Постанова

від 13.12.2011 по справі 8/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа № 8/20

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Гриців В. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від прокурора (апелянта) -ОСОБА_2 -помічник прокурора (посвідчення № 28)

від позивача (апелянта) -ОСОБА_3

від відповідача -ОСОБА_4 -головний юрисконсульт; ОСОБА_5 -юрисконсульт

розглянув апеляційні скарги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів № 1110-948 від 28.11.2011 р. та Львівського міжрайонного транспортного прокурора № 61/1654 вих-11 від 28.11.2011 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2011 р. (суддя Гутьєва В. В.)

у справі № 8/20

за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі:

Національної комісії регулювання електроенергетики України, м. Київ

Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів в особі відокремленого структурного підрозділу «Енергозбут», м. Львів

до відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

про стягнення 26 791 672, 58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.11.2011 р. у справі № 8/20 припинено провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 8 805 208, 31 грн. за послуги ДТГО «Львівська залізниця»з передачі електроенергії місцевими електричними мережами ПАТ «Львівобленерго», м. Львів за період з 01.07.2007 р. по 01.01.2009 р., в задоволенні позовних вимог Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Національної комісії регулювання електроенергетики України, м. Київ, Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів в особі відокремленого структурного підрозділу «Енергозбут», м. Львів в частині стягнення 10 525 969, 80 грн. боргу за послуги ДТГО «Львівська залізниця»з передачі електроенергії ПАТ «Львівобленерго», м. Львів місцевими електричними мережами за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р., 4 290 157, 95 грн. втрат від інфляції, 2 218 551, 75 грн. пені, 951 784, 77 грн. 3 % річних -відмовлено.

В апеляційних скаргах прокурор та ДТГО «Львівська залізниця»просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема вказують, що висновки суду не відповідають матеріалам справи. Так, у своїх апеляційних скаргах скаржники стверджують, що позивач 2 та відповідач не внесли змін до договору № 21/556-НП в частині поділу електроенергії на класи напруги інакше, ніж це було передбачено постановою НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р., а тому в порушення умов договору та додаткових угод до нього, постанов НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р., № 1052 від 13.08.1998 р., рахунків та довідок позивача 2, суд незаконно відніс весь обсяг переданої електроенергії за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р. в кількості 908 112, 436 тис. кВт/год до 1 класу напруги, який слід було віднести до 2 класу напруги. Також апелянти зазначають, що, що суд в порушення норм процесуального права не дав належної оцінки умовам договору № 21/556-НП та додатковим угодам, суд не звернув увагу, що позивач 2 передає електроенергію для власних потреб відповідача і що відповідач, відповідно, є споживачем електроенергії. На думку апелянтів, суд незаконно застосував постанову НКРЕ № 654 від 25.05.2006 р., що не поширюється на спірні правовідносини, оскільки відповідач є споживачем. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до 01.07.2007 р. послуги з передачі електроенергії надавалися відповідачу по 1 та 2 класах напруги, з 01.07.2007 р., зміни в технологію роботи шин тягових підстанцій не вносилися, а з 01.07.2007 р. відповідач незаконно почав оплачувати весь обсяг переданої електроенергії тими самими шинами тягових підстанцій лише по 1 класу напруги. Крім цього, вважають, що суд незаконно припинив провадження у цій справі в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 8 805 208, 31 грн. за послуги з передачі електроенергії за період з 01.07.2007 р. по 01.01.2009 р. Таким чином, скаржники вважають, що відповідач не повністю виконав свої грошові зобов'язання щодо оплати наданих послуг з передачі електроенергії за період з 01.07.2007 р. по 31.10.2010 р., і, що згідно розрахунку позовних вимог, умов договору № 21/556-НП та додаткових угод до нього, ст. 625 ЦК України, загальна сума боргу з урахуванням пені, 3 % річних та втрат від інфляції становить 26 791 672, 58 грн.

У відзиві на апеляційні скарги ПАТ «Львівобленерго»просить рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, мотивуючи тим, що відповідно до постанови НКРЕ № 15 від 13.06.1996 р., тарифи на передачу електроенергії та порядок поділу на класи напруги обсягів передачі електроенергії визначаються виключно постановами НКРЕ та не може визначатись договором № 21/556-НП, додатковими угодами до нього, рахунками та довідками ДТГО «Львівська залізниця». Відповідач зазначає, що суд правомірно припинив провадження у цій справі в частині стягнення 8 805 208, 31 грн. за послуги з передачі електроенергії в кількості 746926020 кВт/год за період з 01.07.2007 р. по 01.01.2009 р., оскільки є рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2011 р. у справі № 28/215, що набрало законної сили. ПАТ «Львівобленерго»не є споживачем електричної енергії, а передавало її мережами позивача 2 своїм споживачам як постачальник електричної енергії. Відповідач вважає, що повністю виконав свої грошові зобов'язання перед ДТГО «Львівська залізниця»щодо оплати наданих послуг з передачі електроенергії за спірний період.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційних скаргах, відзиві на них, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 11, 12, 17 Закону України «Про електроенергетику», п. 4 «Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України», затверджене Указом Президента України № 213 від 14.03.1995 р., НКРЕ є органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці, що регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, забезпечує проведення цінової та тарифної політики, видає суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на передачу та постачання електричної енергії.

Позивач 2 є ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у відповідності до чинної ліцензії НКРЕ серії АБ № 220845 та ліцензіатом з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у відповідності до чинної ліцензії НКРЕ серії АБ № 220846.

Відповідач є ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у відповідності до чинної ліцензії НКРЕ серії АБ № 177344 та ліцензіатом з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у відповідності до чинної ліцензії НКРЕ серії АБ № 177345.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2007 р. по 31.10.2010 р. ДТГО «Львівська залізниця»своїми електромережами передавало ПАТ «Львівобленерго»електричну енергію ступенем напруги 35, 10, 6 кВ на підставі укладеного між ними договору про оплату послуг з передачі електроенергії № 21/556-НП від 03.01.2000 р. та додаткових угод нього, які діяли протягом цього періоду.

Розділом І вищезазначеного договору визначено предмет цього договору, зокрема відповідно до п. 1.1. договору, замовник (відповідач) оплачує залізниці (позивачу 2) послуги з передачі електроенергії, яка відпускається з шин тягових підстанцій для потреб підприємств замовника.

Із наявних у справі листів ДТГО «Львівська залізниця»№ Е-6/1769, № ЕЕ-6/18, № ЕЕ-6/179, № ЕЕ-6/377, № ЕЕ-6/513, № ЕЕ-6/623, № ЕЕ-6/673 та № ЕЕ-6/803 вбачається, що ДТГО «Львівська залізниця»виставляло ПАТ «Львівобленерго»рахунки за послуги з передачі електроенергії ПАТ «Львівобленерго»мережами ДТГО «Львівська залізниця»для потреб споживачів відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», п. 2 постанови НКРЕ «Про порядок визначення класів споживачів»№ 1052 від 13.08.1998 р. споживачі енергії -суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про постачання електричної енергії з постачальником електричної енергії. Відтак, суд відхиляє доводи скаржників про те, що ПАТ «Львівобленерго»є споживачем електроенергії, оскільки відповідач є саме постачальником електроенергії і крім цього спірні правовідносини виникли не щодо постачання чи споживання ним електричної енергії.

Суд погоджуються з судом першої інстанції, що в спірних правовідносинах не є споживачем електроенергії і ДТГО «Львівська залізниця», яке за даних обставин є ліцензіатом з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами.

Отже, за період з 01.07.2007 р. по 31.10.2010 р. спірні правовідносини виникли між ліцензіатами -суб'єктами електроенергетики щодо оплати послуг ДТГО «Львівська залізниця»з передачі електроенергії ПАТ «Львівобленерго»електромережами позивача 2 для потреб споживачів відповідача на підставі договору № 21/556-НП від 03.01.2000 р. та додаткових угод до нього.

Суд першої інстанції відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 80 ГПК України підставно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 8 805 208, 31 грн. за послуги з передачі електроенергії в кількості 74 6926 020 кВт/год за період з 01.07.2007 р. по 01.01.2009 р. на підставі договору № 21/556-НП та додаткових угод до нього, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2011 р. у справі № 28/215, яке набрало законної сили, відмовлено у позові ДТГО «Львівобленерго»до ПАТ «Львівобленерго»про стягнення тих самих 8 805 208, 31 грн. за послуги з передачі електроенергії в кількості 746926020 кВт/год за той самий період з 01.07.2007 р. по 01.01.2009 р. на підставі того самого договору № 21/556-НП та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 3.7.2. «Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами», затверджених постановою НКРЕ № 15 від 13.06.1996 р., тарифи на передачу електроенергії визначаються нормативно-правовими актами НКРЕ.

Згідно умов договору № 21/556-НП та додаткових угод до нього, оплата за весь об'єм переданої електроенергії проводиться за тарифами на передачу електроенергії, затвердженими постановою НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р. Даною постановою НКРЕ позивачу 2 затверджено тарифи на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, які згідно додатку до цієї постанови, становили для електричних мереж, розташованих на території Львівської області, на рівні 4, 3 грн./МВт/год за 1 клас напруги та 14 грн./МВт/год. за 2 клас напруги.

Суд бере до уваги те, що НКРЕ 21.06.2007 р. прийнято постанову «Про затвердження тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом ДТГО «Львівська залізниця»№ 831 (набула чинності з 01.07.2007 р.), якою, зокрема, затверджено для ДТГО «Львівська залізниця»тарифи на передачу електричної енергії для здійснення розрахунків між ліцензіатами на рівні: 1 клас напруги - 2, 59 грн./МВт/год (без ПДВ), 2 клас напруги - 38, 81 грн./МВт/год (без ПДВ).

Відповідно до п. 3 даної постанови НКРЕ № 831, постанова НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р. визнана такою, що втратила чинність.

Відповідно до п. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як вбачається із наявних у справі рахунків позивача 2, банківських виписок з поточного рахунку позивача 2, платіжних доручень відповідача, за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р. як позивач 2, як і відповідач, проводили розрахунки за тарифами на передачу електричної енергії для здійснення розрахунків між ліцензіатами відповідного класу напруги, що затверджені постановою НКРЕ № 831 від 21.06.2007 р., а не постановою НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р. обсяги передачі електричної енергії мережами позивача 2 оплачувалися та повинні оплачуватися за тарифами на передачу електричної енергії для здійснення розрахунків між ліцензіатами відповідного класу напруги, що затверджені постановою НКРЕ № 831 від 21.06.2007 р.

Щодо порядку розрахунку обсягів передачі електроенергії, то відповідно до п. 3.7.2 вищевказаних Умов та Правил такий визначається нормативно-правовими актами НКРЕ.

Судом встановлено, що до 01.07.2007 р. класи напруги обсягів передачі електроенергії між позивачем 2 та відповідачем визначалися постановою НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р., згідно якої позивачу 2 затверджено два класи напруги: 1 клас напруги - 35 кВ та вище, 2 клас напруги - менше 35 кВ.

Постанова НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р. втратила чинність 01.07.2007 р. у зв'язку з прийняттям постанови НКРЕ № 831 від 21.06.2007 р.

Отже, оскільки постанова НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р. втратила чинність 01.07.2007 р., то посилання скаржників на те, що класи напруги обсягів передачі електроенергії за спірний період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р. повинні визначатися відповідно до постанови НКРЕ № 715, є безпідставним.

Договором № 21-556-НП та додатковими угодами до нього не передбачено критерії поділу на класи напруги обсягів передачі електроенергії, більше того сторони за цим договором і не вправі були передбачити таке, оскільки це питання відноситься виключно до повноважень НКРЕ і не може визначатись сторонами в господарському договорі.

А тому безпідставним також є твердження скаржників, що сторони не внесли зміни до договору № 21/556-НП щодо порядку поділу обсягів передачі електроенергії за спірний період інакше, ніж це було передбачено постановою НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р.

Постановою НКРЕ № 831 від 21.06.2007 р. ДТГО «Львівська залізниця»затверджено тільки тарифи на передачу електричної енергії для здійснення розрахунків між ліцензіатами по 1-му та 2-му класах напруги. При цьому, в постанові НКРЕ № 831 не визначено порядок поділу на класи напруги обсягів передачі електроенергії.

Отже, суд першої інстанції правомірно зазначив, що класи напруги обсягів переданої електроенергії за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р. визначаються відповідно до постанови НКРЕ «Про затвердження Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії»№ 654 від 25.05.2006 р., що поширюється на спірні правовідносини з передачі електроенергії між суміжними ліцензіатами, якими є ДТГО «Львівська залізниця»та ПАТ «Львівобленерго». Класи напруги обсягів переданої за спірний період електроенергії не можуть визначатися відповідно до постанови НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р., яка втратила чинність 01.07.2007 р.

Вірним є також висновок суду про те, що класи напруги обсягів переданої електроенергії не можуть визначатися відповідно до постанови НКРЕ № 1052 від 13.08.1998 р., яка поділяє споживачів на класи та поширюється на правовідносини з постачання електричної енергії, які виникають між постачальником електричної енергії та споживачем на підставі договору про постачання електричної енергії.

Також, класи напруги не можуть визначатися відповідно до умов договору № 21/556-НП, додаткових угод до нього, рахунків та довідок ДТГО «Львівська залізниця», оскільки відповідно до п. 3.7.2 Умов та Правил, класи напруги обсягів переданої електроенергії визначаються виключно постановами НКРЕ, в даному випадку постановою НКРЕ № 654 від 25.05.2006 р.

Так, скаржники безпідставно посилаються на правовідносини, які існували між позивачем 2 та відповідачем до 01.07.2007 р., оскільки ці правовідносини не є предметом розгляду даної справи. Однак, суд зазначає, що до 01.07.2007 р. класи напруги обсягів передачі електроенергії ступенем напруги визначалися відповідно до постанови НКРЕ № 715 від 12.09.1997 р., тоді як з 01.07.2007 р. -відповідно до постанови НКРЕ № 654 від 25.05.2006 р. А тому, хоча технологія роботи шин тягових підстанцій позивача-2 як до 01.07.2007 р., так і після 01.07.2007 р. не змінювалася, згідно цих постанов НКРЕ змінилися критерії поділу на класи напруги тої самої електроенергії ступенем напруги 35, 10, 6 кВ, переданої тими самими шинами тягових підстанцій ДТГО «Львівська залізниця».

Відповідно до п. 3.1 постанови НКРЕ № 654 від 25.05.2006 р., до 1 класу напруги належать обсяги втратної віддачі електроенергії на ступенях напруги 150, 110, 35, 27 кВ, безвтратної віддачі електроенергії на ступенях напруги 35, 27, 10, 6(3) кВ.

При цьому, порядок визначення втратності та безвтратності віддачі електроенергії ступенем напруги 35, 10, 6 кВ мережами позивача 2 регулюється наказом Міністерства палива та енергетики України «Про затвердження та введення в дію Методики складання структури балансу електроенергії в електричних мережах 0, 3 8-150 кВ, аналізу його складових і нормування технологічних витрат електроенергії»№ 757 від 17.12.2003 р.

Відповідно до розділу 1 зазначеної Методики, вона має обов'язковий характер для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, якими є ДТГО «Львівська залізниця»та ПАТ «Львівобленерго».

Згідно розділу 3 Методики, безвтратна (на і-му ступені напруги) віддача електроенергії сусіднім ліцензіатам -передавачам та споживачам -віддача електроенергії ліцензіатом-передавачем безпосередньо з шин і-го ступеня напруги в мережі сусідніх ліцензіатів-передавачів і споживачів без її передачі по власних лініях електропередачі і-го ступеня напруги.

Відповідно до Методики, втратна (на і-му ступені напруги) віддача електроенергії сусіднім ліцензіатам-передавачам та споживачам -віддача електроенергії ліцензіатом-передавачем що була пропущена через власні лінії електропередачі і-го ступеня напруги і передана в лінії електропередачі і трансформатори і-го ступеня напруги сусідніх ліцензіатів-передавачів і споживачів.

При цьому, згідно Методики, лінія електропередачі -це електрична лінія, яка виходить за межі електростанції чи підстанції і призначена для передачі електричної енергії на відстань.

Згідно висновку додаткової комплексної судової електротехнічної та судово-економічної експертизи Київського НДІ судових експертиз від 20.07.2011 р., на 4-те запитання експертами дано відповідь, що на тягових підстанціях ПС 110/35/10 кВ «Судова Вишня»та ПС 110/35/10 кВ «Камянобрід»повітряні лінії електропередач номінальною напругою 35 кВ (в кількості 4 лінії) виходять за межі вказаних підстанцій. А у всіх інших випадках (по 10, 6 кВ) передача електроенергії здійснюється в межах тягових підстанцій ДТГО «Львівська залізниця».

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи вищевказані положення Методики, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що лише обсяг електроенергії ступенем напруги 35 кВ, переданий за спірний період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р. по повітряних лініях електропередач ДТГО «Львівська залізниця» номінальною напругою 35 кВ (в кількості 4 лінії) по тягових підстанціях ПС 110/35/10 кВ «Судова Вишня»та ПС 110/35/10 кВ «Камянобрід»є втратним, оскільки така віддача електроенергії здійснювалася з ліній електропередач ДТГО «Львівська залізниця», що виходили за межі цих підстанцій. Обсяг електроенергії, переданої за спірний період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р. ступенем напруги 35, 10, 6 кВ по всіх інших тягових підстанціях ДТГО «Львівська залізниця», є безвтратним, оскільки така віддача електроенергії здійснювалася в межах тягових підстанцій позивача 2 без її передачі лініями електропередач ДТГО «Львівська залізниця».

Також в довідках про фактичні дані про обсяги віддачі електроенергії з мереж ДТГО «Львівська залізниця»в мережі ПАТ «Львівобленерго»за 2009-2010 роки, що підписані позивачем 2 та відповідачем, сторони погодили, що вся електроенергія ступенем напруги 10, 6 кВ, передана мережами ДТГО «Львівська залізниця»за 2009-2010 роки, є безвтратною.

Згідно довідки про фактичні дані щодо обсягів передачі електроенергії за 2009 рік позивач 2 передав відповідачу електроенергію ступенем напруги 35 кВ в кількості 353 145, 874 тис. кВт/год, ступенем напруги 10 кВ в кількості 86 951, 282 тис. кВт/год, ступенем напруги 6 кВ в кількості 44 172, 680 тис. кВт/год.

За даними довідки про фактичні дані щодо обсягів передачі електроенергії за спірний період з 01.01.2010 р. по 31.10.2010 р., позивач 2 передав відповідачу електроенергію ступенем напруги 35кВ в кількості 312 595, 2 тис. кВт/год, ступенем напруги 10 кВ в кількості 77 052 тис. кВт/год, ступенем напруги 6 кВ в кількості 34 195, 3 тис. кВт/год.

На підставі викладеного та відповідно до п. 3.1 постанови НКРЕ № 654 від 25.05.2006р., вищевказаної Методики, враховуючи погоджені сторонами дані щодо обсягів віддачі електроенергії по ступенях напруги за період 01.01.2009 р. - 31.10.2010 р. та згідно розрахунку прокурора, суд правомірно відніс обсяги як втратної, так і безвтратної віддачі електроенергії ступенем напруги 35 кВ в кількості 665 741, 074 тис. кВт/год, до 1 класу напруги, обсяги безвтратної віддачі електроенергії ступенем напруги 10 кВ в кількості 164 003, 282 тис кВт/год до 1 класу напруги, обсяги безвтратної віддачі електроенергії ступенем напруги 6 кВ в кількості 78 367, 98 тис. кВт/год до 1 класу напруги.

Отже, за спірний період у своїх рахунках та довідках ДТГО «Львівська залізниця»неправомірно віднесло до 2 класу напруги вищевказані обсяги втратної та безвтратної віддачі електроенергії ступенем напруги 35 кВ, безвтратної віддачі електроенергії ступенем напруги 10, 6 кВ, які відповідно до п. 3.1 постанови НКРЕ № 654 від 25.05.2006 р., вищевказаної Методики відносяться до 1 класу напруги.

Згідно постанови НКРЕ № 831 від 21.06.2007 р., за спірний період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р. відповідач повинен оплатити позивачу 2 послуги з передачі електроенергії по 1 класу напруги в кількості 908 112, 436 тис. кВт/год за тарифом на передачу електроенергії для здійснення розрахунків між ліцензіатами по 1 класу напруги на рівні 2, 59 грн./МВт/год (без ПДВ).

Згідно банківських виписок з поточного рахунку позивача 2, платіжних доручень відповідача, за спірний період з 01.01.2009 р. по 31.10.2011 р. ПАТ «Львівобленерго»оплатило ДТГО «Львівська залізниця»22 830 867, 22 грн. (з ПДВ), в тому числі 2 822 412, 93 грн. (з ПДВ) за передачу електроенергії по 1 класу напруги в кількості 908 112, 436 тис. кВт/год.

Наведене свідчить, що за спірний період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р. ПАТ «Львівобленерго»повністю виконало свої грошові зобов'язання перед ДТГО «Львівська залізниця».

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «Львівобленерго»на користь ДТГО «Львівська залізниця»4 290 157, 95 грн. втрат від інфляції, 2 218 551, 75 грн. пені, 951 784, 77 3 % річних, нарахованих за період з 01.07.2007 р. по 31.10.2010 р., є необґрунтованими, оскільки за вказаний період відсутня заборгованість ПАТ «Львівобленерго»перед ДТГО «Львівська залізниця»за послуги з передачі електроенергії, у тому числі враховуючи факт відсутності заборгованості відповідача перед позивачем 2 за послуги з передачі електроенергії за період з 01.07.2007 р. по 01.01.2009 р., встановлений рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2011 р. у справі № 28/215, що набрало законної сили.

Щодо висновків судових експертиз Київського НДІ судових експертиз від 10.08.2010 р. та 20.07.2011 р., які призначались судом в межах справи № 28/215, суд правомірно виходив з того, що вищевказаним рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2011 р. у справі № 28/215, яке набрало законної сили, відхилено висновки експертизи від 10.08.2010 р. по 1, 2, 3 питаннях та висновки експертизи від 20.07.2011 р. по 1, 2, 3, 5, 6 питаннях, оскільки при складанні цих висновків експерти Київського НДІ судових експертиз помилково та безпідставно виходили з того, що у спірних правовідносинах ДТГО «Львівська залізниця»є споживачем електроенергії. Експерти безпідставно застосували постанову НКРЕ № 1052 від 13.08.1998 р. і не застосували постанову НКРЕ № 654 від 25.05.2006 р. та Методику при визначенні класів напруги обсягів передачі електроенергії ступенем напруги 35, 10, 6 кВ. Відтак, висновки цих експертиз по зазначених питаннях є необґрунтованими та суперечать як матеріалам справи так і чинному законодавству. А тому, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК, факти, встановлені в рішенні господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції вірно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 8 805 208, 31 грн. за послуги з передачі електроенергії в кількості 746926020 кВт/год за період з 01.07.2007 р. по 31.10.2010 р. та відмовив в позові в частині стягнення з відповідача 10 525 969, 80 грн. за послуги з передачі електроенергії в кількості 908 112, 436 тис. кВт/год за період з 01.01.2009 р. по 31.10.2010 р., 4 290 157, 95 грн. втрат від інфляції, 2 218 551, 75 грн. пені, 951 784, 77 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.11.2011 р. у справі № 8/20 залишити без змін, апеляційні скарги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м. Львів та Львівського міжрайонного транспортного прокурора -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Гриців В. М.

Суддя Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 19.12.2011 р.