Постанова

від 27.02.2007 по справі 15/542-06-14042а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/542-06-14042А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "27" лютого 2007 р.Справа  № 15/542-06-14042А

      18 год. 10 хв.                                                                        м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючого судді -                     Петрова В.С.

При секретарі -                              Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –          Бова П.С., Голівець М.А.;

від відповідача –      Харлан Н.А., Комарова С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Елодес” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Елодес” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 25.05.2006 р. № 0003642301/0, від 16.08.2006 р. № 0003642301/1 та від 03.10.2006 р. № 0003642301/2, посилаючись на неправомірність визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 131 820,00 грн. у зв'язку з відсутністю порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28 грудня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/542-06-14042А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 січня 2007 р. у справі № 15/542-06-14042А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 10.04.2006 року по 11.05.2006 року на підставі направлення № 749 від 10.04.2006 р.  відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. та відповідно до плану-графіка проведення перевірок працівниками Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси проведено планову виїзну  документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю „Елодес”  вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 01.01.2006 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було складено акт № 171/23-213/30810431 від 24.05.2006 р., на підставі якого 25.05.2006 р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003642301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 87 880,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43 940,00 грн.  

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ТОВ „Елодес” звернулось до відповідача зі скаргою вих. № 01/06 від 13.06.2006 р. Рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про результати розгляду скарги від 31.07.2006 р. № 16222/8/25-014 вищезазначене податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу ТОВ „Елодес” –без задоволення. На підставі цього рішення відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003642301/1 від 16.08.2006 року.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2006 р. та рішенням відповідача про результати розгляду скарги, ТОВ „Елодес” звернулось зі скаргою до ДПА в Одеській області вих. № 01/08 від 09.08.2006 р. Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги № 28088/25-0007 від 03.10.2006 р. податкове повідомлення-рішення від 25.05.2006 р. та рішення відповідача № 16222/8/25-014 від 31.07.2006 р. залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення.  На підставі рішення ДПА в Одеській області від 03.10.2006 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2006 р. № 0003642301/2

Також позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 25.05.2006 р. та від 16.08.2006 року до Державної податкової адміністрації України. Так, рішенням ДПА України від 11.12.2006 р. № 13877/6/25-0115 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 25.05.2006 р. та від 16.08.2006 р. та рішення ДПА в Одеській області від 03.10.2006 р. № 28088/25-0007 про розгляд скарги залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення.

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 25.05.2006 р. № 0003642301/0, від 16.08.2006 р. № 0003642301/1 та від 03.10.2006 р. № 0003642301/2 прийняті Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси правомірно, виходячи з наступного.

Так, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток стало заниження податку на прибуток на суму 87 880 грн., у т.ч. 3 кварталі 2004 року –21 030 грн., 4 квартал 2004 року –38 930 грн., 1 квартал 2005 року –27 920 грн.

Як зазначено в акті перевірки від 24.05.2006 р., в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283/97- ВР (із змінами та доповненнями) до складу валових витрат у 4-му кварталі 2004 року віднесено 29 160 грн. (у тому числі ПДВ –4 860 грн.) та у 1-му кварталі 2005 року віднесені витрати у сумі 24 600 грн. (у тому числі ПДВ –4100 грн.), пов'язані з ремонтом побутової техніки (товарів), сплачені ТОВ „Ельдорадо-Сервіс-Південь” згідно договору від 01.06.2002 року № 001 при відсутності документального оформлення доцільності проведення ремонтів, а саме: актів експертизи товарів з метою виявлення причин втрати товаром його первісної якості, з тих умов, що згідно договорів купівлі-продажу придбані товари відповідали умовам якості. При цьому слід зазначити, що зазначене порушення ТОВ „Елодес” не оскаржується, хоча позивач просить повністю скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

Крім того, як вбачається з акту перевірки від 24.05.2006 р., позивачем у перевіряємому періоді віднесено до складу валових витрат товариства витрати, пов'язані з перевезенням вантажу згідно укладених договорів.

Так, ТОВ „Елодес” були укладені договори на перевезення вантажів автотранспортом з ПП Пономаренко Д.А.( договір № 15/10-04 від 01.01.2004 року, № 15/10-05 віл 01.01.2005 року), з ПП Величко В.Г. (договір № 01-01/04 від 01.01.2004 року, № 02-01/05 від 01.01.2005 року), з фізичною особою Андрущенко В.А. (договір від 01.09.2004 року № 04/09-04, термін дії –рік), з Пономаренко О.В. (договір № 21/07-05 від 21.07.2005 року).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи вищевказаних договорах, умовами цих договорів взагалі не передбачена вартість перевезення, найменування та кількість вантажу, умови та термін перевезення, місце та час навантаження та розвантаження.

Крім того, в актах здачі робіт (прийняття послуг), що надані позивачем до позовної заяви, не відображено маршрут перевезення (пункт навантаження, пункт розвантаження), тоннаж перевезеної продукції, не вказано документи, на підставі яких було розраховано суму наданих послуг перевезень побутової техніки. Акти виконаних робіт (наданих послуг) також не містять обсяг наданих робіт ( послуг), так як не вказано кількість, ціна та сума перевезеної побутової техніки, кількість рейсів або затрачених мотогодин на виконання послуг (робіт) за відповідний період. В актах виконаних робіт вказано лише загальну суму вартості виконаних робіт. З наданих позивачем актів виконаних робіт не вбачається, що зазначені в них послуги (роботи) виконувалися саме згідно вищезазначених договорів, укладених з СПД –фізичними особами –Пономаренко Д.А., Пономаренко О.В., Величко В.Г., фізичною особою Андрущенко В.А.

Більш того, слід зазначити, що жоден з наданих позивачем договорів не містить умови про те, що виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт. Так, згідно п. 4.1 укладеного між позивачем та Величко В.Г. договору від 01.01.2004 року № 01-01/04 вартість кожного перевезення і порядок оплати затверджується в заявці. Відповідно до п. 2.1.5 вказаного договору перевізник підтверджує готовність виконати перевезення згідно заявки мовника, яка ним надається. Однак, позивачем не надано заявок в підтвердження вартості наданих послуг.

Також в якості доказів вартості наданих послуг позивачем надані товарно-транспортні накладні, в яких вантажовідправником зазначено ТОВ „Елодес”, графи „Замовник” (платник –Автопідприємство) та „Вантажоодержувач” заповнені, але відсутні відомості про вантаж (одиниця виміру, кількість, ціна, сума). Товарно-транспортні накладні не містять відомостей щодо прийняття вантажу водієм-експедитором, а також даних щодо фактичного одержання перевезеного вантажу, не містять підпису та печатки щодо отримання вантажу водієм –експедитором, вантажоотримувачем, підпису і печатки відповідальної особи про прийняття вантажу.

Крім того, як з'ясовано судом, у СПД –Пономаренко О.В. та фізичної особи Андрущенко В.А. взагалі відсутні ліцензії щодо надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в межах України.

Згідно п. 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 зазначеного Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку..

Відповідно ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми), дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади  осіб,  відповідальних  за здійснення  господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 р. № 168/04, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема, типову форму товарно-транспортної накладної затверджено спільним Наказом Мінтранспорту та Мінстатистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу введення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності є обов'язковим.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 11 Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. . Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий –передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником.

Відтак, ТОВ „Елодес” включив до складу валових витрат витрати по сплаті вартості  послуг з перевезення вантажів на загальну суму 306 730 грн.(у тому числі 3 квартал 2004 року - 84 100 грн., 4 квартал 2004 року –131 450 грн., 1 квартал 2005 року –91 180 грн.), які  не підтверджені відповідними первинними документами, оскільки відсутні оформлені у відповідності до чинного законодавства товарно-транспортні накладні та подорожні листи, які є доказами перевезення вантажів саме згідно укладених договорів перевезення вантажів, також не надані заявки, на підставі яких повинна проводитися оплата послуг, більш того акти виконаних робіт не свідчать про виконання саме тих договорів, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Таким чином, позивач не довів суду правомірність включення ним до складу валових витрат витрати на оплату послуг з перевезення вантажів, у зв'язку з чим, на думку суду, відповідачем правомірно нараховано ТОВ „Елодес” податок на прибуток в сумі  87 880 грн.

Також відповідно до вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2001 р. № 2181-171 (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 20% від донарахованої суми податку на прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є  будь-які фактичні дані, на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Елодес” є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Елодес” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 21.03.2007 р.

                         Суддя                                                                              Петров В.С.