Постанова

від 08.12.2011 по справі 5008/1278/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 5008/1278/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого -судді Давид Л.Л.

Суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кіт М.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛК-Групп», м. Ужгород від 07.10.2011 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.09.2011 року

у справі № 5008/1278/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛК-Групп», м. Ужгород

про стягнення 294 531,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність №18/11-11-1 від 18.11.2011 р.);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.09.2011 року у справі № 5008/1278/2011 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛК-Групп»(надалі -Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»(надалі -Позивач) 285614,69 грн. основного боргу, 3456,71 грн. пені, 1338,07 грн. 3 % річних, 665,50 грн. інфляційних збитків, 2945,31 грн. у відшкодування витрат по оплаті держмита та 236,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні позову в частині стягнення решти пені в сумі 3456,71 грн. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання факторингових послуг і поставки товару (ст. 11 ЦК України) , а тому обов'язок відповідача оплатити вартість наданих факторингових послуг і поставки товару є безспірним.

Скаржник -ТзОВ «ГЛК-Групп», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права в силу причин, наведених у апеляційній скарзі. Так, суд першої інстанції, на думку Скаржника, всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 77 ГПК України, безпідставно розглянув справу у відсутності представника відповідача, чим позбавив його можливості взяти участь в судовому процесі та подати необхідні докази для обґрунтування своїх заперечень проти позову, що в свою чергу є підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування рішення у справі. Також Скаржник вказує на те, що він не отримував від позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів. Окрім того, Скаржник аргументує свої апеляційні вимоги тим, що договір факторингу, який послужив підставою даного позову, укладений з порушенням норм, викладених у главі 73 ЦК України.

Позивач - ТзОВ «АУЗ Факторинг»у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи апелянта і, при цьому, зазначає, що відповідно до умов договору факторингу, укладеного між ТзОВ «Декор-Стиль» і позивачем, та норм чинного законодавства до останнього перейшло право вимоги до відповідача по оплаті заборгованості по договору поставки № 01/01-2011 від 01.01.2011 року. Зважаючи на те, що відповідач не погасив заборгованість по оплаті отриманого від ТзОВ «Декор-Стиль»товару ні у строк, встановлений договором поставки, ні протягом періоду очікування, передбаченого договором факторингу, позивач отримав право звернення до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Враховуючи наведене, Позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 08.12.2011 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 22.11.2011 р., якою участь представників сторін визначено на власний розсуд та попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.

08.12.2011 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного матеріального та процесуального права та обставинам справи, виходячи з наступного.

01.01.2011 року між ТзОВ «Декор-Стиль»(Постачальник) та ТзОВ «ГЛК-Групп»(Покупець) укладено договір поставки № 01/01-2011, за умовами якого Постачальник зобов'язався у зумовлений договором строк передати (поставити) Покупцю товар, а останній зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього Постачальнику грошову суму у розмірі та на умовах, визначених цим договором (а.с.23-26).

На виконання взятих на себе по цьому договору зобов'язань Постачальник згідно видаткових накладних № 00000042 від 12.04.2011 року, № 00000043 від 13.04.2011 року та № 00000044 від 14.04.2011 року (а.с.28-30) передав Покупцю товар загальною вартістю 285614,69 грн., який останній зобов'язався оплатити відповідно до п. 7.1 договору поставки у строк до 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товару.

Водночас, 19.01.2011 року між ТзОВ «АУЗ Факторинг»(Фактор) та ТзОВ «Декор-Стиль»(Клієнт) було укладено генеральну угоду з надання факторингових послуг № 01/11 (надалі -Угода), предметом якої є здійснення Фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) Клієнта по відношенню до третіх осіб (дебіторів), перелік яких наведений в додатку № 1 до цієї угоди, за зобов'язаннями, за якими їх сума, строк їх виконання вказані у реєстрах до цієї угоди (а.с.13-21).

Під факторингом за вказаною угодою розуміється здійснення розрахункового обслуговування відступлених Клієнтом Фактору грошових прав вимог, управління активами Клієнта (адміністрування дебіторської заборгованості), фінансування Клієнта під відступлені ним Фактору права вимоги на умовах, визначених цією угодою.

Згідно п. 2.1 угоди факторинг здійснюється шляхом відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги до дебіторів відповідно до розрахункових документів, внесених до реєстрів.

У додатку № 1 до генеральної угоди з надання факторингових послуг визначено перелік покупців (дебіторів), розрахункові документи яких приймаються до факторингу, серед яких, зокрема, ТзОВ «ГЛК-Групп».

На виконання п. 3.3.1 Угоди листом № 24/06-11-11 від 19.01.2011 року ТзОВ «Декор-Стиль»та ТзОВ «АУЗ Факторинг»повідомили ТзОВ «ГЛК-Групп»про відступлення права грошової вимоги по договору поставки № 01/01-2011 від 01.01.2011 року на користь ТзОВ «АУЗ Факторинг»(а.с.27).

Згідно умов Угоди ТзОВ «Декор-Стиль»та ТзОВ «АУЗ Факторинг»складено реєстри розрахункових документів, за якими відступаються права вимоги по договору поставки № 01/01-2011 від 01.01.2011 року (а. с. 31-33), на підставі яких відповідно до п. 2.2 Угоди ТзОВ «АУЗ Факторинг» сплатило ТзОВ «Декор-Стиль»факторингове фінансування у розмірі 198000,00 грн., з яких: 84000,00 грн. по накладній № 00000042 від 12.04.2011 року, 82000,00 грн. по накладній № 00000043 від 13.04.2011 року та 32000,00 грн. по накладній № 00000044 від 14.04.2011 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками (а. с. 40-44).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання по договору поставки № 01/01-2011 від 01.01.2011 року і не сплатив вартість отриманого від ТзОВ «Декор-Стиль»товару в сумі 285614,69 грн. на користь позивача ні у строк, встановлений п. 7.1 договору поставки, ні протягом періоду очікування, передбаченого п. 2.6 генеральної угоди з надання факторингових послуг (до 10 календарних днів).

Письмову вимогу позивача № 01/07-11-4 від 01.07.2011 року про добровільне погашення існуючої заборгованості у строк, встановлений ст. 530 ЦК України, відповідач також не виконав (а.с.34).

В силу вимог ст. ст. 11, 626 ЦК України, ст. 174 ГК України договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, п. 7 ст. 193 ГК України).

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Згідно ч. 1 ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи та вимоги чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з моменту укладення генеральної угоди з надання факторингових послуг № 01/11 від 19.01.2011 року та здійснення факторингового фінансування на користь ТзОВ «Декор-Стиль»позивач отримав право вимоги до відповідача по оплаті товару, отриманого останнім по договору поставки № 01/01-2011 від 01.01.2011 року, а у відповідача, відповідно, виник обов'язок виконати дану вимогу позивачу.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 285614,69 грн. підтверджується документальними доказами у справі, відповідає дійсним обставинам справи та не спростована відповідачем в установленому законом порядку, оскільки докази, які б підтверджували виконання останнім зобов'язань щодо оплати грошової вимоги позивача в добровільному порядку на момент постановлення оскаржуваного рішення в матеріалах справи відсутні і скаржником колегії суддів такі також не надано.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В результаті аналізу поданого Позивачем розрахунку колегією суддів встановлено, що сума втрат останнього від інфляції за червень 2011 року складає 665,50 грн., а 3% річних - 1338,07 грн.

Водночас, зважаючи на те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань перед позивачем, останній у відповідності до вимог ст. ст. 230-231 ГК України, ст. ст. 611, 612, ч. 1 ст. 624 ЦК України на підставі п. 4.1 генеральної угоди з надання факторингових послуг та п. 10.4 договору поставки нарахував пеню в сумі 6913,42 грн., яка відповідає положенням ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Водночас, з огляду на обставини справи, що заслуговують на увагу суду (задоволення позовних вимог в частині нарахованих до стягнення 3% річних та інфляційних збитків, незначній тривалості існування боргу, збитків кредитора, майнового стану та інтересів сторін, а також співвідношення розміру штрафних санкцій із загальною сумою заборгованості та збитками кредитора), розумності, справедливості, моральності, обмеження подвійного застосування до одного й того ж суб'єкта правовідносин в одному й тому ж правовідношенні фінансових санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку про обмеження стягнення нарахованої позивачем пені до 50%, часткове задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 3456,71 грн. та відмову в решті вимог в цій частині позову. З таким висновком місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів, зважаючи на наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені, передбачених ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Вказівки Апелянта на порушення процесуальних норм, допущені позивачем при подання позовної заяви, а судом першої інстанції -в процесі розгляду справи, не обґрунтовані і не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Натомість Апелянтом не спростовано наявність заборгованості та не подано жодних доказів проведення розрахунків з Позивачем.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 285614,69 грн. основного боргу, 3456,71 грн. пені, 1338,07 грн. 3 % річних та 665,50 грн. інфляційних збитків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності з вимогами закону.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та дійсним обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, 103,105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.09.2011 року у справі № 5008/1278/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛК-Групп», м. Ужгород від 07.10.2011 року -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена а касаційному порядку.

3. Справу № 5008/1278/2011 повернути Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.

Повний текст постанови підписано 13.12.2011 р.