Рішення

від 03.09.2010 по справі 2-5092/10

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2-5092/10 Справа № 2-5092/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова

у складі головуючого судді: Курганникової О.А.

при секретарі: Люленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив, визнати дії відповідача щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії з порушенням вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 01.07.2010 року в сумі 5957 грн. 70 коп., зобов’язати відповідача здійснювати в подальшому нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача витрати понесені на оплату послуг з правової допомоги в розмірі 300 грн., витрати, понесені на оплату держмита в розмірі 60 грн. 00 коп. та витрати , понесені на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового розгляду в розмірі 120 грн. 00 коп..

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Також вважає, що невиплата йому соціальної допомоги у розмірі, передбаченому ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є незаконною, суперечить Конституції та Законам України.

Позивач в судове засідання не з’явився , просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова здійснило перерахунок пенсії позивачці з підвищенням на ЗО % від мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 2006 - 2009 роки, але відповідач не може проводити відповідні виплати, та як зазначені видатки повинні проводитись за рахунок Державного бюджету України, але вказані видатки не були передбачені у відповідних статтях бюджету.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_1 народився 04.07.1945 року, тобто є дитиною війни і на нього розповсюджуються всі пільги та соціальної гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , зокрема, право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.. 6 цього Закону.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рікВ» від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рікВ» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рікВ» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рікВ» від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рікВ» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік В» від

08.05.2010року та „Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік В» від

20.07.2010року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.З мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі ранішеВ» .

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» з

09.07.2007року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет УкраїниВ» , ця норма

втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Відповідно до підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу З Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» .

Таким чином, положення підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» втратило чинність 22 травня 2008 року та з цього часу відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено не було. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова в 2009 році повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок підвищення до пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також здійснити їх виплату за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 01 липня 2010 року.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат, понесених ним на оплату послуг з правової допомоги в розмірі 300 грн., то зазначені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно «Правил адвокатської етики», затвердженої Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури від 01.10.1999 року угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким, одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об’єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) зобов’язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів про наявність договору про надання правової допомоги.

Інші вимоги позивача про здійснення в подальшому нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки таке право позивача передбачено законом і додаткового врегулювання судом не потребує. Крім того, за змістом ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його

порушення, невизнання чи оспорювання. Тому питання про майбутні правовідносини сторін знаходяться поза межами компетенції суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Комінтернівському районі м. Харків доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не піддягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Суд, вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, враховуючи його похилий вік та необізнаність в змінах законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 26 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007, ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. З, 4,10, 11, 57-60, 84, 88, 209,212-215, 218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняВ» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 01 липня 2010 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у розмірі 60 (шістдесят) грн.. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_2