Рішення

від 30.12.2011 по справі 2-812/11

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 2-812/11

РІШЕННЯ

Іменем України

30.12.2011 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Гуменній Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на те, що 27 квітня 2007 року за Договором дарування житлового будинку № 345539 та Договору дарування земельної ділянки № 345540 він подарував своєму внуку ОСОБА_3 належний йому будинок та земельну ділянку, які розташовані у с. Горбовичі, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Мельника, 9. Перед укладенням договорів і при їх укладенні ОСОБА_3 запевняв його, що буде проживати разом із ним у с. Горбовичі, буде надавати дарителю посильну фінансову допомогу на лікування, оплачувати рахунки за комунальні послуги, буде ремонтувати будинок. Він повірив обіцянкам обдарованого і уклав договір дарування, не усвідомлюючи, що його статус, як власника будинку та земельної ділянки при цьому змінюється і з укладенням договору дарування він перестає бути власником будинку та земельної ділянки. До цього часу обдарований проживає у м. Києві разом із сім»єю, даритель не знає його місця проживання, обдарований не сплачував і не сплачує витрат за комунальні послуги, за утримання будинку та земельної ділянки, не надає дарителю, як людині поважного віку, і, при тому, він серйозно хворий, жодної матеріальної допомоги. Будинок, який є значною цінністю для дарителя, оскільки він збудований його руками, обдарованим не доглядається, всупереч обіцянкам.

Таким чином, договір дарування від 27 квітня 2007 року укладений ним під впливом помилки, оскільки обдарований не виконав своїх обіцянок. Дарунок, як того вимагає ч. 1 ст. 722 ЦК України, ОСОБА_3 не прийняв, оскільки жодного дня не проживав у будинку, своїх особистих речей не завозив.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст. 1, ч. 1 ст. 229, ст. ст. 717, 722 ЦК України, просив визнати Договір дарування житлового будинку № 345539 та Договір дарування земельної ділянки № 345540 від 27 квітня 2007 року недійсними.

Ухвалою суду від 2 листопада 2011 року судом залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1, який помер 13 січня 2011 року, а саме ОСОБА_2.

У судовому засіданні ОСОБА_2, яка є правонаступником ОСОБА_1, та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представники позов не визнали та заперечували проти його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зВ»ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2011 року помер ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть. 11 березня 2011 року із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори його дружина ОСОБА_2 В поданій заяві 11 березня 2011 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_1, на користь його дружини ОСОБА_2 Дані обставини стверджуються копією Спадкової справи № 151 за 2011 рік Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори до майна померлого 13 січня 2011 року ОСОБА_1.

За життя за Договором дарування житлового будинку від 27 квітня 2007 року ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дарунок житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Горбовичі, Києво-Святошинського району, Київської області по вул. Мельника, під № 9.

Відповідно до умов п. 2 Договору дарування вказаний житловий будинок належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 20 жовтня 2006 року на підставі рішення цього ж виконкому від 10 листопада 1994 року за № 87, право власності на який зареєстроване в Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 30 жовтня 2006 року в реєстрову книгу № 1, номер запису 151, реєстраційний номер 16449315.

Згідно умов п. 5 даного Договору дарування дарувальник свідчить, що житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя та відчужується за згодою іншого співвласника, до цього часу нікому іншому не проданий, не подарований, в оренду не зданий, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не переданий, не заставлений, під забороною (арештом) та податковою заставою не перебуває, судового спору щодо нього та прав у третіх осіб як у межах України, так і за її межами немає.

Відповідно до умов п. п. 7, 8 Договору дарування цивільні права та обов»язки щодо зазначеного житлового будинку виникають у сторін з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Житловий будинок вважається переданим обдаровуваному з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Право власності обдаровуваного на дарунок (житловий будинок) виникає з моменту його прийняття.

Згідно умов п. 9 Договору дарування зміст статей ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації прав на нерухомість, ст. 377 ЦК України щодо права на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, ст. 722 ЦК України щодо моменту виникнення права власності обдаровуваного на дарунок, ст. ст. 90, 91 Земельного кодексу України щодо прав та обов»язків власників земельної ділянки, ст. 120 Земельного кодексу України щодо переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду обдаровуваному роз»яснено.

Також за Договором дарування земельної ділянки від 27 квітня 2007 року ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дарунок земельну ділянку загальною площею 0,3739 га, що знаходиться в с. Горбовичі, Києво-Святошинського району, Київської області, по вул. Мельника, під № 9, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку (ділянка № 1 площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222488202:02:004:0012), для ведення особистого селянського господарства (ділянка № 2 площею 0,1239 га, кадастровий номер 3222488202:02:004:0013). Вказана земельна ділянка складається з сільськогосподарських угідь-0,1880 га (ріллі-0,1880 га), під будівлями, лісами та іншими угіддями-0,1859 га.

Відповідно до умов п. 2 даного Договору дарування вказана земельна ділянка належала ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 024450, виданого Шпитьківською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 22 квітня 2005 року на підставі рішення 16 сесії 24 скликання цієї ж сільради від 20 жовтня 2004 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532900238.

Згідно умов п. 6 Договору дарування дарувальник свідчить, що земельна ділянка до цього часу нікому іншому не продана, не подарована, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передана, не заставлена, не здана в оренду, під забороною (арештом) та податковою заставою не перебуває, судового спору щодо неї та прав у третіх осіб як у межах України, так і за її межами немає, інші обтяження, крім зазначених в цьому договорі, відсутні.

Відповідно до умов п. 8 Договору дарування цивільні права та обов»язки щодо зазначеної земельної ділянки виникають у сторін з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Вказана земельна ділянка вважається переданою обдаровуваному з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно умов п. 9 вказаного договору дарування право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття та отримання обдаровуваним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до умов п. 10 даного Договору дарування зміст ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації прав на нерухомість, ст. 722ЦК України щодо моменту виникнення права власності обдаровуваного на дарунок, ст. ст. 90, 92 Земельного кодексу України щодо прав та обов»язків власників земельної ділянки, ст. 125 Земельного кодексу України щодо виникнення права власності на земельну ділянку обдаровуваному роз»яснено.

Згідно вимог ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровувному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов»язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно вимог ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Як зазначив позивач у своєму позові та пояснили в судовому засіданні ОСОБА_5 і її представник, перед укладенням договорів і при їх укладенні, ОСОБА_3 запевняв ОСОБА_1 в тому, що буде проживати разом із ним у с. Горбовичі, буде надавати дарителю посильну фінансову допомогу на лікування, оплачувати рахунки за комунальні послуги, буде ремонтувати будинок. ОСОБА_1 повірив обіцянкам обдарованого і уклав договір дарування, не усвідомлюючи, що його статус, як власника будинку та земельної ділянки при цьому змінюється і з укладенням договору дарування він перестає бути власником будинку та земельної ділянки. Як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 на час укладення оскаржуваних договорів дарування ніяких обов»язків не виникало у нього перед ОСОБА_1 вчиняти щодо нього як дарувальника, вищевказані дії. Як зазначив відповідач ОСОБА_3 його дід ОСОБА_1 свідомо виявив бажання подарувати йому жилий будинок і земельну ділянку, на що він як обдарований, погодився прийняти в дар вказане майно. Правовстановлюючі документи на вказаний жилий будинок та земельну ділянку, а саме Договір дарування житлового будинку від 27 квітня 2007 року та Договір дарування земельної ділянки від 27 квітня 2007 року знаходяться у нього, як обдаровуваного, з моменту укладення вказаних договорів.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не змогли дати показання з приводу предмету спору, так як кожен з них пояснив суду, що їм нічого невідомо про умови укладення оскаржуваних договорів дарування жилого будинку та земельної ділянки, а тому суд не бере до уваги свідоцькі показання, оскільки дані свідчення свідків в судовому засіданні не стосуються предмету спору та не мають значення для справи.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10, яка доводиться дружиною відповідачу ОСОБА_3, дала свідчення з приводу того, що дід ОСОБА_1 сам виявив бажання подарувати своєму внуку ОСОБА_3 жилий будинок, ніяких умов між її чоловіком ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з приводу утримання дарувальника ОСОБА_1 після укладення договору дарування між ними не виникало. Дані свідчення свідка ОСОБА_10 суд оцінює критично, оскільки свідок є зацікавленою в розгляді справи, так як доводиться дружиною відповідачу ОСОБА_3

Суд, зВ»ясувавши дійсні обставини, заслухавши пояснення сторін по справі, показання свідків, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов висновку, що за Договором дарування житлового будинку від 27 квітня 2007 року та Договором дарування земельної ділянки від 27 квітня 2007 року ОСОБА_1, як дарувальник, передав ОСОБА_3, як обдаровуваному, безоплатно дане майно (дарунок) у власність, що стверджується умовами укладених договорів дарування нерухомого майна. При цьому суду не надано доказів позивачем та його представником, що за даними договорами дарування встановлювались обов»язки обдаровуваного ОСОБА_3 вчиняти на користь дарувальника ОСОБА_1 будь-які дії майнового або немайнового характеру. Обдаровуваний ОСОБА_3 прийняв дарунок та документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно. Волевиявлення ОСОБА_1 відповідало його справжньому наміру подарувати майно ОСОБА_3 Суду не надано доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 було неправильно сприйнято істотні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений дарувальником.

Також в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представники звернулись із заявою, у якій зазначали, що позивач пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом, а тому просили відмовити в задоволенні позову з посиланням на вимоги ст. ст. 258, 728 ЦК України.

Згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про розірвання договору дарування (стаття 728 ЦК України).

Посилання відповідачем ОСОБА_3 та його представниками в судовому засіданні про застосування наслідків судом щодо спливу позовної давності з посиланням на вимоги ст. 258 ЦК України, суд вважає необгрунтованими, оскільки спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договору дарування на підставі вимог ст. 728 ЦК України. Проте, як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами до ОСОБА_3 не про розірвання договорів дарування від 27 квітня 2007 року, а про визнання договору дарування житлового будинку від 27 квітня 2007 року та Договору дарування земельної ділянки від 27 квітня 2007 року недійсними на підставі вимог ст. ст. 229, 717, 722 ЦК України.

Однак, в судовому засіданні також було встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом про визнання Договору дарування житлового будинку від 27 квітня 2007 року та Договору дарування земельної ділянки від 27 квітня 2007 року лише у грудні 2010 року з спливом строку позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, доказів про поважність причин пропущення позивачем ОСОБА_1 позовної давності, суду не надано.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовВ»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеними позовні вимоги позивача ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, про визнання Договору дарування житлового будинку від 27 квітня 2007 року та Договору дарування земельної ділянки від 27 квітня 2007 року недійсними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 257, 258, 267, 229, 717, 722 ЦК України, ст. ст. 3, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.