Постанова

від 01.11.2011 по справі 15/258(2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.11 Справа № 15/258(2010)

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) - не з'явився.

від відповідача -ОСОБА_2

від третьої особи 1 -не з'явився

від третьої особи 2 -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Капс Сервіс»м. Київ б/н 27.09.2011 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2011 р. (суддя Костів Т. С.)

у справі № 10/258 (10)

за позовом ТОВ «Капс Сервіс»м. Київ

до відповідача ТОВ «Фоілком-Україна» м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Міст Експрес», м. Львів

ТОВ «Нова пошта»м. Полтава

про розірвання договору та стягнення 412 793, 71 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 08.09.2011 р. у справі № 15/258 (10) відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Капс Сервіс»м. Київ до ТОВ «Фоілком-Україна»м. Львів за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «Міст Експрес», м. Львів та ТОВ «Нова пошта»м. Полтава про розірвання договору на виготовлення продукції та стягнення 412 793, 71 грн., в тому числі 212 000 грн. передоплати, 10 127, 35 грн. відсотків за користування чужими коштами, 190 666, 36 грн. пені.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач, уклавши з відповідачем договір на виготовлення продукції, заперечує факт отримання товару, коли документами, які містяться у матеріалах справи підтверджується належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю, посилаючись на те, що згідно з договором № 12 від 17.04.2008 р. відповідач зобов'язався виконати друк заготовок для вироблення паперових стаканів на власному матеріалі. Позивач повністю виконав свої обов'язки, однак, відповідач у передбачені договором строки свої обов'язки не виконав та товар не поставив. Також апелянт посилається на відсутність у відповідача підписаних накладних, які б підтверджували поставку товару, а товарно-транспортні накладні не мають посилань на договір № 12 від 17.04.2008 р. і позивач за цими накладними жодного товару не отримував.

У відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях до неї відповідач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що позивач жодним чином не спростував факт отримання ним товарів (продукції) від перевізників -третіх осіб. Між позивачем та відповідачем не укладались інші договори, крім договору № 12 від 17.04.2008 р. Відповідно до п. 2.4 договору, виготовлена продукція знаходиться на складі виробника в м. Новояворівськ, обов'язків виконавця щодо її передачі, перевезення замовнику договір не містить. Згідно п. 2.2 договору, виготовлення продукції проводиться виконавцем строком до 15 днів після отримання попередньої оплати та затверджених оригіналів-макетів, або по окремій домовленості із замовником. Докази в підтвердження дати отримання відповідачем від позивача затверджених оригінал-макетів в матеріалах справи відсутні, а в силу п. 2.2 договору, початок строку виконання відповідачем робіт починається саме з дати отримання передоплати та затверджених оригінал-макетів, а не замовлень.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на неї та поясненнях до апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.04.2008 р. між ТОВ «Капс Сервіс»(замовник) та ТОВ «Фоілком-Україна»(виконавець) укладено договір № 12 на виготовлення продукції, за яким виконавець зобов'язався виконати роботи: друк заготовок для виготовлення паперових стаканчиків на папері замовника; друк заготовок для вироблення паперових стаканчиків на власному матеріалі (п.п. 1.1, 1.2).

Згідно п. 2.1 договору, виконавець у 5-денний строк з моменту підписання договору, протоколу цін та отримання замовлення, виготовляє оригінал-макети замовленої продукції та передає їх замовнику, який затверджує їх або подає зауваження щодо їх змін, після чого виконавець в строк 10 днів відповідно виправляє оригінал-макети та повторно подає замовнику на затвердження.

У відповідності до п. 2.2 договору, виготовлення продукції проводиться виконавцем строком до 15 днів після отримання попередньої оплати та затверджених оригінал-макетів, або по окремій домовленості з замовником. П. 2.4 договору передбачає, що виготовлена продукція знаходиться на складі виробника в м. Новояворівськ, обов'язків виконавця щодо її передачі, перевезення замовнику договір не містить.

Загальна сума договору становить 9 067 720 грн., об'єм продукції - 96 000 000 заготовок на рік. Згідно п. 3.4 договору, проводиться попередня оплата 15 % при відкритті замовлення, 35 % перед початком виробництва; залишок 50 % оплачується протягом 20 днів після відвантаження продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку № R-00000180 від 24.04.2008 р. 24.04.2008 р. позивач здійснив попередню оплату відповідачу за виготовлення заготовок для стаканчиків згідно договору № 12 від 17.04.2008 р. в розмірі 200 000 грн., в тому числі ПДВ 33 333, 33 грн. Додатково, платіжними дорученнями від 24.12.2008 р. та від 27.02.2009 р. позивачем сплачено відповідачу грошові кошти в розмірі 12 000 грн.. Так, в загальній сумі було сплачено 212 000 грн. передоплати.

Згідно листів замовника № 04-12/08 від 24.06.2008 р., № 84/08 від 14.07.2008 р., № 97/08 від 01.08.2008 р., № 100/08 від 06.08.2008 р. протягом червня-серпня 2008 року позивачем було замовлено відповідачу всього 2 710 140 штук паперових стаканчиків різних брендів з власного матеріалу виконавця. Загальна вартість замовленого товару становила 264 238, 53 грн. (2 710 100 шт. 3-5 кольорів, вартість друку та висічки 1 млн. шт. - 97 500 грн. на суму 264 234, 75 грн.; 40 шт. 1-2 кольори, вартість друку та висічки 1 млн. шт. - 94 450 грн. на суму 3, 78 грн.).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, у матеріалах справи відсутні та сторонами не надані будь-які докази дати отримання відповідачем від позивача затверджених оригінал-макетів. Посилання позивача на отримання відповідачем листів-замовлень не доводить факту прострочки виконання відповідачем своїх зобов'язань, оскільки, згідно п. 2.1 договору № 12 від 17.04.2008 р., отримання відповідачем (виконавцем) замовлення передує затвердженню оригінал-макетів, а в силу п. 2.2 договору, початок строку виконання відповідачем робіт починається з дати отримання передоплати та затверджених оригінал-макетів, а не замовлень.

Отже, враховуючи наведене, зазначений позивачем строк прострочки виконання відповідачем своїх зобов'язань не доведений у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вживав заходів до виконання умов договору № 12 від 17.04.2008 р.

Так, згідно договору на виготовлення продукції № 2/01-08 від 02.01.2008 р. та додаткової угоди до нього від 22.04.2008 р., на виконання договору № 12 від 17.04.2008 р. відповідач залучив субпідрядника -ТОВ «Домен-друк».

Згідно договору поставки № ДГ-01/08 від 01.05.2008 р., по видатковій накладній № РН-0000032 від 11.07.2008 р. відповідач придбав у ПП «Труа компані»сировину -ламінований папір в кількості 55 783 кг, який було передано субпідряднику по накладних № 00000001 від 14.07.2008 р. (34 320 кг) та № 00000002 від 25.07.2008 р. (21 463 кг), після чого останній, в період з 22.07.2008 р. по 18.03.2009 р. виготовляв продукцію на замовлення позивача, що підтверджується відповідними актами про виготовлення продукції з давальницької сировини. В подальшому відповідач оформляв накладні та акти виконання робіт на використання паперу на замовника -ТОВ «Капс Сервіс».

Апелянт (позивач) посилається на неотримання ним товару. Однак, докази звернення позивача щодо отримання товару на склад виробника у м. Новояворівськ, як це передбачено п. 2.4 договору, як і доказів відмови відповідача цей товар надати, у матеріалах справи відсутні та такі суду не надані.

Згідно ч. 2 ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідач стверджує про передачу позивачеві товару протягом 30.07.2008 р. - 23.03.2009 р. через організації зв'язку по експрес-накладним та вантажним деклараціям, долучаючи до них товарно-супровідні документи, з яких позивач підписав лише одну накладну, а решту не підписав та не повернув, не висловивши при цьому жодних зауважень щодо товару.

Поданими відповідачем документами підтверджується, що протягом 30.07.2008 р. - 14.08.2008 р. відповідач відвантажив позивачу 2 833 900 штук виготовлених субпідрядником стаканчиків різних брендів на загальну суму 276 305, 25 грн. (вартість робіт згідно накладних 43 254, 78 грн. та паперу згідно актів виконання робіт та використання паперу 233 050, 47 грн.). У відповідності до п. 1.2 договору № 12 від 17.04.2008 р., вартість друку та висічки 3-5 кольорів виготовленого товару склала 97 500 грн. за 1 млн. шт. Таким чином, станом на 14.08.2008 р., відповідач виконав замовлення позивача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував такі твердження, посилаючись на те, що жодного товару через організацію зв'язку він від відповідача не отримував. Невиконання відповідачем зобов'язань обґрунтовує відсутністю накладних, які були б підписані обома сторонами.

Однак, таке посилання позивача не заслуговує на увагу та спростовується матеріалами справи, а саме документами, які підтверджують придбання відповідачем сировини для виготовлення товару, забезпечення виготовлення товару силами субпідрядної організації -ТОВ «Домен-Друк», товарно-транспортними накладними, податковими накладними та документальними підтвердженнями факту доставки товару позивачу перевізниками -ТОВ «Міст Експрес»та ТОВ «Нова пошта».

Враховуючи заперечення позивача щодо факту отримання товару, достовірності товарно-транспортних накладних тощо, судом першої інстанції призначалась судово-економічна експертиза. Висновком № 989/2137 судово-економічної експертизи від 13.07.2011 р. встановлено, зокрема, що в реєстрах бухгалтерського обліку відповідача за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. та його податковій звітності з ПДВ за період з квітня 2008 року по березень 2009 року відображено виконання ТзОВ «Фоілком-Україна»умов договору № 12 від 17.04.2008 р., укладеного з ТзОВ «Капс Сервіс»; операції, пов'язані з перевезенням вантажів ТзОВ «Міст Експрес»та ТзОВ «Нова пошта», в тому числі вартість операцій з перевезення товару від ТзОВ «Фоілком-Україна»до ТзОВ «Капс Сервіс»; здійснення господарських операцій по відвантаженню для ТзОВ «Капс Сервіс»товару (заготовки стаканчиків на каву) на загальну суму 238 647, 95 грн., в тому числі ПДВ 39 774, 69 грн.; віднесення ТзОВ «Фоілком-Україна до складу податкових зобов'язань сум ПДВ зазначених у податкових накладних, виданих для ТзОВ «Капс Сервіс», у розмірі 42 100, 91 грн. При цьому первинні документи щодо господарських операцій відповідача за період 30.07.2008 р. - 23.03.2009 р., досліджені експертом, враховують, зокрема, накладні на суму 238 647, 95 грн. та акти виконання робіт та використання паперу на суму 899 858, 24 грн.. У той же час, поданими позивачем документами підтверджується документальне відображення в даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Капс Сервіс»господарської заборгованості ТзОВ «Фоілком-Україна»за оплачені товари на суму 212 000 грн. та віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно виданих ТзОВ «Фоілком-Україна»податкових накладних № 408 від 24.04.2008 р., № 24 від 25.03.2009 р. в розмірі 33 918, 33 грн. Отже, позивач відніс до складу податкового кредиту окрім податкової накладної № 408 від 24.04.2008 р. (попередня оплата 200 000 грн.), ще й податкову накладну № 24 від 25.03.2009 р., яка видана відповідачем при відвантаженні товару позивачу разом з накладною № 10/К від 23.03.2009 р. на суму 3 509, 97 грн. і факт отримання товару по якій заперечував позивач. Крім того, у відповідності до п. п. 7.2.3, 7.2.6, 7.3.1, 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на дату існування спірних відносин, факт включення позивачем до податкового кредиту суми, зазначеної у вказаній податковій накладній, свідчить про використання позивачем податкового кредиту у сумі сплаченого авансу та, відповідно, отримання товару на відповідну суму.

Твердження позивача щодо недостовірності товарно-транспортних накладних, одержання по ним та по накладній № R-00000180 від 05.08.2008 р. товарів по іншим договорам з відповідачем не заслуговують на увагу. Позивачем не надано доказів фальсифікації товарно-транспортних накладних та не доведено факту існування будь-яких інших договірних відносин між сторонами, крім договору № 12 від 17.04.2008 р. В той-же час, факт перевезення товару позивачу підтверджується листами та відзивами третіх осіб, самими товарно-транспортними документами та іншими матеріалами справи. Крім того, з книги обліку довіреностей, наданої позивачем випливає, що лише в серпні 2008 року ним двічі оформлялась довіреність на одержання товару від відповідача, зокрема згідно накладної № R-00000180 від 05.08.2008 р. та договору № 12 від 17.04.2008 р. (через ОСОБА_3 М.). Запис «анульовано»щодо цих довіреностей в графах книги не береться до уваги, оскільки ця дія є односторонньою зі сторони позивача і невідоме як походження цього запису, так і час його внесення в книгу. Таким чином, посилання відповідача на виготовлення та поставку товару підтверджуються висновком експерта та відповідають іншим матеріалам справи, оціненим в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Оскільки позивач звернувся з вимогою до відповідача лише в грудні 2010 року, тобто більш ніж через півтора року після здійснення попередньої оплати, двічі - 24.12.2008 р. та 27.02.2009 р. перераховував відповідачу додаткові грошові кошти в розмірі 12 000 грн., суд критично оцінює суперечливі твердження позивача про порушення відповідачем умов договору, непоставку ним замовленої та оплаченої продукції тощо.

Водночас, згідно ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 853 цього кодексу, відповідно до якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Договір № 12 від 17.04.2008 р. є змішаним договором поставки та підряду, тому позивач в будь-якому випадку був зобов'язаний прийняти виготовлену продукцію від відповідача, а в іншому випадку негайно заявити про порушення з його боку умов договору, що також доводить безпідставність тверджень позивача про непоставку продукції відповідачем.

Враховуючи наведене, факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків не доведений суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами. Відтак, відсутні правові підстави і для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 216, 218, 230, 232 ГК України, ст.ст. 536, 693, 1048 ЦК України, тому у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача пені та процентів за користування чужими коштами правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Позивачем не надано доказів дотримання встановленого порядку, а вимога від 06.12.2010 р. не є офертою в розумінні ст. 181 ГК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Однак, наявність передбачених законом підстав для розірвання договору та, відповідно, повернення суми передоплати, суду не надано.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовэязання є його невиконання. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 08.09.2011 р. у справі № 15/258 (10) залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Капс Сервіс»м. Київ -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Желік М. Б.

Повний текст постанови виготовлений 03.11.2011 р.