Постанова

від 21.03.2007 по справі 20-7/033

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/033

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-7/033

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"21" березня 2007 р.  17:50                                                                      м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді - Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Юренковій І.В.,

за участю представників:

від позивача          –Пискарьов С.М., адвокат, довіреність № 07 від 07.09.2006,

від відповідача          –Чікалко О.О., спеціаліст юридичного відділу, довіреності № 03-15/02 від 05.01.2007.

розглянув матеріали адміністративної справи

За адміністративним          Товариства з обмеженою відповідальністю „Солнечний берег”

позовом          (99038, м.Севастополь, пр.Жовтневої Революції, 22, корп.6, кв.60)

до відповідача:          Севастопольської міської Ради

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про          визнання за ТОВ „Сонячний берег” права оренди земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу строком на 25 років;

          спонукання прийняти рішення про затвердження Проекту відведення земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу;

          спонукання прийняти рішення та зобов'язання Севастопольської міської Ради передати в оренду ТОВ „Сонячний берег” строком на 25 років земельну ділянку площею 3,8 га, розташовану в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу,

          в порядку ст.ст.51, 11 КАС України, позовні вимоги уточнені:

про          визнання бездіяльності Севастопольської міської Ради незаконною та протиправною;

          зобов'язання Севастопольської міської Ради прийняти рішення про затвердження Проекту відведення земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу;

          визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег” права на оренду земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу строком на 25 років за Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег”;

          зобов'язання Севастопольської міської Ради прийняти рішення про передачу в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 3,8 га, розташовану в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу;

Суть спору:

14.02.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю „Солнечний берег” звернулось до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом (вх. №439) до Севастопольської міської Ради про:

-          визнання права оренди земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу строком на 25 років;

-          спонукання прийняти рішення про затвердження Проекту відведення земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу;

-          спонукання прийняти рішення та передати в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 3,8 га, розташовану в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу

з посиланням на статті 19, 55, 124 Конституції України, статтю 59 Закону України „Про місцеве самоврядування”, статтю 35 Закону України „Про оренду землі” (арк. с. 3-5).

Ухвалою суду від 15.02.2007 відкрито провадження по справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. с. 1-2).

У ході підготовки справи до судового розгляду проведені наступні дії:

–          вирішено питання про склад осіб, які беруть участь у справі;

–          визначені факти, які необхідно встановити для вирішення спору: які визнаються стороною і які підлягають доказуванню;

–          з'ясовано, якими доказами позивач буде обґрунтовувати свої доводи, і вони подані у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 05.03.2007 закінчено підготовче провадження та адміністративну справу призначено до судового розгляду в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. с. 39-40).

Заявою (вх.№9293) позивач уточнив позовні вимоги, просить:

-          визнати бездіяльність Севастопольської міської Ради незаконною та протиправною;

-          зобов'язати Севастопольську міську Раду прийняти рішення про затвердження Проекту відведення земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу;

-          визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег” право на оренду земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу строком на 25 років за Товариством з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег”;

-          зобов'язати Севастопольську міську Раду прийняти рішення про передачу в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 3,8 га, розташовану в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 9470) залишив вирішення позову на розсуд суду по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в наступному:

Відповідно до вимог статей 142, 143 Конституції України, матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є земля та природні ресурси, які є власністю територіальних громад; територіальні громади міста через створені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що знаходиться в комунальній власності; згідно зі статтею 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до повноважень місцевих Рад відноситься рішення відповідно з законом питань регулювання земельних відносин; відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, до повноважень Севастопольської міської Ради відноситься розпорядження землями територіальної громади міста Севастополя; питання про зобов'язання СМР прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою по відведенню спірної земельної ділянки позивачу був розглянутий господарським судом м. Севастополя по справі № 20-12/151, рішення по якій набрало законної сили (арк.с.49).

В порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України в розгляді справи оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін суд, -

в с т а н о в и в:

З'ясовані наступні обставини:

06.04.2005 Севастопольською міською Радою 17 сесії було прийнято рішення №3058 „Про надання згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Солнечний берег” в районі мису Фіолент для будівництва та обслуговування туристичного комплексу” орієнтовною площею 3,8 га.

01.08.2006 Севастопольською міською Радою щодо тієї ж самої земельної ділянки було прийнято рішення №614 „Про аукціонну продаж прав оренди строком на 25 років земельної ділянки площею 3,8 га в районі мису Фіолент в адміністративно-територіальних межах м. Севастополя”, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

20.09.2006 господарським судом м. Севастополя прийнято постанову по справі № 20-12/151 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Солнечний берег” до Севастопольської міської Ради про визнання недійсним рішення третьої сесії п'ятого скликання від 01.08.06р. № 614 “Про аукціонну продаж права оренди строком на 25 років земельної ділянки площею 3,8 га в районі мису Фіолент в адміністративно-територіальних межах м. Севастополя”, про спонукання Севастопольської міської Ради протягом п'яти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили на сесії Севастопольської міської Ради розглянути питання про передачу ТОВ “Солнечний берег” в оренду на 25 років земельної ділянки площею 3,8 га в районі мису Фіолент для будівництва та обслуговування туристичного комплексу та прийняття на підставі заяви ТОВ “Солнечний берег” з цього питання рішення, яким позов задоволено частково:

-          визнано недійсним Рішення третьої сесії  п'ятого скликання   від 01.08.2006 № 614 “Про аукціонний  продаж  права оренди строком на 25 років земельної ділянки площею 3,8 га в районі мису Фіолент в адміністративно-територіальних межах м. Севастополя”;

-          зобов'язано Севастопольську міську Раду з моменту набрання рішенням суду  законної сили розглянути на найближчій черговій сесії Севастопольської міської Ради    питання про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Солнечний берег” в оренду строком на 25 років  земельної ділянки площею 3,8 га в районі м. Фіолент  для будівництва і обслуговування туристичного комплексу (арк.с.9-10).

Спір виник в зв'язку з тим, що Севастопольська міська Рада ухилилась від розгляду питань, пов'язаних з землекористуванням позивача.

Правовідносини сторін регулюються статтями 13, 19, 41, 142-145 Конституції України, статтями 9, 116, 123-125, 152 Земельного кодексу України, статтями 13, 16 Закону України “Про оренду землі”, статтею 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом,  передбачених  Конституцією і законами України.

Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Рішення питань щодо передачі в оренду земельної ділянки  визначено  статтею 16 Закону України “Про оренду землі”, відповідно до якої   рішення про передачу в оренду земельної ділянки  приймається Радою на підставі  заяви (клопотання). Частиною 6 статті 16 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що у разі надходження двох або більш заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї ж земельної ділянки проводиться аукціон або конкурс з придбання права оренди земельної ділянки.

У відповідності до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту „м” статті 9 Земельного кодексу України Севастопольська міська рада має повноваження  вирішувати інші питання в галузі земельних відносин відповідно до закону. Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” рішення відповідно до закону щодо питань з земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 125 Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельною ділянкою, а саме –одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме –укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені статтями 123, 124 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону України „Про оренду землі”.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальний власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Надання земельної ділянки в оренду без зміни її цільового призначення, межі якої визначені в натурі, здійснюється без розроблення проекту її відведення. В цих випадках до договору оренди додається план (схема) земельної ділянки, який згідно зі статтею 13 Закону України „Про оренду землі” є невід`ємною частиною договору.

У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектами відведення. У таких випадках проект відведення земельної ділянки є невід`ємним додатком до договору оренди.

Проект відведення земельної ділянки розробляється спеціальними організаціями за замовленням зацікавлених осіб, який погоджується з органами по земельним ресурсам, природоохоронними і санітарно–епідеміологічними органами, органом архітектури, розглядається відповідною місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування.

У місячний строк ці органи приймають відповідне рішення. У разі відмови цих органів у передачі земельної ділянки або залишення заяви без розгляду питання за заявою зацікавленої особи вирішується у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав всі вимоги чинного земельного законодавства України для отримання земельної ділянки в оренду.

На підставі Рішення 17 сесії Севастопольської міської Ради  24 скликання  від 06.04.2005 № 3058 „Про надання згоди на розробку проекту відводу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Солнечний берег” в районі мису Фіолент для будівництва та обслуговування туристичного комплексу” було дано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 3,8 га в районі мису Фіолент з вимогою  у шестимісячний термін з дня ухвалення рішення надати  розроблений та узгоджений в встановленому порядку проект відведення земельної ділянки. Позивач  у встановлений термін  надав   узгоджений проект відведення земельної  ділянки та заяву  про передачу  в оренду земельної ділянки строком на 25 років.

Відповідно до Положення про порядок продажу права оренди на земельні ділянки в адміністративно-територіальних межах міста Севастополя, затвердженого  Рішенням 18 сесії Севастопольської міської Ради 4 скликання від 07.09.2005 №3712 встановлено, що не підлягає продажу право оренди на земельні ділянки, на які міською Радою виданий дозвіл на складання проекту відведення. Оскільки  позивачеві   на підставі Рішення від 06.04.2005 №3058  виданий дозвіл на відведення земельної ділянки,  земельна ділянка не могла бути об'єктом аукціонного продажу права оренди.

Згідно пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів. Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку про протиправність та незаконність бездіяльності відповідача.

Відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з обставин справи, право позивача порушено тим, що відповідач ухиляється від розгляду та прийняття рішень з питань, віднесених до його компетенції.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача присуджуються йому з місцевого бюджету м. Севастополя.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 13, 19, 41, 142-145 Конституції України, статтями 9, 116, 123-125, 152 Земельного кодексу України, статтями 13, 16 Закону України “Про оренду землі”, статтею 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, статтями 2, 69, 70, 71, 72, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати бездіяльність Севастопольської міської Ради незаконною та протиправною.

3.          Зобов'язати Севастопольську міську Раду прийняти рішення про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю “Солнечний берег” (99038, м.Севастополь, пр.Жовтневої Революції, 22, корп.6, кв.60, ідентифікаційний код 32610801, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) Проекту відведення земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу.

4.          Визнати право на оренду земельної ділянки площею 3,8 га, розташованої в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу строком на 25 років за Товариством з обмеженою відповідальністю „Сонячний берег” (99038, м.Севастополь, пр.Жовтневої Революції, 22, корп.6, кв.60, ідентифікаційний код 32610801, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні).

5.          Зобов'язати Севастопольську міську Раду прийняти рішення про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Солнечний берег” (99038, м.Севастополь, пр.Жовтневої Революції, 22, корп.6, кв.60, ідентифікаційний код 32610801, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 3,8 га, розташовану в районі мису Фіолент, для будівництва та обслуговування туристичного комплексу.

6.          Стягнути з місцевого бюджету м. Севастополя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Солнечний берег” (99038, м.Севастополь, пр.Жовтневої Революції, 22, корп.6, кв.60, ідентифікаційний код 32610801, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) 3,40 грн. –державне мито.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                      Г.П. Ілюхіна

Постанова скла дена та підписана

в порядку частини 3 статті 160 КАС України

26.03.2007 о 10-00