Постанова

від 12.12.2011 по справі 5015/5172/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11 Справа № 5015/5172/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс»

на рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2011р.

у справі № 5015/5172/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон», м.Севастополь

до товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 138633,15 грн.,

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від позивача -ОСОБА_2 - представник

В ході судового засідання сторонам права і обовВ»язки, передбачені ст.22 ГПК України розВ»яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в звВ»язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2011р. у справі № 5015/5172/11 (суддя Гоменюк З.П.), з врахуванням ухвали господарського суду від 19.10.2011р. про виправлення описки, задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон», м.Севастополь та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс», м.Львів на користь позивача 138633,15 грн. основного боргу, 1386,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, яка не відповідає дійсності, так як розрахунок за поставлений товар відповідно до договору припинився лише в момент отримання відповідачем ухвали господарського суду від 12.09.2011р. про призначення справи до розгляду. Крім того, як зазначає скаржник, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не досліджено того факту, що відбулось часткове погашення заборгованості у сумі 30000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до укладеного 28.01.2011р. між ТзОВ В«ЕксіконВ» (продавець) та ТзОВ В«ЕдемсВ» (дистрибВ»ютор) дистрибВ»юторського договору № 7 продавець зобовВ»язувався поставити продукцію дистрибВ»ютору в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу продукції і є його невідВ»ємною частиною, а дистрибВ»тор здійснює продаж продукції та оплату отриманої продукції на умовах, визначених у даному договорі (п.2.2. договору). п.2.1 вказаного договору передбачено, що цим продавець призначає дистрибВ»ютора своїм дистрибВ»ютором продукції на території, а дистрибВ»ютор погоджується діяти в якості офіційного дистрибВ»ютора на території на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.5.1 договору продавець зобовВ»язується продавати, а дистрибВ»ютор купувати продукцію за цінами, зазначеними в комерційній пропозиції на кожний наступний місяць, яка є невідВ»ємнною частиною договору. Додатком № 2 до договору №57 відповідачу встановлено 30 днів відстрочки платежу з моменту поставки продукції.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №57 ним за видатковими та товарно-транспортними накладними по довіреностях на отримання товару поставлено відповідачу товар на загальну суму 1076965 грн. 38 коп. Однак, відповідач своїх зобовВ»язань за договором належним чином в повному обсязі не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 938332 грн. 23коп. Станом на час звернення з позовом суду неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 138633 грн. 15коп., яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своїм змістом дистрибВ»юторський договір є договором поставки. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України)

Згідно з п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 138633,15 грн. є обгрунтованими.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2011 року у справі № 5015/5172/11 залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Орищин Г.В.