Постанова

від 17.11.2011 по справі 5010/1505/2011-28/75

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11 Справа № 5010/1505/2011-28/75

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддівГриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засіданняКіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , за вих. №2496 від 12.10.2011 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2011 р.

у справі № 5010/1505/2011-28/75 (суддя Кавлак І.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком`в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів

до Військової частини НОМЕР_2 , м. Івано-Франківськ

про стягнення 553 грн. 23 коп. у тому числі 3% річних 128,72 грн., інфляційній втрати 424,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

скаржник: Гром А.М.- представник (довіреність за вих.. №867 від 04.05.2011 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2011 р. у справі №5010/1505/2011-28/75 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком`в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів (надалі Позивач) до Військової частини НОМЕР_2 , м. Івано-Франківськ (надалі Відповідач) про стягнення 553 грн. 23 коп. у тому числі 3% річних 128,72 грн., інфляційній втрати 424,51 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, а відтак не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України. Відповідно, враховуючи, що основна сума боргу у розмірі 5736,61 грн. Відповідачем своєчасно не сплачена, то вимога про стягнення з Відповідача 128,72 грн. 3% річних та 424,51 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення (жовтень 2010 р.- червень 2011 р.) визнана обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Військова частина НОМЕР_1 не погодившись з винесеним рішенням подала апеляційну скаргу від 12.10.2011 р. за вих. №2496, в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а саме:

- судом, на думку Скаржника, не надано належної правової оцінки доводам Відповідача про те, що військова частина, кошти на оренду отримує від Міністерства оборони України за рахунок бюджетних видатків, і вказує, що він систематично звертався до Міністерства оборони України про перерахунок коштів за оренду майна і відповідно суд помилково не керувався ст. 614 ЦК України та п.2 ст. 218 ГК України;

- судом, як вказує Скаржник не витребувано та не досліджено контр розрахунок суми позову за відповідний період наданих Позивачем послуг, відповідність їх вартості фактично отриманим Відповідачем послуг за обслуговування 1 м/кв. приміщення;

- крім цього, Скаржник, вказує, що судом 11.10.11 р. здійснено заміну Відповідача Військової частини НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_1 не маючи при цьому довідки із держстатистики, і не надавши при цьому можливості Військовій частині НОМЕР_1 ознайомитись із позовною заявою, зобов`язавши Позивача направити її новому Відповідачу , винісши при цьому рішення по суті даного спору.

Дані обставини, на думку Скаржника є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач ПАТ «Укртелеком`у відзиві, б/н від 01.11.2011 р. заперечує доводи апеляційної скарги посилаючись при цьому на те, що чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовими зобов`язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості. Згідно з приписами ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. Відповідно, рішення місцевого господарського суду вважає прийнятим з дотриманням усіх процесуальних та матеріальних норм, а відтак просить таке залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну та необґрунтовану.

Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання 17.11.2011 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 25.10.2011 р., що підтверджується поштовими повідомленням про вручення (а.с.94, 95, 99). Ухвалою суду від 25.10.2011 р. участь представників сторін обов`язковою не визнавалась.

17.11.2011 р. додаткових доказів по справі та клопотань про відкладення не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Скаржника в судовому засіданні 17.11.2011 р. підтримав доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених в останній.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Скаржника, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2010 р. у справі №13/94 частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №6 філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" до Військової частини № НОМЕР_2 про стягнення 6510,74 грн. згідно оренди нерухомого майна № 946-33 та стягнуто з Військової частини № А 2314 - 6395,02грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 102 грн. державного мита, - всього: 6733 грн.02 коп. (а.с.9-11)

Дане рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2011 р., яка в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. також залишена без змін.

11.05.2011 р. на виконання вищезазначених рішень Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ №862 (а.с.12).

В добровільному порядку як вбачається з матеріалів справи, рішення місцевого господарського суду не виконано, відповідно 18.05.2011 р. наказ суду направлено для примусового виконання у Відділ державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

05.07.2011 р. державною виконавчою службою перераховано Позивачу стягнуту з Боржника суму в розмірі 6733,02 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.16).

Відповідно до цього, Позивач вважає, що Відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а саме: за період жовтень 2010 р.- червень 2011 р., що становить 424,51 грн. та три відсотки річних в сумі 128,72 грн., згідно розрахунку (а.с.14,15).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) та ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне зобов`язання).

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання прийняте кредитором у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу у розмірі 5736,61 грн. Відповідачем своєчасно не сплачена, тобто, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в даному випадку має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України

У відповідності до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини , які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на те, що сума основного боргу у розмірі 5736,61 грн. Відповідачем своєчасно не сплачена, що підтверджується обставинами справи, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з Відповідача 128,72 грн. трьох відсотків річних та 424,51 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення (жовтень 2010 р. - червень 2011 р.).

Скаржник, в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим господарським судом 11.10.2011 р. здійснено заміну Відповідача Військової частини НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_1 не маючи при цьому довідки із держстатистики, і не надавши при цьому можливості Військовій частині НОМЕР_1 ознайомитись із позовною заявою, зобов`язавши Позивача направити її новому Відповідачу, винісши при цьому рішення по суті даного спору.

Однак, як вбачається з описової частин тексту рішення, такої заміни не відбулося, місцевим господарським судом вказано, що згідно з витягів з ЄДРПОУ, Відповідач по справі військова частина НОМЕР_2 перебуває в стані припинення підприємницької, станом на час розгляду справи значиться, як юридична особа. Доказів, що всі права та обов`язки даної юридичної особи перейшли до Військової частини НОМЕР_1 не подані, а відтак в задоволенні клопотання про заміну Відповідача відмовлено.

Щодо твердження Скаржника про те, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки доводам Відповідача що він, як військова частина кошти на оренду отримує від Міністерства оборони України за рахунок бюджетних видатків, і вказує, що він систематично звертався до Міністерства оборони України про перерахунок коштів за оренду майна і відповідно помилково не застосовано ст. 614 ЦК України та п.2 ст. 218 ГК України, а також те, що судом не витребувано та не досліджено контр розрахунок суми позову за відповідний період наданих Позивачем послуг, відповідність їх вартості фактично отриманим Відповідачем послуг за обслуговування 1 м/кв. приміщення то такі не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Такі обставини не можуть досліджувались в даній справі оскільки не є предметом спору, в ній стягуються річні та інфляційні по сумі, яка у відповідності до вимог чинного законодавства не була сплачена у терміни і яка встановлена рішенням суду по справі №13/94, яке набрало законної сили.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом дано вірну оцінку обставинам справи, а відтак доводи Скаржника не спростовують викладених у рішенні висновків.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області відповідає нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2011 р. у справі №5010/1505/2011-28/75 залишити без змін, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , за вих. №2496 від 12.10.2011 р. - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4.Справу № 5010/1505/2011-28/75 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий-суддяДавид Л.Л.

СуддяГриців В.М.

СуддяКордюк Г.Т.

повний текст постанови підписано 18.112011 р.