Постанова

від 06.12.2011 по справі 5010/1953/2011-3/95

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.11 Справа № 5010/1953/2011-3/95

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, м.Івано-Франківськ

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2011р.

у справі № 5010/1953/2011-3/95

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтехбуд», м.Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_2 юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, м.Івано-Франківськ

про стягнення 280993,20 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2011р. у справі № 5010/1953/2011-3/95 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтехбуд», м.Івано-Франківськ, та стягнуто з ОСОБА_2 юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ (76000, м.Івано-Франківськ, вул.Національної Гвардії,3, р/р 35213008001951 в УДК в Івано-Франківській області МФО 836014 код ЄДРПОУ 08571475) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтехбуд»(76000, м.Івано-Франківськ, вул.Дудаєва,1, р/р 2600769010143 в ПАТ «Хрещатик»МФО336752 код ЄДРПОУ 31790296) 280993,20 грн. заборгованості, 2810,04 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 629, 631 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених.

Відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

Представник позивача, який прибув в судове засідання, проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 30.05.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтехбуд»та ОСОБА_2 юридичним інститутом Львівського державного університету внутрішніх справ було укладено договір підряду № 10/137, відповідно до умов якого позивач зобов"язався провести капітальний ремонт фасаду юридичного факультету ОСОБА_2 юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, а відповідач зобов"язався оплатити такі роботи.

Згідно з п.2.1 договору підряду результатом виконаних робіт є акт виконаних робіт.

Згідно з п.5.1 вартість всіх робіт становить 281004 грн.

Пунктом 5.2 договору підряду встановлено, що при зміні законодавчих актів, переліку робіт, ремонтно-будівельних нормативів, вартості будівельних матеріалів, механізмів або транспорту динамічна ціна підлягає перерахунку і коригується сторонами.

На виконання умов договору підряду позивачем проведено капітальний ремонт фасаду юридичного факультету ОСОБА_2 юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2008р. № 5-0-1-1, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2008р. № 5-0-1-2, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2008р. № 5-0-1-3, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2008р. № 5-0-1-4, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2008р. № 5-0-1-5 на загальну суму 280993,20грн., які підписані сторонами та скріплені печатками. Факт виконання позивачем умов договору підряду щодо проведення капітального ремонту фасаду юридичного факультету ОСОБА_2 юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ та факт прийняття робіт відповідачем не заперечується. А відтак, не приймаються до уваги наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача про те, що акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2008р. складені на бланках типової форми № КБ-2в, яка затверджена наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009р., що свідчить про проведення робіт з порушенням строків.

Проте, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо оплати за виконані роботи не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 280993,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України та ч.1 ст.174 ГК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) є зокрема договори та інші правочини.

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондується з абзацом 1 ч.1 ст.193 ГК України, яким встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

13.09.2011р. позивач звернувся до відповідача із претензією з вимогою сплати суми боргу за виконані роботи згідно договору підряду в сумі 280993,20грн.

У відповідь на претензію, відповідач направив лист від 23.09.2011р. №10/3351, в якому вказав, що заборгованість в сумі 280993,20 грн. є фінансовим зобов"язанням минулих років та не вважається бюджетним зобов"язанням. Відповідач у листі вказує, що погашення фінансових зобов"язань, згідно чинного законодавства України, проводиться за рішенням суду.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач зобов"язання щодо оплати виконаних підрядних робіт не виконав, в порядку, передбаченому ст.33, 34 ГПК України, факту наявності заборгованості в сумі позову не спростував, доказів погашення заборгованості не подав, як і не подав складеного та погодженого сторонами кошторису, з якого б вбачалась інша вартість виконаних робіт. Відтак, вимога позивача про стягнення основної суми боргу в розмірі 280993,20 грн. є обгрунтованою та правомірно задоволена судом.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову в повному обсязі не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2011р. у справі № 5010/1953/2011-3/95 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, м.Івано-Франківськ - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.