання дій по розміщенню (встановленню) рекламних конструкцій вздовж автомобільних доріг в межах смуги відведення цих доріг незаконними та зобов'язання негайно демонтувати рекламні конструкції, які йому належать

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.12.2009 р. у справі № 10/135 припинено провадження у справі за позовом Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород до СПД-ФО ОСОБА_5, с. Коноплівці, Мукачівський район, Закарпатська область про визнання дій по розміщенню (встановленню) рекламних конструкцій вздовж автомобільних доріг в межах смуги відведення цих доріг незаконними та зобов'язання негайно демонтувати рекламні конструкції, які йому належать.

Ухвала суду мотивована тим, що в даному випадку має місце спір між сторонами не про право цивільне, а такий, що випливає із правовідносин публічно-правового характеру, що згідно абз. 5 п. 2 ст. 12 ГПК України не підвідомчий господарським судам, у зв'язку з чим провадження підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Закони України «Про автомобільні дороги», «Про дорожній рух», на думку апелянта, створюють такі права і обов'язки для Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, а саме щодо захисту державної власності -автомобільних доріг загального користування. Відповідач, в свою чергу, порушив ці права та інтереси шляхом порушення відповідної процедури погодження встановлення рекламоносіїв, а також шляхом порушення права державної власності, встановивши рекламоносії на власності держави -в межах смуги відведення автомобільної дороги, не даючи позивачу здійснювати надані йому управлінські функції -належне утримання автомобільної дороги. Тобто, незважаючи на те, що позовні вимоги Служби автомобільних доріг у Закарпатській області пов'язані із здійсненням управлінських функцій, оскільки вона є органом державної влади і ці функції передбачені законом, в даному випадку Служба здійснює захист інтересів та права власності держави, а дані спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер.

В апеляційному поданні прокурор Закарпатської області просить ухвалу господарського суду Закарпатської області скасувати, а справу передати на новий розгляд, зазначаючи, що даний спір підвідомчий господарському суду, оскільки як сторони, так і правовідносини, що склалися між ними, відповідають вимогам норм ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України. Крім цього, прокурор зазначає, що п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Однак, жодним законом, які регулюють функціонування автомобільних доріг не передбачено право Служби автомобільних доріг, як органа державної влади, звертатись до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та апеляційному поданні, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скаргу та подання без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи із змісту вказаних правових норм, до господарського суду звертаються відповідні особи, а суд при вчиненні провадження у справі з'ясовує наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та у випадку встановлення факту порушення або оспорювання наявного у позивача права чи охоронюваного законом інтересу, ухвалює відповідне рішення про їх захист відповідно до врегульованих законом способів захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 ЦК України).

Кожна особа реалізує гарантоване Конституцією України (ст. 124) право на судовий захист через звернення до відповідного судового органу відповідно до його встановленої законом юрисдикції.

Так, під юрисдикцію господарських судів України підпадають категорії справ, визначених ст. 12 ГПК України. За змістом норм цієї статті, господарському суду підвідомчі справи у спорах, за винятком справ, визначених у ч. 1. Отже, господарський суд відповідно до визначеної законом підвідомчості розглядає:

справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору між сторонами про право цивільне;

справи про банкрутство;

справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Вирішення господарським судом спору у позовному провадженні здійснюється за позовами, предмет яких повинен мати матеріально-правовий характер. Підстави позову мають обґрунтовуватись з посиланням на наявність між сторонами відносин матеріально-правового характеру, які врегульовані нормами матеріального права.

Апеляційна інстанція вважає, що в даному випадку має місце спір між сторонами не про право цивільне, а такий, що випливає із правовідносин публічно-правового характеру з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про Службу автомобільних доріг у Закарпатській області, затвердженого наказом Голови Державної служби автомобільних доріг України № 370 від 10.06.2004 р., Служба автомобільних доріг у Закарпатській області є державною організацією, що належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), підвідомча їй та здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування і є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування.

Указом Президента України № 50/2002 від 19.01.2002 р. «Питання Державної служби автомобільних доріг України»затверджено Положення про Державну службу автомобільних доріг України. Відповідно до п. 1 цього Положення, Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту України.

Статус Державної служби автомобільних доріг України як центрального органу виконавчої влади врегульовано нормами ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги», де, зокрема, зазначено, що діяльність його спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і такий має свої органи управління на місцях.

Основні обов'язки та повноваження органу державного управління автомобільними дорогами загального користування врегульовано нормами ст.ст. 11, 12 Закону України «Про автомобільні дороги».

З метою покращення умов безпеки руху автомобільними дорогами загального користування, підвищення ефективності використання земель дорожнього господарства, суттєвого підвищення якості і збільшення кількості послуг, що надаються учасникам дорожнього руху, удосконалення системи видачі дозволів на розміщення об'єктів дорожнього сервісу та зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування та відповідно до Указу Президента України від 01.06.2005 р. № 901 «Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики», Закону України «Про автомобільні дороги», Положення про Державну службу автомобільних доріг України, затвердженого Указом Президента України від 19.01.2002 р. № 50, наказом Державної служби автомобільних доріг України від 29.09.2005 р. № 414 затверджено Порядок видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування.

Вказаний Порядок встановлює засади взаємовідносин між Державною службою автомобільних доріг України, Службами автомобільних доріг в АР Крим, областях та в м. Севастополі або іншими державними підприємствами, установами і організаціями, що належать до сфери її управління, та особами, які користуються землями дорожнього господарства, та регламентує питання експертного обстеження місця розташування об'єктів, підготовки обґрунтувань та висновків щодо видачі дозволів на розміщення об'єктів, технічних умов, ордерів на право виконання робіт, здійснення контролю за виконанням технічних умов та цільовим використанням ділянок на землях дорожнього господарства суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку врегульовано процедуру видачі дозволів на розміщення, будівництво і реконструкцію об'єктів сервісу, згод та погоджень на розміщення спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг загального користування, що передбачає в тому числі здійснення Державною службою автомобільних доріг України або уповноваженим нею органом погодження дозволів та надання згоди на розміщення об'єктів зовнішньої реклами.

Нормами п. 14 ст. 12 Закону України «Про автомобільні дороги»визначено повноваження органів державного управління автомобільними дорогами загального користування приймати за погодженням з відповідним підрозділом Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України рішення щодо демонтування технічних засобів та рекламоносіїв, що встановлені в межах смуги відведення автомобільної дороги з порушенням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Виходячи із змісту наведених правових норм, а також враховуючи, що в даному випадку вимоги позивача -Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, заявлені з посиланням на порушення відповідачем законодавчо встановлених приписів щодо погодження з органом управління автомобільними дорогами загального користування розміщення зовнішньої реклами, суд зазначає, що в даній справі вимоги позивача пов'язані із здійсненням ним владних управлінських функцій відповідно до законодавства, а тому даний спір слід вважати таким, що виник із публічно-правових відносин сторін, одна з яких, а саме, Служба автомобільних доріг у Закарпатській області, є суб'єктом владних повноважень, і, відповідно, не вбачається жодних передбачених законом підстав, зокрема, ст. 11 ЦК України, для оцінки спірних правовідносин як таких, що мають цивільно-правовий характер.

Згідно абз. 5 п. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

На підставі вищенаведеного апеляційна інстанція дійшла висновку, що даний спір не підлягає розгляду та вирішенню по суті у господарському суді, а тому місцевий господарський суд правомірно на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.12.2009 р. у справі № 10/135 залишити без змін, апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород та апеляційне подання Прокурора Закарпатської області -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.