Постанова

від 18.10.2011 по справі 5015/3888/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.11 Справа № 5015/3888/11

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 -представник

від відповідача 1 (апелянта) -ОСОБА_3 -представник

від відповідача 2 -ОСОБА_4 -представник

розглянув апеляційні скарги ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія», м. Червоноград, Львівська область № 293 від 12.08.2011 р. та ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація», м. Львів № 316 від 12.08.2011 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 05.08.2011 р. (суддя Довга О. І.)

у справі № 5015/3888/11

за позовом ПП «Флора-С», м. Львів

до відповідача 1 ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія», м. Червоноград, Львівська область

до відповідача 2 ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація», м. Львів

про визнання недійсними одностороннього правочину у формі згоди на переведення боргу та договору про переведення боргу

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 05.08.2011 р. у справі № 5015/3888/11 повністю задоволено позов ПП «Флора-С», м. Львів, визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ПП «Флора-С», м. Львів в особі директора ОСОБА_5 у формі згоди від 10.04.2010 р. на переведення боргу у розмірі 1 941 531, 93 грн. новому боржнику -ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація», визнано недійсним договір про переведення боргу № 1/04 від 16.04.2010 р., укладений між ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» та ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація», з ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»та ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація»на користь позивача стягнуто по 85 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та по 118 грн. -витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.

Рішення суду мотивоване тим, що належні та допустимі докази надання зборами власників позивача згоди на вчинення директором товариства ОСОБА_5 спірного одностороннього правочину на суму 1 941 531, 93 грн. відсутні, що свідчить про вчинення ним такого правочину з перевищенням повноважень, що, відповідно, суперечить п.п. 5.2.2 статуту, ч. 2 ст. 203 ЦК України. Крім цього, судом зазначено, що фінансово-економічні показники нового боржника -ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація», як станом на момент укладення спірного договору про переведення боргу, так і станом на момент прийняття рішення, унеможливило виконання новим боржником взятих на себе грошових зобов'язань у розмірі 1 941 531, 93 грн.

У своїй апеляційній скарзі та поясненнях по справі відповідач 1 просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа не знала чи за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження. ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»при укладенні договору та при отриманні згоди від ПП «Флора-С»не знала і не могла знати про обмеження вказані в п.п. 5.2.2 статуту. Крім цього, апелянт зазначає, що з позивачем товариство вело господарську діяльність з 2006 року і жодного разу керівники ПП «Флора-С»не повідомляли про наявність обмежень директора, а також інформація про такі обмеження відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 2 також просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що суд, посилаючись лише на дані статистичної звітності, дійшов хибного висновку про неможливість виконання ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»взятих на себе за спірним договором зобов'язань.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що відповідно до абз. «в»п.п. 5.3.1 статуту позивача, директор наділений повноваженнями щодо укладення від імені підприємства договорів з урахуванням обмежень, викладених в абз. «і»п.п. 5.2.2, тобто в разі необхідності укласти такі правочини, директор зобов'язаний до їх укладення отримати письмову згоду власників на укладення відповідних правочинів. Проте, на момент вчинення спірного одностороннього правочину директор позивача був наділений повноваженнями на вчинення, без письмової на це згоди зборів власників підприємства, лише договорів на суму, що не перевищує 50 000 грн. Крім цього, позивач вказує, що представник ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»під час розгляду справи у суді першої інстанції посилався на перевірку товариством при вчиненні директором позивача одностороннього правочину повноважень директора у спосіб огляду рішення зборів власників позивача про призначення на посаду директора, а також статуту позивача, що відображено в протоколі судового засідання і є належним і допустимим доказом у справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах, поясненнях до них та у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі укладених між ПП «Флора-С»та ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»договорів поставки № 01-08/06 від 01.08.2006 р., № П-0023 від 02.01.2008 р., № Ж-066 від 02.01.2009 р. та № 011 від 01.01.2010 р. позивач протягом 2006 - 2011 рр. поставляв відповідачу 1 продукцію. У зв'язку із невиконанням відповідачем 1 взятих на себе за цими договорами зобов'язань в частині оплати вартості поставленої продукції, у ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»перед ПП «Флора-С»виникла заборгованість у розмірі 1 641 531, 93 грн.

Згідно ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора , якщо інше не передбачено законом

10.04.2010 р. Приватним підприємством «Флора-С»в особі директора ОСОБА_5 укладено односторонній правочин у формі згоди на переведення боргу у розмірі 1 941 531, 93 грн. новому боржнику -ТОВ «Західноукраїнська агропромислова компанія».

16.04.2010 р. між ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»та ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація»укладено договір № 1/04, за умовами якого первісний боржник переводить борг за договорами поставки від 02.01.2008 р. та 02.01.2009 р., укладеними між ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»(первісний боржник) та ПП «Флора-С»(кредитор) на суму 1 941 531, 93 грн., а ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація»бере на себе вказані в договорі зобов'язання.

Визнаючи вказані правочини недійсними, господарський суд першої інстанції виходив з того, що згода на переведення боргу була надана директором з перевищенням передбачених статутом товариства повноважень і відповідач не міг не знати про це, оскільки його представник, даючи пояснення у судовому засіданні, які зафіксовані в протоколі, зазначив, що при укладенні договору поставки ознайомлювався із статутом товариства. При цьому, суд вказав, що до даного протоколу представником відповідача зауваження не подавались. На підставі цього та відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутність згоди кредитора тягне недійсність договору про переведення боргу.

Відповідно до абз. «і»п.п. 5.2.2 п. 5.2 статуту ПП «Флора-С», в редакції чинній на момент укладення договору, збори власників здійснюють контроль за діяльністю директора та інших посадових осіб підприємства з метою забезпечення відповідності діяльності підприємства положенням цього статуту та вимогам чинного законодавства України, надання попередньої письмової згоди на вчинення від імені підприємства, зокрема укладення договорів, що спрямовані на досягнення єдиної мети, на суму, що перевищує еквівалент 50 000 грн.

Згідно абз. «в»п.п. 5.3.1 п. 5.3 статуту, директор укладає від імені підприємства договори (контракти) з урахуванням обмежень, викладених в п.п. «і»п. 5.2.2 статуту. В разі необхідності укласти такі правочини, директор зобов'язаний до їх укладення отримати письмову згоду власників на укладення відповідного правочину. Правочин, що передбачений п.п. «і»п. 5.2.2 статуту, укладений без попередньої письмової згоди власників, є недійсним.

Із письмових пояснень позивача, а також із долучених копій всіх редакцій статуту ПП»Флора-С»вбачається, що обмеження, вказані в п.п 5.2.2 п. 5.2 статуту підприємства, на вчинення директором від імені підприємства правочинів (договорів), які спрямовані на досягнення єдиної мети, що перевищує еквівалент 50 000 грн., існували з початку реєстрації підприємства.

Як свідчать матеріали справи, а також стверджується обома сторонами, ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»співпрацювала та вела господарську діяльність з ПП «Флора-С»з 2006 року і директор останнього укладав правочини на суми, які є значно більшими, ніж 50 000 грн. Так, у матеріалах справи містяться копії договорів та накладних, з яких вбачається, що між даними юридичними особами укладались договори на суму понад 50 000 грн. Такі договори сторонами спору не оскаржувались, а також сторонами не надавалась попередня згода на їх укладення.

Проте, у матеріалах справи не міститься доказів того, щоб за період з 2006 по 2010 роки ПП «Флора-С»заперечувала, що договори поставки укладені з перевищенням повноважень директора, а також судом встановлено, що такі договори не оскаржувались в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому, договір не може бути визнано недійсним, якщо треті особи не знали і не могли знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи.

Господарський суд першої інстанції у своєму рішенні послався на пояснення представника апелянта, який в судовому засіданні заявив, що при вчиненні директором ПП «Флора-С»одностороннього правочину товариству надавався для огляду статут підприємства, про що зазначено в протоколі судового засідання від 21.07.2011 р.

Даний факт представник ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» заперечує і у своїй апеляційній скарзі, зазначаючи, що про такий зміст протоколу товариству не було відомо, а також, що при укладенні договору надавались для ознайомлення протокол зборів засновників про призначення директора та витяг з статуту в частині розподілу статутного капіталу між засновниками підприємства, і у своїх поясненнях в судовому засіданні, зауваживши, що він не був присутній під час укладення одностороннього правочину, а тому не міг особисто перевірити повноваження директора позивача при укладанні такого договору.

Крім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно законодавства України. В єдиному державному реєстрі містяться відомості про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Так, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Флора-С»станом на 28.07.2011 р. вбачається, що відомості про осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи -відсутні (а. с. 44, Том 1).

Таким чином, з'ясувавши наведені вище обставини справи, де встановлено, що сторони мали тривалі господарські зв'язки (з 2006 року), з даного протоколу судового засідання неможливо встановити, про яку саме редакцію статуту йде мова, пояснення позивача про те, що ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»повинна була знати про відсутність у директора права укладати договори на суму, що перевищує 50 000 грн., не береться до уваги господарським судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»при укладенні договору про переведення боргу та при отриманні згоди від ПП «Флора-С»на укладення цього договору не знала і не могла знати про обмеження, вказані в п.п. 5.2.2 п. 5.2 статуту підприємства в редакції 2009 року щодо укладення директором правочинів на суму, що перевищують 50 000 грн.

Крім цього, в рішення суду вказано, що за даними бухгалтерської звітності відповідачів встановлено, що відображення у бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з переведенням боргу у розмірі 1 941 531, 93 грн. за договором № 1/04 від 16.04.2010 р. станом на кінець 1 кварталу 2011 року не відбувалось.

Проте, дане спростовується матеріалами справи, оскільки, як вбачається з поданого відповідачем 2 балансу, у ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація»станом на І півріччя 2011 року існує дебіторська заборгованість перед ПП «Флора-С»на суму 1 941 531, 93 грн. (а. с. 66 - 67, Том 2). В той час, як згідно балансу ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія», станом на 30.06.2011 року кредиторська заборгованість перед ПП «Флора-С»відсутня.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія», м. Червоноград, Львівська область та ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація», м. Львів задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.08.2011 р. у справі № 5015/3888/11 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові ПП «Флора-С», м. Львів до ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія», м. Червоноград, Львівська область та ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація», м. Львів про визнання недійсними одностороннього правочину у формі згоди на переведення боргу та договору про переведення боргу відмовити.

Стягнути з ПП «Флора-С»(79005, м. Львів, вул. Романчика,6/1, МФО 305749, код ЄДРПОУ 32327249) 42, 50 грн. на користь ТОВ «Західноукраїнська аграрна компанія»(80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Львівська, 19, МФО 325321, код ЄДРПОУ 320181413130) та 42, 50 грн. на користь ТОВ «Західноукраїнська агропромислова корпорація»(79003, м. Львів, вул. Шевченка, 335, МФО 385532, код ЄДРПОУ 36610022).

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Желік М. Б.

Повний текст постанови виготовлений 28.10.2011 р.