Постанова

від 27.10.2011 по справі 5015/2731/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.11 Справа № 5015/2731/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого -судді Давид Л.Л.

Суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІнтелексВ» , б/н від 01.09.2011 р. (вх. № місцевого суду 1399/11-01 від 02.09.11 р., вх. № апеляційного суду 1984 від 08.09.2011 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р.

у справі № 5015/2731/11 (суддя -Синчук М.)

за позовом Адвоката ОСОБА_2 в інтересах Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІнтелексВ» , м. Львів

про розірвання угоди №РС 0409/10, стягнення авансу 9 000,00 грн., стягнення збитків в розмірі 91 900 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 -представник (за довіреністю від 01.06.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_5- представник (довіреність від 01.06.2011 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р. у справі № 5015/2731/11 позов задоволено частково. Розірвано угоду № РС 0409/10 на розробку веб-сайту, укладену між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ «Інтелекс». Стягнуто з ТзОВ «Інтелекс» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 9 000 грн. авансу, 2 000 грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 96,95 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 19,16 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог про стягнення 91 900 грн. збитків та 10 000 грн. моральної шкоди відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване, зокрема тим, що відповідачем порушено істотні умови укладеної з позивачем угоди № РС0409/10 від 04.09.2010 року, невиконанням взятих на себе зобов'язань, а тому дана угода підлягає розірванню, а сплачена позивачем сума авансового платежу в розмірі 9 000 грн. -поверненню. Щодо позовних вимог про стягнення суми збитків та моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові в цій частині, з огляду на необґрунтованість та недоведеність цих вимог.

Відповідач -ТзОВ «Інтелекс», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р. у справі № 5015/2731/11скасувати частково і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення авансу в розмірі 9 000 грн., збитків на суму 91 900 грн. та моральної шкоди на суму 10 000 грн. відмовити; в частині вимог про розірвання угоди № РС0409/10 від 04.09.2010 року рішення суду залишити без змін.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права та має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задоволив позов щодо стягнення 9 000 грн., оскільки при цьому судом не було враховано, що факт перерахування позивачем суми авансу позивачем не доведений, адже суду не подано ні прибуткового касового ордеру, ні квитанції банку, ні платіжного доручення про перерахування коштів.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для частково скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 9 000 грн. авансу і в цій частині просить прийняти нове, яким відмовити в задоволенні цих вимога, а також відмовити в стягненні збитків в сумі 91 900,00 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.

В судовому засіданні 03.11.2011 р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в останній, а представник Позивача заперечив, рішення місцевого господарського суду вважає вірним та просить залишити таке без змін.

Вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку що рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р. у справі № 5015/2731/11 підлягає скасуванню частково в частині стягнення 9 000 грн. авансу, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 04.09.2010 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (замовник) та ТзОВ «Інтелекс» (виконавець) угоду № РС 0409/10 на розробку веб-сайту (надалі по тексту - угода), за умовами якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних видів робіт і послуг: - розробка графічного дизайну веб-сайту замовника; - розробка програмних компонентів веб-сайту замовника; - налаштування адміністративної частини веб-сайту замовника; - проведення навчального семінару з ознайомлення з системою адміністрування сайту; (п.1.1. Угоди). Результати роботи встановлюються у робочому стані на сервері виконавця (п.1.2. Угоди).

Між сторонами був укладений Додаток № 1 до Угоди № РС 0409/10 від 04.09.2010 р. про погодження технічного завдання, Додаток № 2, яким погоджено кошторис та терміни виконання робіт з розробки веб-сайту.

Відповідно до п. 1.3. Угоди угода вважається виконаною після підписання замовником акту виконаних робіт та оплати усіх робіт, виконаних виконавцем.

Відповідно до п. 2.1. Угоди вартість послуг, які виконавець виконує для замовника за цією угодою становить 21 000 грн. в т.ч. ПДВ - 3 500 грн. Оплата за послуги, надані виконавцем замовнику, здійснюється наступним чином: попередня оплата (аванс) - 10 500 грн. (в т.ч. ПДВ- 1 750 грн.), протягом трьох банківських днів після підписання Угоди; решта 10 500 грн. (в т.ч. ПДВ- 1 750 грн.), протягом трьох банківських днів після завершення робіт згідно цієї Угоди.

Як встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечується, позивачем було виконано умови Угоди в частині надання графічних та текстових матеріалів для виконання робіт відповідачем.

Відповідно до п. 3.5. Угоди виконавець зобов'язується, після підписання Угоди та здійснення авансової оплати замовником протягом 10 робочих днів, подати на розгляд замовнику графічні ескізи майбутнього сайту.

Згідно п. 3.7. Угоди у випадку, якщо перших два варіанти ескізів, розроблених відповідно до п. 3.5., не затверджується замовником, встановлюється причина з метою визначити, чому це сталось і замовник має право доручити виконавцю розробку додаткових ескізів, але не більше 3, при цьому загальна кількість розроблених ескізів не повинна перевищувати 5 варіантів. Верхня частина сайту повинна містити в собі Флеш-анімацію, головна сторінка - рухомі фотографії продукції (так звані флеш-презентації) чи інші надані замовником зображення, елементи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслану претензію № 1 від 17.12.2010 р. щодо неналежного виконання умов угоди № РС 0409/10 від 04.09.2010 р., а саме: умов передбачених п. 3.7. цієї угоди (а.с. 30).

Відповідачем була надана відповідь на претензію № 1 від 17.12.2010 року, в якій він запропонував позивачу достроково розірвати договір, вважаючи виконаною його частину «Розробка дизайну сайту», з оплатою зі сторони позивача 3 250 грн. та повернення решти оплаченого позивачем авансу, або продовженням робіт по сайту згідно додатку до Договору, з тим дизайном, що прийнято, без додаткових робіт по розробці флеш анімації (а.с. 47-48).

25.01.2011 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 2 з вимогою розірвати договір та повернути авансовий платіж у зв'язку із фактичною відмовою продовжувати роботи та значним протермінуванням термінів виконання (п. 4.2. угоди) (а.с. 54-55).

У відповідності до вимог ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Укладена між сторонами Угода № РС 0409/10 від 04.09.2010 р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 6.2.2. Угоди дія угоди може бути достроково припинена з ініціативи замовника в разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань по цій угоді.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині розірвання укладеного між сторонами угоди № РС0409/10 від 04.09.2010 р., у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по цій Угоді ( п. 3.7.) Належних та допустимих доказів виконання відповідачем (виконавцем) взятих на себе зобов'язань, передбачених умовами Угоди, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не подано.

Суд першої інстанції дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача 9 000 грн. авансу, посилаючись при цьому на істотне порушення відповідачем умов угоди.

Проте, Львівський апеляційний господарський суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та зазначає про те, що матеріалами справи не доведено факту перерахування виконавцеві (відповідачу у справі) авансу в розмірі 9 000 грн.

У відповідності до вимог ст.. 32 ГПК України докказами у справі є будь-які фактичні дані , на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою правління НБУкраїни від 15.12.2004 р. №637 усяготівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбуткування. Оприбуткуванням готівки в касах підприємства, які проводять готівкові розрахунки з оформленням касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Твердження Позивача на те, що ним було внесено авансовий платіж не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, а саме -ні касовим ордером, ні квитанцією банку про перерахування коштів, ні платіжним дорученням про перерахування коштів.

Відповідно до цього, судова колегія вважає, що сплата Позивачем авансу в розмірі 9 000,00 грн. є недоведеною, а відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити, що не враховано при винесенні рішення місцевим господарським судом.

Щодо стягнення збитків, то враховуючи зазначені вище обставини в сукупності з положеннями статей 22, 623 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного правопорушення, а саме причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та розміром завданих збитків, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів прямого та безпосереднього причинного зв'язку між порушенням відповідачем угоди № РС0409/10 від 04.09.2010 р. та сумою 91 900 грн.

Крім того, позивач, всупереч ч. 4 ст. 623 ЦК України не довів належними доказами вжиття ним заходів, щодо одержання ним неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, позивачем не визначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

З огляду на вище викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтування позивача щодо спричинення йому моральної шкоди не знайшли підтвердження належними доказами, тому правомірно відмовив йому у стягненні моральної шкоди, внаслідок недоведеності спричинення шкоди позивачеві.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та не відповідність рішення Господарського суду Львівської області в частині стягнення з Відповідача 9 000 грн. авансу норма чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІнтелексВ» , б/н від 01.09.2011 р. (вх. № місцевого суду 1399/11-01 від 02.09.11 р., вх. № апеляційного суду 1984 від 08.09.2011 р.) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2011 р. у справі № 5015/2731/11 скасувати в частині задоволення позову про стягнення 9 000 грн. авансу. В цій частині прийняти нове рішення -в позові відмовити.

3. В решті рішення суду залишити без змін.

4. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (46005, м. Тернопіль, вул. Козацька, 7/43, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІнтелексВ» (79007, м. Львів, вул. Менцинського, 2/16, код 31527503) 90 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції та 45 грн. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу № 5015/2731/11 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Мурська Х.В.

повний текст постанови підписано 07.11.2011 р.