Постанова

від 06.12.2011 по справі 5015/278/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.11 Справа № 5015/278/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача (апелянта) -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Компанії «АБМ», м. Львів б/н від 04.10.2011 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2011 р. (суддя Запотічняк О. Д.)

у справі № 5015/278/11

за позовом ТОВ «Профайл Вокс»Командитне товариство, м. Червонак, ОСОБА_3

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Компанії «АБМ», м. Львів

про стягнення заборгованості та пені в сумі 42 625, 08 доларів США (що згідно курсу НБУ станом на 17.01.2011 р. становить 338 882, 17 грн.) та 2 800 доларів США послуг адвоката

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 22.03.2011 р. у справі № 5015/278/11 частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Профайл Вокс»Командитне товариство, м. Червонак, ОСОБА_3, з ОСОБА_2 підприємства Компанії «АБМ», м. Львів на користь позивача стягнуто 28 499, 67 доларів США основного боргу, 4 580, 50 доларів США пені, 1 635 доларів США судових витрат на оплату послуг адвоката, 330, 80 доларів США в повернення витрат по сплаті державного мита та 183, 15 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволення решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що в результаті невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по обидвох контрактах у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 42 625, 08 доларів США, на суму якої нарахована пеня.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в позові, посилаючись на те, що суд в порушення норм ст. 231 ГК України застосував пеню за порушення грошового зобов'язання за контрактом франчайзингу, яким не передбачено застосування будь-яких штрафних санкцій. Також апелянт вказав, що спір у даній справі є підсудний суду у м. Познань, Республіка Польща.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу частково задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2007 р. між ПП Компанією «АБМ»(покупець) та Фірмою VOX-Industrie S.A. Sp.K. (продавець) укладено контракт № 06/2007 (контракт 1), згідно п. 1 параграфу 1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар відповідно до асортименту на умовах DDU Львів -якщо інше не передбачено даним контрактом, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов контракту 1.

Відповідно до п.п. 1 - 3 параграфу 3 контракту 1, покупець приймає товар в місцеперебуванні продавця або в іншому місці, вказаному продавцем. Продавець передає товар відповідно до специфікації, яка є додатком до даного контракту. Не пізніше як за 7 днів до передачі товару продавець повідомляє покупцю про дату і спосіб передачі партії товару. Продавець передає покупцю з партією товару оригінал рахунка-фактури в 4 екземплярах, оригінал специфікації в 1 екземплярі, оригінал товарно-транспортної накладної, санітарний сертифікат.

Покупець зобов'язується оплатити ціну товара протягом 45 днів з дня отримання від продавця рахунку-фактури (п. 1 параграфу 4 контракту 1).

На виконання своїх договірних зобов'язань за контрактом 1 постачальником 20.11.2008 р., згідно фактури SE/11/000012/2008, відвантажено на адресу покупця товар на суму 43 853, 50 доларів США (а. с. 41 - 45).

Вказаний товар було доставлено 24.11.2008 р. на адресу відповідача, про що свідчить лист перевізника ТОВ «Юрко». Відповідно, рахунки фактури отримано відповідачем 24.11.2008 р.

Відповідно до зазначеного, оплату за поставлений товар, згідно фактури SE/11/000012/2008 р від 20.11.2008 р. відповідач повинен був здійснити у повному розмірі 43 853, 50 доларів США, не пізніше 08.01.2009 р.

Позивачем було надано більший строк для оплати, про що зазначено у самій фактурі, а саме 19.01.2009 р. Також позивачем було надано додатковий строк для здійснення франчайзингового платежу, про що зазначено у самій фактурі SE/11/000014/2008, а саме вказано кінцевий термін оплати 19.01.2009 р.

Однак, відповідачем лише частково оплачено за поставлений товар 19.03.2009 р. в сумі 4 793, 24 доларів США та 22.05.2009 р. в сумі 5 000 доларів США, згідно фактури SE/11/000012/2008 від 20.11.2008 р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялись повідомлення щодо розміру його заборгованості перед позивачем та акти звірки. Однак, відповідачем жодного разу не надавалась відповідь на такі повідомлення позивача.

В результаті неповної сплати вартості товару за контрактом 1, враховуючи часткову оплату, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7 280, 49 доларів США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБ України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 2 параграфу 6 «Відповідальність» контракту 1, у випадку порушення термінів оплати покупцем вартості, продавець має право вимагати в покупця сплатити пеню у розмірі 0, 2 % за кожний день прострочення. Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 14 125, 41 доларів США.

При цьому, суд першої інстанції не обґрунтував, якими засадами керувався, перераховуючи пеню і стягнувши з відповідача 4 580, 50 доларів США пені за період з 19.01 по 19.07.2009 р.

Проте, апеляційний господарський суд вважає, що у задоволенні вимог щодо нарахування пені слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 261 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 250 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (п. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з поштового штампу, позов до суду направлений 18.01.2011 р. Товар по контракту 1 був відвантажений 20.11.2008 р., обов'язок оплатити отриманий товар виник у відповідача 19.01.2009 р. Відповідно, про нарахування пені за період з 19.01 по 19.07.2009 р. позивач повинен був звернутись до суду до 19.01.2010 р.,

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, в задоволенні яких слід відмовити.

Також 15.11.2007 р. між Фірмою Industrie S.A.Sp.K.»(франчайзер) і Фірмою ПП Компанією «АБМ»(франчайзант) укладено договір франчайзингу про передачу права на використання торгової марки № UA 06/2007, відповідно до умов якого позивач надав право відповідачеві здійснювати розповсюдження товару під торговою маркою X»та використовувати таку торгову марку при здійснені своєї діяльності, за що відповідач зобов'язувався сплачувати позивачеві франчайзингову плату у розмірі 82 % вартості придбаного відповідачем у позивача товару (п. 3.3 контракту). Згідно п. 3.4 контракту, франчайзингова плата здійснюється шляхом 100 % передоплати.

20.11.2008 р. оформлено та надано відповідачу фактуру SE/11/000014/2008 на суму 35 959, 87 доларів США для сплати франчайзингового платежу, що становить 82 % вартості придбаного відповідачем товару.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, зазначив, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання по оплаті товару, в результаті чого заборгував позивачу за франчайзинговою оплатою згідно фактури SE/11/000014/2008 - 21 219, 18 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України.

Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору (ч. 3 ст. 4 ГПК України).

Згідно ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України.

Ч. 4 ст. 1 договору між Україною і ОСОБА_3 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого постановою ВР України № 3941-ХІІ від 04.02.1994 р., передбачено, що положення цього договору щодо громадян договірних сторін поширюються також на юридичних осіб, які утворені відповідно до законодавства тієї договірної сторони, на території якої вони знаходяться.

Зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. У справах, зазначених в п. 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача. Компетенція, про яку йде мова в п. 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин (ст. 33 договору між Україною і Польщею).

Відповідно до п.п. 10.2, 10.3 договору франчайзингу, відповідним правом у всіх питаннях, пов'язаних із тлумаченням і виконанням положень даного договору, є польське законодавство. Всі спори, які виникають у зв'язку із невиконанням положень даного договору, розглядаються відповідним судом у ОСОБА_3 в м. Познань.

Беручи до уваги те, що сторони у тексті договору франчайзингу передбачили територіальну підсудність -у м. Познань, Польща, тобто визначили підсудність справ, пов'язаних з виконанням контракту франчайзингу, у договірному порядку, а також визначили, що застосуванню підлягають норми польського законодавства, то провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_2 підприємства Компанії «АБМ», м. Львів 21 219, 18 доларів франчайзингово платежу слід припинити.

Також позивач просить стягнути з ПП Компанії «АБМ»на користь ТОВ «Профайл Вокс»командитне товариство судові витрати -оплату послуг адвоката 2 800 доларів США. Надання адвокатських послуг підтверджує долученим до матеріалів справи договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 02.08.2010 р., інвойсом про оплату наданих послуг в сумі 2 800 доларів США та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3594 ОСОБА_4

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката , витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше 2 років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, ст. 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників.

Судові витрати -це витрати які поніс позивач в процесі розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підготовлена адвокатом ОСОБА_4, адвокат брав участь у всіх судових засіданнях, надав правову допомогу.

При цьому, враховуючи, що розмір відшкодування таких витрат повинен бути співрозмірним, тобто не завищеним, суд першої інстанції з урахуванням обставин даної справи, зокрема, ціни позову, обґрунтовано обмежив цей розмір до 1 635 доларів США.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49, п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України, судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Компанії «АБМ», м. Львів задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2011 р. у справі № 5015/278/11 скасувати в частині стягнення 14 125, 41 доларів США пені та 21 219, 18 доларів франчайзингово платежу. В цій частині прийняти нове рішення.

В позові ТОВ «Профайл Вокс»Командитне товариство, м. Червонак, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 підприємства Компанії «АБМ», м. Львів в частині стягнення 14 125, 41 доларів США пені відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_2 підприємства Компанії «АБМ», м. Львів 21 219, 18 доларів франчайзингово платежу припинити.

3. Рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2011 р. у справі № 5015/278/11 в частині стягнення заборгованості в сумі 7 280, 49 доларів США основного боргу, 1 635 доларів США судових витрат на оплату послуг адвоката залишити без змін.

4. Стягнути з ПП Компанії «АБМ», м. Львів на користь ТОВ «Профайл Вокс»Командитне товариство, м. Червонак, ОСОБА_3 105, 33 доларів США державного мита та 40, 31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Господарському суду Львівської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 14.12.2011 р.