Постанова

від 08.04.2010 по справі 10/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2010 р. Справа № 10/23

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Скрипчук О.С.

Суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

При секретарі Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» б/н від 09.03.2010 року

на рішення господарського суду Рівненської області від 26.02.2010 року;

у справі № 10/23;

за позовом Приватного підприємства фірми (далі ППФ) «Західтрансекспедиція», м.Рівне

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», м.Рівне

про стягнення 9 700,00 грн. списаних коштів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 -юрист;

від відповідача : ОСОБА_5 - представник;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірми «Західтрансекспедиція» звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», про стягнення 9 700,00 грн. списаних коштів.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.02.2010 року у справі № 10/23 (суддя Павлюк І.Ю.) позов Приватного підприємства фірми «Західтрансекспедиція» до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» про стягнення 9 700,00 грн. списаних коштів, задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» подало апеляційну скаргу б/н від 09.03.2010 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 26.02.2010 року та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що позивачем не доведено вини банку та не надано жодних доказів, які б свідчити про порушення зі сторони банку взятих на себе зобов'язань. При тому, банк належним чином виконав взяті на себе зобов'язання не порушивши умови договору та чинного законодавства.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу № 76/10 від 07.04.2010 року, в якому просить рішення господарського суду Рівненської області від 26.02.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2009 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» (банк) та ППФ «Західтрансекспедиція» (клієнт) було укладено договір № 029-55\20-518 банківського рахунку (для використання в ПЗ "Банкмастер") (надалі договір, а.с. 9-14). Згідно умов договору банк зобов'язався відкрити клієнту один або декілька поточних рахунків у національній або іншій валютах та здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку (ів) клієнта відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України, умов цього договору та умов функціонування кореспондентських рахунків банку, а також надати клієнту комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та Тарифами банку для МСБ клієнтів.

Разом з тим, 05.02.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер") (надалі додаткова угода, а с. 15-18). Згідно умов додаткової угоди банк взяв на себе зобов'язання обслуговувати рахунки клієнта за допомогою системи дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-Банк" з системою криптозахисту.

Позивач при зверненні до суду посилається на те, що 03.02.2010 року з його незалежного рахунку, який знаходиться в установі відповідача та обслуговується ним, було списано 9700,00 грн. та перераховано фізичній особі ОСОБА_6

Листом № 3 від 008.02.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново повернути 9700,00 грн. списаних коштів на рахунок позивача, який залишений відповідачем без задоволення (а.с.20).

Натомість відповідач у листі-відповіді №03-001\09-518 від 12.02.2010 року (а.с.62), не заперечуючи факту незаконного втручання сторонньої особи в систему електронних платежів відповідача і отримання доступу до рахунку позивача по системі "Клієнт-Банк", а також факту незаконного генерування сторонньою особою електронно-цифрового підпису позивача, згоди на повернення 9700,00 грн. вищезазначених коштів не надав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За своїм юридичним статусом, метою та предметом діяльності, відповідач є банківською установою, яка наділена правом проведення банківських операцій. Однією із складових банківських операцій є зберігання коштів, що знаходяться на рахунках осіб -клієнтів банку.

Як вбачається з матеріалів справи писані 9 700,00 грн. перебували на поточному рахунку позивача.

Статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Таким чином, відповідач, крім функцій розрахунково-касового обслуговування позивача, також виконував функцію зберігача грошових коштів, які перебували на поточному рахунку позивача.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документа. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - член платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Відповідно до п. 22.6 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року, обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

В матеріалах справи міститься Висновок за матеріалами службового розслідування щодо втручання в роботу системи "Клієнт-Банк" ППФ "Західтрансекспедиція" від 12.02.2010 року (а.с. 33-34), яким встановлено, що дана подія могла статися через відсутність захисту на робочій станції клієнта, наявності неліцензійного антивірусного програмного забезпечення. Дані, що вказували б на причетність працівників Банку до скоєного, відсутні.

Зі змісту вказаного Висновку вбачається, що при перевірці факту незаконного списання з рахунку позивача грошових коштів було встановлено підміну ІР-адреси, з якої надійшов електронний документ на перерахування коштів (платіжне доручення №172 від 02.02.2010 року), зокрема вхід здійснено з ІР-адреси 72.232.177.106 -США, Техас, м. Плано. Вказаний ІР-адрес не співпадає з ІР-адресою, яка належить комп'ютеру позивача.

Таким чином, відповідач, приймаючи електронний платіжний документ до виконання, не встановив, що він надійшов не з комп'ютера позивача, але належним чином на таку обставину не зреагував -не заблокував операцію по списанню коштів до вияснення дійсності електронного документу та проставленого на ньому електронно-цифрового підпису. Крім того, як зазначено у Висновку, позивач використовує систему "Клієнт-Банк" iBank 2 UA, при цьому відповідач рекомендує позивачу підключити ІР-фільтрації, тобто можливість налаштування системи таким чином, щоб працювати із системою "Клієнт-Банк" можна було лише з вказаних Клієнтом (позивачем) ІР-адрес. Разом з тим, у Довідниковому посібнику "Процеси управління персоналом банку і клієнта в системі iBank 2 UA", який розроблений для правильного застосування вищевказаної програми працівниками банку та клієнтами банку зазначено, що в коло обов'язків банку входить не "рекомендувати" обмеження ІР-адрес для доступу в систему, а це є прямим обов'язком банку як на стадії реєстрації клієнта, так і його подальшого обслуговування.

Отже, здійснюючи дистанційне обслуговування позивача по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер") та здійснюючи подальше обслуговування позивача по системі "Клієнт-Банк", відповідач не виконав свого обов'язку щодо визначення конкретних ІР-адрес позивача, що призвело до незаконної операції по списанню з рахунку позивача 9700,00 грн. з комп'ютера у м. Плано, Техас, США.

В матеріалах справи, відсутні докази того що зі сторони позивача були порушення щодо виконання умов додаткової угоди до договору № 029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер") від 05.02.2009 року, а також відсутні докази порушення ним зобов'язань щодо збереження носіїв інформації з ключем електронно-цифрового підпису.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за додатковою угодою до договору №029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер"), оскільки не забезпечив систему дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-Банк" захистом, який унеможливлює втручання в неї сторонніх осіб.

Згідно статті 1073 Цивільного кодексу Україні, у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

При тому, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно списаних грошових коштів в сумі 9 700,00 грн.

Посилання апелянта на п.4.6 додаткової угоди до договору №029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер") від 05.02.2009 року, на підставі якого, у позивача немає підстав притягувати відповідача до відповідальності за проведення безпідставного списання коштів з його банківського рахунку, є безпідставними.

Як видно із змісту п. 4.6 додаткової угоди до договору № 029-55\20-518 банківського рахунку від 05 лютого 2009р. на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку (для використання в ПЗ "Банкмастер") від 05.02.2009 року слідує, що у випадку проведення операції по рахунку позивача на підставі фіктивного документу за допомогою електронно-цифрового підпису і виникнення при цьому збитків, такі збитки покладаються на сторону, від імені якої було оформлено фіктивний документ. В даному випадку має місце фіктивний електронно-цифровий підпис, який був згенерований і застосований у проведенні банківської операції третьою особою, а не позивачем, що дає підстави вважати про відсутність електронно-цифрового підпису, як такого, на розрахунковому документі, який був підставою для списання з рахунку позивача 9700,00 грн.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариства в особі Базового відділення Рівненської обласної дирекції АТ «ОСОБА_3 Аваль» не відповідає матеріалам справи. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а зокрема рішенням господарського суду Рівненської області від 26.02.2010 року відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» .

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 26..02.2010 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини та висновку місцевого господарського суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення господарського суду Рівненської області від 26.02.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в господарський суд Рівненської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Процик Т.С.