Постанова
від 28.11.2011 по справі 5015/524/11
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.11 Справа № 5015/524/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр»

на рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2011р.

у справі № 5015/524/11

за позовом приватного підприємства «КуДі», м.Львів

до приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 18032,55 грн. ,

з участю представників :

від скаржника -ОСОБА_2 - представник

від позивача -не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обовВ»язки, передбачені ст.22 ГПК України розВ»яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Позивач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в звВ»язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.10.2011р. у справі № 5015/524/11 (суддя Синчук М.) задоволено частково позов приватного підприємства «КуДі», м.Львів та стягнуто з приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр»6796,20 грн. штрафу та судові витрати; в частині заявлених позовних вимог про стягнення 4782,60 грн. основного боргу провадження припинено; в частині заявлених позовних вимог про стягнення 4661,35 грн. пені відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -приватне виробничо-комерційне підприємство «Укрметалцентр»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції безпідставно стягнуто штраф за прострочку оплати товару на підставі договору № 10/1-279 від 30.10.2009р., оскільки підставою для здійснення поставки за видатковою накладною № К-00000168 від 02.11.2009р. був договір № К-00000005 від 01.01.2007р., який в матеріалах справи відсутній.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

В позовній заяві позивач обгрунтовує заявлені вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 10/1-279 від 30.10.2009р. не здійснив оплати у повному обсязі за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6575,00 грн., а також нараховано 6796,20 грн. штрафу та 4661,35 грн. пені.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 02.11.2009р. по видатковій накладній № К-00000168 отримав від позивача товар - металопрокат на загальну суму 47481,00 грн., за який розрахувався частково.

Разом з тим, як з»ясовано судом апеляційної інстанції, підставою для здійснення поставки за вказаною вище видатковою накладною був договір № К-00000005 від 01.01.2007р., який в матеріалах справи відсутній та сторонами на вимогу суду першої інстанції поданий не був. Доказів, які б свідчили про поставку товару відповідачу за умовами договору № 10/1-279 від 30.10.2009р. позивачем також не надано. Відтак, колегія суддів вважає, що між сторонами склались двосторонні позадоговірні зобов'язально-господарські правовідносини, за якими сторони наділені правами та обов'язками.

Зокрема, згідно приписів ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару.

Згідно частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 Цивільного кодексу України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких відповідач не повернув грошові кошти за отриманий товар, при цьому термін оплати визначений не був. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою отримання повного розрахунку вартості товару, позивач надіслав 02.08.2010 року відповідачу претензію від 02.08.2010 року. Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Як встановлено в судом першої інстанції, 15.03.2011 р. представник відповідача подав заяву якою повідомив, що визнає заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 4' 782,00 грн.

В засіданні суду першої інстанції 18.04.2011 р. відповідачем - Приватним виробничо-комерційним підприємством «Укрметалцентр»надано докази подання заяви до позивача - Приватного підприємства «КуДі»про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 4' 782,60 грн. Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог надіслано позивачу 18.04.2011 р., про що свідчить поштова квитанція (а/с 54, 55).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, в даному випадку грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду, і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Позивачем не доведено, що залік, як одностороння угода визнано недійсним згідно норм ЦК України.

Отже, за заявою відповідача проведено залік зустрічних однорідних вимог, а тому взаємні зобов'язання сторін припинилися на суму основного боргу.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, місцевий господарський суд в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 4' 782,60 грн. підставно припинив провадження у справі.

Щодо нарахованої позивачем пені та штрафу, слід зазначити наступне:

Стаття 546 Цивільного кодексу України у п. 1 зазначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).

В даному випадку між сторонами діяли позадоговірні відносини, а відтак, письмова форма нарахування пені та штрафу відсутня.

Крім того, слід врахувати також, що у відповідності до положень чинного законодавства, до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, який обчислюється починаючи з дня, наступного за останнім днем, коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору пеня підлягає стягненню за кожен день прострочення зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік з дня подання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем нараховано пеню в сумі 4' 661,35 грн. за період з 15.12.2009 р. по 30.12.2009 р.

18.04.2011 р. представником відповідача заявлено про застосування 1-річного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки залік зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача проведено після порушення провадження у справі, державне мито в сумі 47,83 грн. та 62,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача. Водночас, витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 42,50 грн. слід покласти на позивача у справі. Відтак, за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції, враховуючи принцип взаємозарахування, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає державне мито в розмірі 5,33 грн.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр»задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2011 року у справі № 5015/524/11 в частині стягнення з приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр»на користь приватного підприємства «КуДі», м.Львів 6796,20 грн. штрафу скасувати. В цій частині в позові відмовити.

Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства «Укрметалцентр»( м.Львів вул.Б.Хмельницького, 273/52 ідентифікаційний код 31442184) на користь приватного підприємства «КуДі»(м.Львів. вул.Городоцька, 174 ідентифікаційний код 32712685) 5,33 грн. державного мита та 62,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2011 року у справі № 5015/524/11 залишити без змін.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Орищин Г.В.

СудЛьвівський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення28.11.2011
Оприлюднено30.09.2015
Номер документу51127428
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5015/524/11

Ухвала від 09.11.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Михалюк О.В.

Постанова від 28.11.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Михалюк О.В.

Рішення від 11.10.2011

Господарське

Господарський суд Львівської області

Синчук М.М.

Ухвала від 13.09.2011

Господарське

Господарський суд Львівської області

Синчук М.М.

Ухвала від 30.08.2011

Господарське

Господарський суд Львівської області

Синчук М.М.

Ухвала від 15.08.2011

Господарське

Господарський суд Львівської області

Синчук М.М.

Постанова від 14.07.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бойко С.М.

Ухвала від 06.07.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бойко С.М.

Ухвала від 25.05.2011

Господарське

Господарський суд Львівської області

Синчук М.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні