Рішення

від 21.06.2012 по справі 2-1117/12

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-117\12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі

головуючого-судді- Лозинської М.І.,

за участі секретаря- Назарчук П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»про визнання незаконним звільнення, зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати незаконним його звільнення з посади начальника планово-диспечерського відділу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»за прогул відповідно до частини 4 статті 40 КзпП України відповідно до Наказу від 05.12.2011 року № 129\у; змінити дату звільнення з 01 грудня 2011 року на 30 листопада 2011 року, а також змінити формулювання причин звільнення з пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважної причини на звільнення за ст.ст.39,38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з прийняттям на роботу за конкурсом; зобовВ»язати відповідача видати дублікат трудової книжки із записом про звільнення з 30 листопада 2011 року із записом В«звільнено за власним бажанням за частиною 1 статті 38, частиною 1 статті 39 КЗпП України у зв`язку із прийняттям на роботу за конкурсомВ» без запису В«звільнено за прогул без поважних причин пункт 4 статті 40 КЗпП УкраїниВ» . Також позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні в розмірі 2355,43 грн. та моральну шкоду у розмірі 15000грн. Крім того, позивач в порядку розподілу судових витрат просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4400,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає про те, що в період з 15 травня 2007 року по 21 жовтня 2010 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»на посаді економіста планово-диспетчерського відділу . 22 жовтня 2010 року позивач був переведений на посаду начальника планово-диспетчерського відділу товариства на умовах строкового трудового договору на підставі наказу № 156\к від 26.10.2010 року. В листопаді 2011 року позивач успішно пройшов конкурс на заміщення вакантної посади спеціаліста з планування СК В«ДжонсонВ»в підтвердження чого послався в позові на лист СК В«ДжонсонВ» . 17 листопада 2011 року позивач подав відповідачу заяву про розірвання строкового трудового договору за вх.№ 1254вн від 17.11.2011 на підставі п.4 частини 1 статті 36, ч.1 статті 38 , частини1 статті 39 КЗпП України . 22 листопада 2011 року позивач подав заяву від 22.11.2011 року № 1273 вн та лист СК В«ДжонсонВ»за вх. 213 від 22.11.2011 року, що підтверджує факт проведення конкурсу на заміщення вакантної посади в СК В«ДжонсонВ» та успішне проходження позивачем даного конкурсу . Проте посадові особи відповідача не забезпечили звільнення позивача у відповідності до вимог трудового законодавства, безпідставно відмовили позивачу у розірванні трудового договору, посилаючись на наявність трудового договору із строком дії до 27.07.2012 року, вказуючи при цьому на резолюцію директора по персоналу ТОВ ПілларВ» , яка міститься на заяві позивача від 17.11.2011 року та електронну переписку позивача з головою правління товариства за період з 16.11.2011 року по 19.11.2011 року. У зв`язку з порушенням трудових прав позивача та з метою недопущення з боку посадових осіб відповідача трудового законодавства позивач подав товариству заяву від 28.11.2011 року № 1322вн з обґрунтуванням підстав розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника та заяву від 28.11.2011 року за № 1322вн про надання копії документів, пов`язаних із трудовою діяльністю позивача у відповідача.

Проте, як зазначає позивач, 01.12.2011 року відповідач звільнив позивача з посади начальника планово-диспетчерського відділу ТОВ В«ПілларВ»у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України на підставі наказу № 2011-129\У від 05.12.2011 року.

З підстав наведеного, позивач просить захистити свої порушені трудові права, обраним способом захисту свого порушеного права.

В ході судового розгляду позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задоволення.

Представник відповідача в ході судового розгляду проти позовних вимог заперечував. В обґрунтування своїх заперечень, послався на те, що між позивачем та товариством укладений діючий строковий договір, терміном дії до 27.11.2012 року. Як зазначено в запереченнях проти позову, 17.11.2011 року позивачем було подано на ім.В»я голови правління товариства заяву про звільнення з займаної посади з 30.11.2011 року за власним бажанням у зв`язку з проходженням конкурсу на заміщення вакантної посади в іншому господарському підприємстві на підставі п.4 статті 36, ч.1 ст.38,ст..39 КЗпП України.

Представник відповідача посилається на те, що підтвердження про проходження конкурсу надійшло в діловодство ТОВ В«ПілларВ»в загальну канцелярію за вх.№ 213 від 22.11.2011 року та було розглянуто 24.11.2011 року.

Представник відповідача вказує на те, що у період між 24.11.2011 року та 30.11.2011 року між адміністрацію товариства та позивачем велись переговори щодо узгодження дати звільнення позивача за результатами яких позивачем 30.11.2011 року було подано заяву на ім.В»я голови правління товариства з проханням про звільнення за згодою сторін з 09.12.2011 року .

01.12.2011 року позивач зВ»явився на робочому місці , перебував на території товариства та виконував свою трудову функцію в підтвердження чого представник відповідача послався на дані електронного обліку часу перебування працівників , який ведеться компанією ПАТ В«КвазарВ» , територія якого знаходиться в оренді у відповідача . Заперечуючи проти позову сторона відповідача посилається на те, що з 02.12.2011 року позивач на робочу місці не з`являвся ; про причини своєї відсутності повідомив у спосіб подання до канцелярії товариства заяви про відкликання своєї ж заяви про звільнення від 17.11.2011 року, у зв`язку з чим факт подання цієї заяви представник відповідача вважає підтвердженням продовження строку дії трудового договору і після 30.11.2011 року. У зв`язку з тим, що позивач не вийшов на роботу 02.12.2011 року, позивача було звільнено з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Крім того, представником відповідача також заперечувалось дійсність лікарняного листка, виданого Поліклінікою № 1 Дніпровського району міста Києва з посиланням на запити до Міністерства охорони здоровВ»я України з вимогами про проведення перевірки щодо обставин відкриття вказаного лікарняного листка та поданого в ході розгляду цієї справи позовної заяви до суду про визнання незаконними дій лікаря по видачі лікарняного листка.

Вислухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 22 жовтня 2010 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»обіймав посаду начальника планово-диспечерського відділу на підставі наказу № 156\к від 26.10.2010 року ( а.с.14-16).

Відповідно до Наказу ТОВ В«ПілларВ»від 01.11.2011 № 1063 позивачу продовжено строковий трудовий на займаній посаді начальника планово-диспечерського відділу на строк до 27 липня 2012 року .( а.с.81).

Судом встановлено, що позивач 17 листопада 2011 року позивач подав відповідачу заяву про розірвання строкового трудового договору з 30.11.2011 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 36, ч.1 статті 38, ч.1 статті 39 КЗпП України.( а.с.17).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу відмовлено у звільненні відповідно з зазначеними вище підставами з посиланням на те, що дія строкового трудового договору триває до 27 липня 2012 року, що підтверджується резолюцією директора по персоналу товариства директора товариства.

Зазначена заява у товаристві зареєстрована за вх.№ 1254вн 17.11.2011 року .

Дату подання заяви представником відповідача не спростовано .

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до частини 1 статті 39 КЗпП України встановлено, що трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

З поданої заяви позивачем 17.11.2011 року товариству було повідомлено про причини свого звільнення у зв`язку з успішним проходженням на заміщення посади в СК В«ДжонсонВ» .

Вказані підставі звільнення зазначені позивачем знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, про що свідчить лист СК В«ДжонсонВ»від 22.11.2011 року , який було направлено на адресу ТОВ В«ПілларВ» .( а.с.19).

Враховуючи зазначене, останнім робочим днем позивача повинно бути 30.11.2011 року , оскільки позивачем у відповідності до вимог статті 38, 39 КЗпП України подано заяву про розірвання трудового договору за власним бажанням з підстав , передбачених частиною першою ст.38 КзпП України, які дають право працівнику на ініціативу про своє звільнення та на підставі чого відповідачем повинен бути виданий наказ про звільнення позивача за частиною 1 статті 38, ст..39 КЗпП України.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України згідно з Постановою від 06.11.92 № 9 В«Про практику розгляду судами трудових спорівВ» , роз`яснивши судам, що відповідно до ст.39 КЗпП працівник вправі вимагати розірвання строкового трудового договору при наявності для цього поважних причин (ч.1 ст.38 КЗпП).

Таким чином, рішення керівництва ТОВ В«ПілларВ»про відмову в розірванні трудового договору з позивачем на підставі поданої ним заяви з посиланням на те, що строк його дії триває є таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу № 2011-129\у від 05.12.2011 року з позивачем припинені трудові відносини з 01.12.2011 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України , а саме у зв`язку з прогулом, на підставі акту про відсутність на роботі. (а.с.81).

Відповідно до Акту, складеного начальником бюро кадрів ТОВ В«ПілларВ» , директора товариства ОСОБА_2, завідуючою господарством ОСОБА_3 встановлено, що позивач з 09.00хв. до 18.00 години 02.12.2011 року ,протягом всього робочого дня був відсутній на роботі. (а.с.94).

Заперечуючи проти позову, представник відповідача послався на те, що позивачем подана заява від 30.11.2011 року про звільнення за згодою сторін з 09.12.2011 року, що в свою чергу свідчить про продовження строку дії трудового договору не зважаючи на попередню заяву про звільнення.

Проте, з такими твердженнями суд не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 01 грудня 2011 року по 07 грудня 2011 року перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АВІ № 639104 від 01.12.2011 року.( а.с.111).

Зазначене також підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства В«Центру первинно медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. КиєваВ» , який містить відомості про відкриття листка непрацездатності 01.12.2011 року позивачу .(ас.149).

Відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності ( крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності є таким, що порушує норми трудового законодавства.

Крім того, судом також встановлено, що позивачем 01 грудня 2011 року попередньо подана заява про звільнення за згодою сторін з 09 грудня 2011 року була відкликана. ( а.с.130).

Про відкликання заяви відповідачу було відомо, оскільки зазначена заява зареєстрована в товаристві, про що свідчить ії реєстровий номер 1340 вн. При цьому як вбачається із змісту заяви додатком до неї була заява надіслана 30 листопада 2011 року електронною поштою на адресу товариства. ( а.с.131).

Вказані вище обставини спростовують твердження представника відповідача про продовження дії трудових відносин з позивачем після 30.11.2011 року.

Посилання представника відповідача про факт перебування позивача на роботі 01.12.2011 року та продовження виконання своїх трудових обов`язків в судовому засіданні свого підтвердження не знайшов.

Пояснення представника відповідача про те, що після виходу на роботу 01.12.2011 року позивачем було подано заяву від 30.11.2011 року , яка має реєстровий номер 1339 вн., не відповідає матеріалам справи, оскільки як вбачається з журналу вхідної кореспонденції за вхідним номером 1339 зареєстровано інший документ. ( а.с.132).

Згідно з ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

З урахуванням наведеного, суд вважає , що позовні вимоги про зміну формулювання причин та дати звільнення такими, що підлягають задоволенню та вважає за доцільне змінити формулювання причин звільнення позивача з пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП на статтю 38 ч.1,ст..39 КЗпП України , а саме звільнення за власним бажанням у зв`язку з прийняттям на роботу за конкурсом, та змінити дату звільнення з 01 грудня 2011 року на 30 листопада 2011 року.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання видати позивачу дублікат трудової книжки , то суд вважає за доцільним у зв`язку із зміною формулювання причин та дати звільнення зобов`язати відповідача внести в трудову книжку відомості про такі зміни, як це передбачено пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством Юстиції України і Міністерством соціального захисту України від 29.07.1993 року № 58, оскільки згідно з зазначеним наказом дублікат трудової книжки видається в разі ії втрати.

В даному випадку з урахуванням обставин справи підстав для видачі дублікату трудової книжки судом не встановлено.

Стосовно вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , то суд виходить із наступного.

Відповідно до ст..116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В заяві від 22.11.2011 року № 1273 вн позивач звертався до відповідача з вимогою про необхідність повідомлення позивача про нараховані йому суми, належні при звільненні.

Відповідачем зазначені вимоги позивача не виконані, розрахунок з позивачем проведений 05.12.2011року, що також підтверджено представником відповідача.

Згідно з ст. 117 КзПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України В«Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється , виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі , організації не менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного ( годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна ( годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів ( годин), а у випадках , передбачених законодавством,-на число календарних днів за цей період.

Вирахувавши середньоденну заробітну плату у розмірі 785,14 грн. позивач за 3 дні затримки розрахунку при звільненні просить стягнути 2335грн.43 копійки.

Проте, відповідно до наданої довідки відповідачем середньоденна заробітна плата позивача з урахуванням усіх обов`язкових податків та зборів становить 636грн.91 коп.(а.с.90).

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за три робочих дня у розмірі 1910грн.73 копійки: 636грн.91копх3.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 15 тис. грн.., то суд виходить із наступного.

Згідно з ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому враховуючи ,що внаслідок незаконного звільнення позивачу спричинені певні моральні страждання, порушено життєвий ритм, суд , виходячи із засад розумності та справедливості вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000грн.

В іншій частині суд вважає,що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4400грн., суд вважає,їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки представником позивача не надано чіткого погодинного розрахунку виконаної роботи. Крім того, представник позивача здійснював представництво інтересів позивача за дорученням .

В порядку ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214 грн.60 копійок.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.36,38,39,116,117,235,237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від від 06.11.92 № 9 В«Про практику розгляду судами трудових спорівВ» , Постановою Кабінету Міністрів України В«Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної платиВ»від 08.02.1995 року № 100, ст..ст.10,60,88,209,212-215,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника планово-диспетчерського відділу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»проведеного відповідно до Наказу від 05 грудня 2011 року № 129\у з пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України на статті 38 ч.1,39 КЗпП України , а саме: звільнення за власним бажанням у звВ»язку з прийняттям на роботу за конкурсом.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника планово-диспетчерського відділу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»проведеного відповідно до Наказу від 05 грудня 2011 року № 129\у з 01 грудня 2011 року на дату В« 30 В»листопада 2011 року.

ЗобовВ»язати Товариство з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»внести у трудову книжку ОСОБА_1 відомості про зміну формулювання причин звільнення з роботи, а саме: з зазначенням підстав звільнення за статтею 38 ч.1 КЗпП України, ст.39 КЗпП України та зміни дати звільнення з 01 грудня 2011 року на дату В« 30В»листопада 2011 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1910,73 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПілларВ»на користь держави судовий збір у розмірі 214грн.60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: