Постанова

від 06.12.2011 по справі 5010/1530/2011-28/78

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.11 Справа № 5010/1530/2011-28/78

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства «Трансгалбуд», м.Бурштин Івано-Франківської області

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2011р.

у справі № 5010/1530/2011-28/78

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Трансгалбуд», м.Бурштин Івано-Франківської області

про стягнення 10750 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2011р. у справі № 5010/1530/2011-28/78 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»до ОСОБА_2 підприємства «Трансгалбуд»про стягнення 10750,27 грн., в тому числі: 10000 грн. основного боргу, 590 грн. інфляційних втрат, 160,27 грн. 3% річних, стягнуто з ОСОБА_2 підприємства «Трансгалбуд»(вул.В.Стуса, 5/42, м.Бурштин, 77111; код 34658997) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»(вул.Козельницька, 3, м.Львів, 79026; код 00131587) - 10000 грн. основного боргу, 460 грн. інфляційних втрат, 160,27 грн. 3% річних, 106,69 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,14 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; в частині позову Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»до ОСОБА_2 підприємства «Трансгалбуд»про стягнення 130 грн. інфляційних втрат відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський виходив з приписів ст.ст.175, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.205, 526, 530, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав невідповідності нормам матеріального права, зокрема п.4.ч.1 ст.532 ЦК України, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених. При цьому, апелянт покликається на те, що виходячи з приписів п.4 ч.1 ст.532 ЦК України, яка визначає місце виконання зобов'язання, ним було виконано грошове зобов'язання у відповідності до умов договору, тобто кошти було направлено на зазначений у договорі рахунок, а тому за відсутності належного повідомлення про закриття рахунку кредитором у цьому зобов'язанні, усі витрати і збитки, пов'язані із зміною рахунку, покладаються саме на кредитора, в даному випадку на позивача, що свідчить про безпідставність його позовних вимог

В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 13.08.2008р. між позивачем ВАТ «Львівобленерго»в особі Структурної одиниці «Львівенергоавтотранс»(перевізник) та відповідачем ПП «Трансгалбуд»(замовник) було укладено Договір № 51/07 про надання автотранспортних послуг, за умовами пунктів 1.2, 1.3 якого перевізник зобов'язується надати автотранспортні послуги спецавтотранспортом, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги на умовах даного договору, що стверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою відповідачем копією означеного договору (а.с.70). Розділом 2 вказаного Договору передбачено умови надання послуг, а саме: замовник подає перевізнику письмову заявку для надання автотранспорту та спецмеханізмів, в якій вказується час, місце надання автотранспорту, маршрут, характеристика вантажу (габарити, вага, тощо)(п.2.1 договору). У розділі 4 Договору «Вартість послуг та порядок розрахунків»сторони визначили, що замовник проводить оплату за надані перевізником послуги зав тарифами діючими на момент надання послуг або договірною ціною, яка оформляється актом погодження ціни, що є невід'ємною частиною даного договору (п.4.1 договору). Замовник оплачує автотранспорті послуги згідно виставленого перевізником рахунку до початку надання послуг (п.4.2 договору). Час використання автотранспорту та автопробіг оформляється в шляхових листах і талонах замовника. (п.4.5 договору). У розділі 10 договору зазначено реквізити сторін, зокрема банківські реквізити відповідача: р/р 26004001000290 у ЛФ ВАТ Банк «Біг Енергія»МФО 325008.

Однак, в матеріалах справи відсутня та сторонами не подана суду передбачена Договором № 51/07 про надання автотранспортних послуг від 13.08.2008р. дорожньо-транспортна документація, зокрема заявка для надання автотранспорту та спецмеханізмів, акт погодження ціни, шляхові листи, рахунки. А відтак, у суду відсутні правові підстави вважати, що правовідносини сторін, які є предметом даного спору, ґрунтувались саме на Договорі № 51/07 про надання автотранспортних послуг від 13.08.2008р., в силу недоведеності вказаної обставини належними та допустимими доказами.

Однак, позивачем протягом 2008р. надавалися транспортні послуги відповідачу. Факт замовлення відповідачем та надання транспортних послуг позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи талонами замовника та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2008р. № ОУ-0001069, за вересень 2008р. № ОУ-0001154, за жовтень 2008р. № ОУ-0001258, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб (а.с.12-34). Факт замовлення та одержання транспортних послуг відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»такою типовою формою є № 1-ТЗ «Талон замовника».

Таким чином, факт існування між сторонами зобов'язань підтверджується талонами замовника та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Частиною 2 ст.205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідач зобов'язання щодо оплати одержаних транспортних послуг виконав частково, розрахувавшись з позивачем на суму 38450 грн. В решті вартості транспортних послуг виник борг на суму 10000 грн. згідно з актом № ОУ-0001258 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за жовтень 2008р.

22.12.2010р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію за вих.№ 449 від 21.12.2010р. з вимогою перерахувати на рахунок позивача протягом 10-ти банківських днів борг в сумі 10000 грн., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманого відповідачем 24.12.2010р. (а.с.35-36). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з ст.526 ЦК України та п.1 ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.599 ЦК України та ст.203 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наведені у спростування обставини наявності основного боргу перед позивачем доводи апелянта про те, що він повністю розрахувався з позивачем, перерахувавши кошти на рахунок СО «Львівенергоавтотранс»№ 26004001000290 у ЛФ ВАТ Банк «Біг Енергія»МФО 325008 згідно з платіжним дорученням № 2 від 16.02.2009р. на суму 10000 грн., а про зміну рахунку позивач відповідача не повідомляв, апеляційний господарський суд відхиляє, оскільки вказані кошти не були зараховані на рахунок № 26004001000290 у ЛФ ВАТ Банк «Біг Енергія»у зв"язку із його закриттям. Нові банківські реквізити позивача - р/р 26001060259066 в ЗГРУ КБ «Приватбанк»м.Львів МФО 325321 - зазначено в акті № ОУ-0001258 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2008р., підписаному представниками сторін та скріпленому печатками юридичних осіб (а.с.14), яким позивач обґрунтовує свої вимоги. Вказане свідчить про те, що на момент перерахування відповідачем коштів в сумі 10000 грн. за послуги автомобільного транспорту згідно з рахунком № 54 від 27.08.2008р. за платіжним дорученням № 2 від 16.02.2009р., останній був повідомлений належним чином про зміну рахунку позивача та про необхідність сплати коштів за транспортні послуги на рахунок в ЗГРУ КБ «Приватбанк»м.Львів.

Як вбачається з листа ВАТ Банку «Біг Енергія»за вих.№ 05/581, наданому у відповідь на вимогу ПП «Трансгалбуд»№ 11/02 від 20.02.2009р. (а.с.61), відповідачем помилково перераховані кошти на рахунок СО «Львівенергоавтотранс»у Львівській філії ВАТ Банк «Біг Енергія». Зокрема у листі за вих.№ 05/581 повідомлено, що оскільки рахунок СО «Львівенергоавтотранс»у ЛФ ВАТ Банк «Біг Енергія»закритий, кошти, які поступають на нього не зараховуються, а обліковуються на транзитному рахунку в банку та підлягають поверненню платнику; платіж в сумі 10000 грн. формується на відправку на рахунок ПП «Трансгалбуд», починаючи з дати його отримання - 16.02.2009р.

13.04.2009р. відповідач повторно звернувся до тимчасового адміністратора ВАТ Банку «Біг Енергія»із листом-зверненням за вих.№ 24/04 (а.с.59) про повернення коштів, перерахованих згідно з платіжним дорученням № 2 від 16.02.2009р. в сумі 10000 грн., на рахунок платника -ПП «Трансгалбуд».

09.03.2010р. відповідач знову звернувся до тимчасового адміністратора ВАТ Банку «Біг Енергія»із вимогою вих. № 64/03 (а.с. 60) про повернення коштів, перерахованих згідно з платіжним дорученням № 2 від 16.02.2009р. в сумі 10000 грн., на рахунок платника -ПП «Трансгалбуд».

Згідно з ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ коштів -рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Зазначеними листами підтверджується обставина ненадходження коштів в сумі 10000 грн., перерахованих платником згідно з платіжним дорученням № 2 від 16.02.2009р. на рахунок отримувача, а також те, що грошові кошти в сумі 10000 грн., сплачені ПП «Трансгалбуд»на закритий рахунок СО «Львівенергоавтотранс»№ 26004001000290 у ЛФ ВАТ Банку «Біг Енергія», як власність відповідача, підлягають поверненню саме відповідачу, а не позивачу.

Доказів, які свідчили б про те, що кошти в сумі 10000 грн. на момент винесення оскаржуваного судового рішення не повернуті банком відповідачу, останній суду не подав.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що платіжне доручення № 2 від 16.02.2009р. не є належним доказом виконання зобов'язання відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг. А відтак, виходячи з приписів ст.599 ЦК України та ст.203 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зобов'язання по сплаті 10000 грн. за надані позивачем транспортні послуги у відповідача не припинилось, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. боргу правомірно задоволена судом першої інстанції, як законна та обґрунтована.

Доводи апелянта про те, що виходячи з приписів п.4 ч.1 ст.532 ЦК України ним було виконано грошове зобов'язання у відповідності до умов договору, тобто кошти було направлено на зазначений у договорі рахунок, а тому за відсутності належного повідомлення про закриття рахунку кредитором у цьому зобов'язанні, усі витрати і збитки, пов'язані із зміною рахунку, покладаються саме на кредитора, в даному випадку на позивача, що свідчить про безпідставність його позовних вимог, не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що правовідносини сторін, які є предметом даного спору, ґрунтувались саме на укладеному сторонами Договорі № 51/07 про надання автотранспортних послуг від 13.08.2008р., тоді як в підписаному та скріпленому печатками обох сторін акті № ОУ-0001258 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за жовтень 2008р. на суму 10000 грн., на який покликається позивач в обгрунтування підстав позову, було зазначено нові банківські реквізити позивача.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період січень-липень 2011р. 590 грн. інфляційних втрат та 160,27 грн. 3% річних. Однак, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних позивачем здійснено правильно, тоді як в частині нарахування інфляційних втрат розрахунок позивача є арифметично не вірним. Інфляційні втрати, розраховані з додержанням вимог рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді справ»складають 460 грн. Відтак, висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування та стягнення інфляційних втрат в частині суми 460 грн. та 3% річних в сумі 160,27 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, а отже вимоги позивача обґрунтовані і підлягають в цій частині задоволенню.

Тому, з огляду на викладене, враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2011р. у справі № 5010/1530/2011-28/78 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства «Трансгалбуд», м.Бурштин Івано-Франківської області -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.