Постанова

від 11.05.2010 по справі 14/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

11.05.10 Справа № 14/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Якімець Г.Г.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 освіти Рокитнівської районної державної адміністрації, смт.Рокитне Рівненської області

на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2010р.

у справі № 14/11

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка», м.Рівне

до відповідача ОСОБА_2 освіти Рокитнівської районної державної адміністрації, смт.Рокитне Рівненської області

про стягнення 417322 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.03.2010р. у справі № 14/11 частково задоволено позов Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка»та стягнуто з рахунку ОСОБА_2 освіти Рокитнівської райдержадміністрації Рівненської області (вул.Незалежності 15, смт.Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область, 34200, р/р 35427010000568 Управління Державного казначейства в Рівненській області МФО 833017 ЗКПО 02145895) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка»(вул.Грушевського 2а, м.Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 30207687) 342074,50 грн. вартості відпущеної паливної продукції на підставі договору поставки № 150 від 07.09.2009р., в частині стягнення з відповідача 75247,50 грн. вартості вугілля, поставленого по накладних № Рс-6 від 28.09.2009р. та № Рс-22 від 29.09.2009р. в задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України та умов укладеного сторонами договору № 150 поставки паливної продукції від 07.09.2009р. Оскільки відповідач договірного зобов'язання по оплаті поставленої паливної продукції не виконав, вартості отриманого за накладними вугілля в загальній сумі 342074,50 грн. не оплатив, в цій частині позов про стягнення вартості відпущеної паливної продукції підлягає задоволенню. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 75247,50 грн. вартості вугілля, поставленого по накладних № Рс-6 від 28.09.2009р. та № Рс-22 від 29.09.2009р., то оскільки у вказаних накладних відсутній підпис та печатка одержувача, які б підтверджували факт отримання відповідачем або загальноосвітнім закладом Рокитнівського району паливної продукції, то зазначена вимога у вказаній сумі не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, скаржник, відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, неправильної оцінки наданих доказів і встановлених юридичних фактів, порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених.

Відповідачем в прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про витребування додаткових доказів у справі. Вказане клопотання відхиляється апеляційним господарським судом, оскільки відповідачем не наведено доводів в його обґрунтування, зокрема не вказано які обставини даного спору можуть підтвердити витребувані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 07.09.2009р. між ПВКФ «Фіалка», позивачем у справі, та відділом освіти Рокитнівської райдержадміністрації, відповідачем у справі, було укладено договір № 150 поставки паливної продукції, відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві (відповідачу) паливну продукцію, визначену в п.1.2 цього договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком 1 до цього договору.

Відповідно специфікації до договору поставці підлягало: вугілля сортове (ДГР) в кількості 1000 тонн, зольністю не більше 23%, вологістю 8%, з вмістом сірки 3%.

Пунктом 2.2 договору місцем здійснення поставок визначено загальноосвітні заклади Рокитнівського району.

На виконання умов договору позивачем в період з 23.09.2009р. по 29.09.2009р. було поставлено загальноосвітнім закладам Рокитнівського району вугілля м.ДГР у кількості 538,7 тон на загальну суму 342074,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, підписаними та засвідченими печатками обох сторін. Факт отримання паливної продукції відповідачем не заперечується. При цьому, судом не приймаються до уваги в якості належних доказів факту отримання відповідачем паливної продукції на загальну суму 75247,50 грн. накладні № Рс-6 від 28.09.2009р. та № Рс-22 від 29.09.2009р., оскільки останні не містять відтиску печатки та підпису відповідальної особи відповідача чи загальноосвітнього закладу Рокитнівського району про одержання продукції.

Пунктом 3.4 договору № 150 поставки паливної продукції від 07.09.2009р. встановлено, що продукція, яка поставляється за цим договором має бути оплачена на протязі 105 календарних днів з дня поставки товару згідно з накладними.

Оскільки позивач поставляв вугілля загальноосвітнім закладам Рокитнівського району протягом 23-29.09.2009р., отже, виходячи з положення п.3.4 договору, оплата його вартості мала бути здійснена до 12.01.2010р. Однак, відповідач договірні зобов'язання по оплаті поставленої паливної продукції не виконав, вартості отриманого вугілля в загальній сумі 342074,50 грн. не оплатив.

Станом на день розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На день розгляду спору документально підтверджена сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 342074,50 грн. Належних та допустимих доказів погашення боргу, як цього вимагає ст.34 ГПК України, відповідач суду не подав. Відтак, з огляду на викладене в сукупності, позовні вимоги є підставними та обґрунтовано задоволені судом першої інстанції в частині стягнення 342074,50 грн.

Доводи апелянта про те, що позивачем поставлялась продукція неналежної якості, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наступним.

Відповідно специфікації до договору поставці підлягало: вугілля сортове (ДГР) в кількості 1000 тонн, зольністю не більше 23%, вологістю 8%, з вмістом сірки 3%.

Пунктом 2.6 договору передбачено: «Продукція, поставлена постачальником, розраховується:

- по якості, згідно з якістю, вказаною у свідоцтві про якість виробника продукції або результати аналізу хімічної лабораторії по контролю за якістю палива КП «Теплотранссервіс»(м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, тел. 288878) (надалі іменується «Обласна лабораторія»), виданому а дану партію продукції;

- по кількості згідно з фактично поставленою на адресу покупця вагою.»

Відповідно до п.2.8 договору при прийманні кожної партії продукції покупець має право за рахунок постачальника додатково перевірити її якість на відповідність показникам свідоцтва про якість цієї продукції в Обласній лабораторії та провести зважування партії продукції. При відборі продукції для проведення її аналізу відповідно до п.2.6, п.2.7 договору покупцем складається акт відбору продукції відповідно до додатку № 2 до цього Договору.

На вимогу відповідача за присутності його та позивача представників із Осницької загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Рокитнівської районної ради та Томашгородського навчально-виховного комплексу, школи І-ПІ ст. Рокитнівської районної ради були відібрані проби вугілля, про що складені відповідні акти із підписами осіб, що брали участь у відборі. Дані проби, як того і вимагає договір, були надані для проведення аналізу комунальному підприємству «Теплотранссервіс».

13.10.2009р. хімлабораторією з контролю якості палива та олив Комунальним підприємством Рівненської міської ради «Теплотранссервіс»було проведено випробування двох проб вугілля, представлених працівниками ППКФ «Фіалка», на визначення якісних показників (зольність, волога), результати яких було направлено ППКФ «Фіалка»листами від 13.10.2009р. за № 01-11/2009. Усі показники якості вугілля, отримані за результатами обох випробувань, збігаються із показниками, передбаченими специфікацією (додатком № 1 до Договору), або ж є кращими.

Жодний інший відбір продукції для проведення її аналізу за участю представників позивача не проводився.

Листи КП «Теплотранссервіс»із зазначенням результатів аналізу відібраної проби вугілля були надані позивачем відповідачу. Також відповідачу були надані копії сертифікатів відповідності вугілля.

Вищенаведене встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.12.2009р. у справі № 14/172, в якій брали участь ті самі сторони, що і в даній справі, і на підставі ст.35 ГПК України не потребує повторного доведення.

Відтак, доводи відповідача про поставку позивачем паливної продукції неналежної якості не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.12.2009р. у справі № 14/172, в якій брали участь ті самі сторони, що і в даній справі, не підтверджено факту постачання ППКФ «Фіалка»вугілля неналежної якості на адресу загальноосвітніх закладів Рокитнівського району, а відтак і істотного порушення договору № 150 поставки паливної продукції від 07.09.2009р. На підставі ст.35 ГПК України дані факти не потребують повторного доведення.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки оскаржуване рішення прийнято судом за відсутності представника відповідача, не заслуговують на увагу, так як відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, що стверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. У заявленому 26.02.2010р. клопотанні про відкладення розгляду справи відповідачем не наведено поважних причин неможливості участі представника в судовому засіданні, яким відповідно до ст.28 ГПК України може бути не лише керівник, а й інша особа за довіреністю. Нез'явлення представника відповідача в судове засіданні без поважних причин не є перешкодою для розгляду справи по суті. Тим більше, як видно з наявних у матеріалах справи доказів, спір міг бути вирішений в даному судовому засіданні. Відкладення розгляду справи у відповідності до ст.77 ГПК України є правом, а не обов'язком суду. Відповідно до ст.75 ГПК України господарський суд вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що і було зроблено судом першої інстанції.

Тому виходячи з наведеного в сукупності та того, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2010р. у справі № 14/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 освіти Рокитнівської районної державної адміністрації, смт.Рокитне Рівненської області -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Якімець Г.Г.

Суддя Зварич О.В.