Постанова

від 22.09.2015 по справі 916/1913/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р.Справа № 916/1913/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Колоколова С.І., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 02.02.2015р.; ОСОБА_2, паспорт серія № КМ791352 від 31.08.2012р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „ОСОБА_3 та КредитВ» в особі філії „Одеське регіональне управлінняВ» ПАТ „Банк „ОСОБА_3 та КредитВ»

на рішення господарського суду Одеської області від 30.06.2015р.

по справі № 916/1913/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нал-ФрутВ»

до Публічного акціонерного товариства „Банк „ОСОБА_3 та КредитВ» в особі філії „Одеське регіональне управлінняВ» ПАТ „Банк „ОСОБА_3 та КредитВ»

про стягнення 63 523,94 доларів США, що еквівалентно 1 342 260,85 грн.

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Нал-ФрутВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Банк „ОСОБА_3 та Кредит в особі філії „Одеське регіональне управління про стягнення 63 523,94 дол. США, що еквівалентно 1342260,85 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору на розрахунково-касове обслуговування №9812 від 16.12.2014 року. За твердженням позивача, належні йому грошові кошти в сумі 51 222,40 дол. США, відповідачем було набуто без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу, розмір яких еквівалентний згідно офіційного курсу НБУ на день подання позову 1 082 329,31 грн. Крім того, оскільки банком було порушено строки виконання платіжних доручень, позивач нарахував відповідачу пеню, згідно з п. 32.2. ст. 32 Закону про платіжні системи, у загальному розмірі 5 300,38 дол. США, що дорівнює згідно офіційного курсу НБУ на день подання позову 111 997,03 грн. Також позивач, посилаючись на ст.ст. 1092, 536, 625 ЦК України, здійснив нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, що складають 499,64 дол.США, що дорівнює згідно офіційного курсу НБУ на день подання позову 10 557,39 грн. До того ж, за твердженнями позивача, внаслідок невиконання платіжних доручень відповідачем він завдав збитків на суму 6 501,52 дол. США, що дорівнює згідно офіційного курсу НБУ на день подання позову 137 377,19 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.06.2015р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Банк „ОСОБА_3 та Кредит в особі філії „Одеське регіональне управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нал-ФрутВ» безпідставно набуті кошти в розмірі 1 082 329,31 грн., пеню за порушення строків виконання платіжних доручень в сумі 111 997,03 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 23 886,53 грн. В задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Нал-ФрутВ» до Публічного акціонерного товариства „Банк „ОСОБА_3 та Кредит в особі філії „Одеське регіональне управління відмовлено.

Мотивуючи рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України. Також суд задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені посилаючись на приписи п. 32.2 ЗУ «Про платіжні системи».

Також суд першої інстанції відмовивши у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних дійшов висновку про те, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України, невірно застосував норми ч. 2 ст. 625 ЦК України шляхом визначення розміру процентів у 3 % річних.

У задоволенні вимоги про відшкодування збитків місцевий господарський суд відмовив у зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю доказів понесення позивачем втрат.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_3 та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, пені та судового збору мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також порушенням територіальної підсудності.

На думку апелянта, справа № 916/1913/15 повинна була розглядатись за місцезнаходженням відповідача - юридичної особи у місті Києві, а саме Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та кредит», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. № 60.

В апеляційній скарзі сторона посилається на приписи п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», та акцентує увагу на тому, що в Положенні про філію ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» не визначено кола повноважень філії «Одеське регіональне управління» стосовно представництва інтересів юридичної особи ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та кредит» у суді.

Також відповідач наполягає на тому, що платіжне доручення № 10 від 17.01.2015р. на суму 10 000 дол. США було виконане. Решта коштів по платіжним доручення на загальну суму 51 222,40 доларів США були повернуті на особистий рахунок позивача 24.04.2015р., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Крім того, апелянт у скарзі вказує на те, що рахунки позивача не закриті та є діючими.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_3 та Кредит в особі начальника відділення № 5 філії банку «Одеське РУ (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Нал-Фрут (клієнт) було укладено договір № 9812 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточні рахунки № 26006006960101 у гривнях та № 26006006960101 в доларах США та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків (тарифи) в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, ОСОБА_3 здійснює розрахунково - касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 3.1.1, п. 3.1.3 договору, ОСОБА_3 має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому, право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами; визначати і контролювати напрями використання Клієнтом грошових коштів на рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2.1-3.2.2. договору клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого право, встановлених чинним законодавством України; отримувати грошові кошти готівкою з рахунків відповідно до чинного законодавства України та банківських правил.

В п. 3.3. договору визначені обов'язки банку. Зокрема, банк зобов'язується відкрити клієнту рахунки на підставі документів, поданих ним згідно з чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 3.3.1), вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюються на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом (п. 3.3.2 договору).

В п. 3.3.4. договору передбачено обов'язок банку забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки. При цьому банк повинен забезпечувати збереження залишків грошових коштів на рахунках (п. 3.3.6 договору).

Згідно п. 3.3.7. договору банк формує виписку з рахунків з додатками необхідних документів, що підтверджують списання (зарахування) коштів з/на рахунків (и) не пізніше наступного робочого дня після проведення операції та передавати їх за вимогою клієнта або осіб, уповноважених клієнтом за довіреністю.

Обов'язки клієнта визначені в п. 3.4. договору. Зокрема, клієнт зобов'язується здійснювати операції за рахунками відповідно до чинного законодавства України (п. 3.4.1), оплачувати послуги банку за виконання операції по рахунку в порядку, строки і розмірах, встановлених договором і діючими тарифами Банку (п. 3.4.2), дотримуватися встановленого строку здавання готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки банку, а саме щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до своєї каси (п. 3.4.5), при заповненні заяви на переказ готівки та при заповненні грошового чеку вказувати вид платежу (на які цілі приймається/видається готівка) (п. 3.4.6); щорічно не пізніше 15 січня, надавати банку письмове підтвердження залишків по рахунках станом на 1 січня. При неотриманні протягом січня підтвердження, вважати залишки на рахунках погодженими (п. 3.4.9.).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнт сплачує банку винагороду у розмірах та строки, визначені діючими тарифами банку.

За умовами п. 4.4. договору клієнт доручає, а банк самостійно здійснює списання грошових коштів з рахунків клієнта на оплату його розрахунково-касового обслуговування згідно з діючими тарифами банку та відповідно до чинного законодавства України і банківських правил (договірне списання). Усі тарифи, що встановлені в іноземній валюті, сплачується у національній валюті за курсом Національного банку України на момент здійснення операції.

Відповідно до пункту 8.1. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє протягом невизначеного строку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відкрив позивачу поточні рахунки № 26006006960101 у національній валюті і № 26006006960101 в доларах США, а також зобов'язався здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування.

Так, позивач вказує, що в межах наявного залишку на поточному рахунку в національній валюті коштів позивач оформив згідно з вимогами Національного банку України та надав на виконання відповідача заяву про купівлю іноземної валюти № 1 від 26.12.2014 року у загальному розмірі 61222,40 дол. США.

В період з 06.01.2015 року по 14.01.2015 року відповідач виконав заяву про купівлю іноземної валюти позивача та зарахував відповідну суму коштів на поточний рахунок в доларах США, який належить позивачу.

Також в межах наявного залишку на поточному рахунку в доларах США коштів позивач оформив згідно з вимогами Національного банку України та надав на виконання відповідачу платіжні доручення на перерахування коштів отримувачам ERDOGAN EKINICI Yas Sebze Meyve ve Gida Ithracat Ticaret Limited Sirketi (Туреччина) та MEHMET BALTA BALTA TARIM URUNLERI SANAYI TICARET ITH. IHR. (Туреччина) в сумі 61 222,40 дол. США.

Зазначені платіжні документи були прийняті відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками та було перераховано на користь:

-отримувача ERDOGAN EKINICI Yas Sebze Meyve ve Gida Ithracat Ticaret Limited Sirketi (Туреччина) за контрактом № 1 від 01.04.2014 року: 20.01.2015 р. - 10 000,00 дол.США (платіжне доручення № 4 від 19.01.2015р.); 21.01.2015 р. - 10000,00 дол. США (платіжне дорученням 5 від 21.01.2015р.); 23.01.2015 р. - 10122,40 дол. США (платіжне доручення № 8 від 23.01.2015 р.); 27.01.2015 р. - 10000,00 дол. США (платіжне доручення № 10 від 27.01.2015 р.);

-отримувача MEHMET BALTA BALTA TARIM URUNLERI SANAYI TICARET ITH. IHR. (Туреччина) за контрактом № 2 від 24.09.2014 року: 22.01.2015 р. - 11222,40 дол.США (платіжне доручення № 7 від 22.01.2015 р.); 26.01.2015 р. - 9877,60 дол. США (платіжне доручення № 9 від 26.01.2015р.).

Так, відповідно до умов договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахункове-касове обслуговування позивача в операційний день банку.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до ст.ст. 1066, 1067 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З урахуванням положень п. 3 ст. 1068 Цивільного Кодексу України ОСОБА_3 зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Крім того, згідно ст.ст. 1091, 1092 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

Однак, відповідач лише частково виконав подані позивачем платіжні доручення, зокрема платіжне доручення № 10 від 27.01.2015 р. у розмірі 10 000,00 дол. США, яке було виконане 08.04.2015 року. Інші платіжні доручення на загальну суму 51 222,40 дол. США були залишені відповідачем без виконання, внаслідок чого позивачем 15.04.2015 р. були подані до банку заяви про закриття поточних рахунків в національній валюті та у доларах США.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що вказані заяви позивача про закриття поточного рахунку були задоволені відповідачем 22.04.2015 року і рахунки були закриті, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні повідомлення про закриття рахунків. (а.с. 41)

В свою чергу, на думку позивача, укладений між сторонами договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування є розірваним з дати закриття рахунку.

Ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. У такому випадку за приписами ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За умовами п. 8.2 договору останній може бути розірваний за заявою будь-якої сторони, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 8.3. договору при розірванні останнього клієнт зобов'язаний закрити рахунки, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунків. Закриття рахунків здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунків.

Відповідно до п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою НБУ N 429 від 12.11.2003 р., поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта; на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи - підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (ідентифікаційного номера) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви (п. 20.5 Інструкції).

Таким чином, закриття поточного рахунку клієнта на підставі його заяви, передбачено положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Враховуючи зазначені положення законодавства та факт закриття відповідачем рахунків позивача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно укладений між сторонами по справі договір на розрахунково-касове обслуговування вважається розірваним.

Як вбачається з довідки відповідача № 1688 від 13.05.2015 р. (а.с. 78), спірні кошти в розмірі 51222,40 дол. США до 23.04.2015р. перебували на кореспондентському рахунку АТ „Банк „ОСОБА_3 і Кредит, а 23.04.2015 р. вказані кошти були повернуті з кореспондентського рахунку АТ „Банк „ОСОБА_3 і Кредит на розподільчий рахунок № 2603.4.056960101 ТОВ «Нал-Фрут».

В подальшому 24.04.2015 р. вказані кошти були перераховані з розподільчого рахунку на поточний рахунок № 2600.6.006960101, 27.04.2015р. зазначену суму коштів продано на МВРУ і зараховано гривневий еквівалент на вказаний поточний рахунок в сумі 1 097 427,11 грн.

Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем безпідставно утримуються належні позивачу вказані грошові кошти, які підлягають поверненню позивачу.

Згідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

За таких обставин, апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи та приписи вищезазначеного законодавства, зазначає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти.

Вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5 300,38 дол. США за порушення строків виконання платіжних доручень, судова колегія також вважає правомірною з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Частина 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 1.15 Інструкції N 22 передбачено, що доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України. За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами.

Згідно п. 8.4. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

В п. 30.1. ст. 3 вказаного Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Наразі в п. 8.3. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно з п. 32.2 вказаного Закону у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Як зазначено в п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" N 14 від 17.12.2013 р., з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим, сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача пеню в сумі 111 997,03 грн., з огляду на приписи чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в цій частині, оскільки позивач, заявляючи вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України, невірно застосував норми ч. 2 ст. 625 ЦК України шляхом визначення розміру процентів у 3 % річних.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 6501,52 дол. США, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (не отриманий доход).

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена, відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)розміру збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Так, 01 квітня 2014 р. між ТОВ „Нал-Фрут (покупець) та компанією ERDOGAN EKINICI Yas Sebze Meyve ve Gida Ithracat Ticaret Limited Sirketi (Туреччина) (продавець) був укладений контракт № 1 про поставку товару, згідно з п. 1.1. якого ERDOGAN EKINICI Yas Sebze Meyve ve Gida Ithracat Ticaret Limited Sirketi здійснило поставку продукції ТОВ „Нал-Фрут, що підтверджується МВД № 500070005/2014/003402 від 20.10.2014 року на суму 15000,00 дол. США та МВД № 500070005/2014/003663 від 12.11.2014 р. на суму 25 122,40 дол.США.

У відповідності до п. 5.1 контракт покупець повинен був сплатити за поставлений товар за МВД від 20.10.2014 року до 18 січня 2015 р. у сумі 15000 дол. США за МВД від 12.11.2014 року до 10.02.2015 року у сумі 25 122,40 дол.США.

Згідно з додатковою угодою № 1А до контракту № 1 від 02 квітня 2014 року було внесено зміни до розділу 7 контракту та у відповідності до п. 7.1 контракту у випадку порушення своїх зобов'язань за цим контрактом сторони несуть відповідальність визначену цим контрактом та чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.6 контракту за несвоєчасну сплату передбачених у п 5.1 контракту платежів нараховується пеня у розмірі 1% від простроченої суми, але не більше ніж подвійна ставка Національного банку України за кожний день прострочення, яка станом на 22.04.2015 року склала 4200,68 дол.США. Відтак, оскільки відповідач не виконав платіжні доручення позивача (№ 4 від 19.01.2015, № 5 від 21.01.2015, № 8 від 23.01.2015, № 10 від 27.01.2015 р.) про перерахування коштів отримувачу ERDOGAN EKINICI Yas Sebze Meyve ve Gida Ithracat Ticaret Limited Sirketi (Туреччина), позивач стверджує, що зазнав збитки у розмірі 4200,68 дол. США, які відповідач повинен відшкодувати позивачу у повному обсязі.

Більш того, 24 вересня 2014 р. між ТОВ „Нал-Фрут (покупець) та компанією MEHMET BALTA BALTA TARIM URUNLERI SANAYI TICARET ITH. IHR. (Туреччина) (продавець) був укладений контракт № 2 про поставку товару, згідно з п. 1.1. якого MEHMET BALTA BALTA TARIM URUNLERI SANAYI TICARET ITH. IHR. здійснило поставку продукції ТОВ „Нал-Фрут, що підтверджується МВД № 500070005/2014/003420 от 21.10.2014 р. в сумі 19200,00 дол. США.

У відповідності до п. 5.1 контракт покупець повинен був сплатити за поставлений товар згідно з МВД № 500070005/2014/003420 от 21.10.2014 р. в сумі 19200,00 дол. США до 20.01.2015 року.

Згідно з додатковою угодою № 1А до контракту № 2 від 24 вересня 2014 року було внесено зміни до розділу 7 контракту та у відповідності до п. 7.1 контракту у випадку порушення своїх зобов'язань за цим контрактом сторони несуть відповідальність, визначену цим контрактом та чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.6 контракту за несвоєчасну сплату передбачених у п 5.1 контракту платежів нараховується пеня у розмірі 1% від простроченої суми, але не більше ніж подвійна ставка Національного банку України за кожний день прострочення, яка станом за 22.04.2015 року становить 2300,84 дол. США. Відтак, у зв'язку з невиконанням відповідачем платіжних доручень позивача (№ 7 від 22.01.2015 року та № 9 від 26.01.2015 року) про перерахування коштів отримувачу MEHMET BALTA BALTA TARIM URUNLERI SANAYI TICARET ITH. IHR. (Туреччина), позивач стверджує, що зазнав збитки у розмірі 2300,84 дол. США, які відповідач повинен відшкодувати позивачу у повному обсязі.

Таким чином, на думку позивача, загальний розмір збитків, який зазнав позивач у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем платіжних доручень позивача становить 6501,52 дол. США, що дорівнює згідно офіційного курсу НБУ на день подання позову 137377,19 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія дійшла до висновку про відсутність доказів того, що відповідач своєю бездіяльністю спричинив будь-які втрати, які поніс саме позивач. Зокрема, позивач не надав жодних доказів понесення втрат внаслідок сплати ним на користь контрагентів за вище вказаним контрактами штрафних санкцій.

Оскільки позивачем не доведено, що протиправна дія чи бездіяльність відповідачів є причиною, а збитки, які завдані позивачеві, - наслідком такої протиправної поведінки, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо порушення територіальної підсудності спору, з огляду на наступне.

За положеннями ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

З матеріалів справи вбачається, що договір на розрахунково-касове обслуговування № 9812 від 16.12.2014 року укладений між ПАТ „Банк „ОСОБА_3 та КредитВ» в особі відділення № 5 філії «Одеське РУ» АТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Нал-ФрутВ» .

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

При цьому, виходячи зі змісту довіреності керуючого філією, судова колегія приходить до висновку, що Філія "Одеське РУ ПАТ "Банк "ОСОБА_3 та кредит" є відокремленим підрозділом АТ "Банк "ОСОБА_3 та кредит", повноважним діяти від імені юридичної особи, а територіальна підсудність справи правомірно визначена позивачем відповідно до вимог ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення суми у розмірі 1 342 260,85 грн., які знаходяться на рахунку саме позивача не приймаються до уваги у зв'язку з наступним.

Встановлено, що позивачем у зв'язку з перерахуванням грошових коштів на рахунки контрагентів подана заява про закриття поточного рахунку. (а.с. 80, 81) Повідомленням ПАТ "Банк "ОСОБА_3 та кредит" 22.04.2015р. зазначив про закриття рахунку позивача № 26006006960101 в гривнях та № 26006006960101 в доларах США. (а.с. 40,41) Інших заяв від позивача про відкриття нового рахунку до Банку не надходило. Таким чином, в порушення діючого законодавства відповідачем самовільно утримані кошти позивача на кореспондентському рахунку Банку та безпідставно, без наявності договірних відносин перераховані на поточний рахунок № 26006006960101, який вже є закритим з 22.04.2015р.

Отже, грошові кошти позивача без достатньої правової підстави набуті банком та безпідставно утримуються ним, що тягне за собою застосування вимог ст. 1212 ЦК України.

Апелянтом не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень стосовно рішення суду та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_3 та кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 30.06.2015р. по справі № 916/1913/15 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 24.09.2015р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.В. Ліпчанська