Рішення

від 01.02.2011 по справі 2-12800/10

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №.2-154/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року Красноармійський міськрайонний

суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В.

за участі: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_6, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 14 травня 2005 року між ним і третьою особою, ОСОБА_3, дочкою відповідача, ОСОБА_2, був укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції, актовий запис за № 143.

Одруження з ОСОБА_3 виявилося невдалим, фактичні шлюбні відносини між ним та третьою особою припинені, спільне господарство не ведеться. ОСОБА_3 та він проживають окремо за різними адресами.

Між ним та ОСОБА_3 не досягнуто угоди про добровільний поділ майна, що є об'єктом права спільної власності.

Одразу після шлюбу він та ОСОБА_3 вирішили придбати будинок за адресою: Донецька область м. Красноармійськ вул. Карла Маркса,7, але коштів на цей будинок у них невистачило тоді вони вирішили взяти кредит але ж так швидко як це потребувала купівля цього будинку вони не могли цього зробити. Та поки вони вирішували як вийти з цього скрутного становища, мати дружини, відповідачка по справі, ОСОБА_2 позичила їм більшу частину грошей на купівлю цього будинку і тому договір купівлі продажу даної будівлі відповідачка оформила на своє ім'я. Трохи пізніше вони отримали кредит і повернули борг повністю, але ОСОБА_2 мати третьої особи ці гроші не взяла, а запропонувала вкласти їх на ремонт та перебудову будинку, що вони з дружиною і зробили.

У період шлюбу з дочкою відповідачки, спільного проживання і спільного ведення господарства у будівлі за адресою: Донецька область м. Красноармійськ вул. Карла Маркса,7, яка належить відповідачці тобто матері його дружини на підставі договору купівлі-продажу засвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області, ним та ОСОБА_3 були зроблені наступні поліпшення:

- будівництво літнього душу, сараю, туалету . Загальна вартість яка

була використана на будівництво є - 7204 грн.

- капітальний ремонт старого будинку, тобто замінено вікна вітальні,

придбано та встановлено зовнішні та міжкімнатні двері, придбано та

встановлено кондиціонер, придбано люстри, придбано та встановлено

вуличні ліхтарі, замінено поріг зовнішніх дверей. Загальна вартість ремонту

старого будинку - 4188 грн.

- перебудівництво літньої кухні на кухню та ванну, тобто будівництво

стін кухні у двір, демонтаж стін та пічного опалення, придбано та

встановлено сантехнічне обладнання, придбано та встановлено двері до

ванної, зроблено ремонт підлоги, стін, та вікон, зроблено заміну

електропроводки, придбано софіти, придбано та облицьовано кахлем кухню

та ванну, встановлено лічильники та проведено інші ремонтні роботи.

Загальна вартість перебудівництв літньої кухні на кухню та ванну -13381

грн.

- будівництво вітальні та коридору, тобто будівництво даху зведення

стін, укладка та утеплення підлоги, придбання та встановлення у кімнатах

дверей, придбано та поклеєні шпалери, зроблено заміну електропроводки,

придбано софіти та проведено інші ремонтні роботи. Загальна вартість

будівництва вітальні та коридору - 33623 грн.

- газифікація будинку. На газифікацію будинку витрачено 12000 грн.

- система опалення. На систему опалення витрачено 4555 грн.

- капітальний ремонт двору, тобто придбання та встановлення сітки на забір, кладка плитки тротуарної. Загальна вартість капітального ремонту двору 1260 грн.

Зазначені поліпшення квартири є невід'ємними, що може бути встановлено будівельною експертизою.

Вартість покращень він оцінює у 76211 (сімдесят шість тисяч двісті одинадцять) грн.

Згідно ч. З ст.355 Цивільного кодексу України право спільної власності

виникає з підстав, не заборонених законом.

У законі немає ні вичерпного, ні хоча б приблизного уніфікованого переліку підстав виникнення права спільної власності. З цивільного законодавства випливає, що підставами виникнення права спільної власності є найрізноманітніші юридичні факти: створення або придбання майна спільними зусиллями або за спільні кошти, приватизація житла, перехід майна до кількох спадкоємців, укладення цивільних договорів тощо.

Позивач вважає, що вищезгадані поліпшення зроблені у будівлі за адресою: Донецька область м. Красноармійськ вул. Карла Маркса,7 є їх, його, ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, та третьої особи ОСОБА_3 загальною сумісною власністю. На це вказує ч.4 ст.368 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї відповідно до ч.2 ст.64 Житлового кодексу УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Відповідно до п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини). Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які можуть належати до кола членів сім'ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них (п.З Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року N 5-рп/99).Крім цього, у ст.З Сімейного кодексу України передбачені загальні ознаки, за якими повинен визначатись зв'язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім'єю, а саме: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, взаємні права та обов'язки), є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Тобто режим спільної сумісної власності поширюється на майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї. Така законодавча презумпція діє, якщо інше не встановлено договором між членами сім'ї, укладеним у письмовій формі.

Стаття 60 Сімейного Кодексу України, в якій вказано, що майно, нажите

подружжям під час шлюбу, належить подружжю на праві загальної сумісної

власності. Стаття 62 ч.І Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У Постанові Пленуму Верховного суду України №20 від 22 грудня 1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що положення щодо захисту права приватної власності поширюються також і на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи договором. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. При відсутності доказів, про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними. Встановлено, що право на майно може бути визнано не лише за громадянами, які є родичами, а й за іншими особами, коли буде встановлено, що вони входили до складу сім'ї та брали трудову участь у його придбанні.

Відповідно до ст.69 , 70 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка у разі поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором .

Коли відповідачем було придбано цей будинок, його вартість на 31.10.2006 р. згідно довідки КП «БТІ» склала 24280 грн. Після тих покрашень в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, які були здійсненні за час шлюбу, позивач вважає що вартість будинку по зрівнянню на його первісну вартість значно збільшилась, та можливо визнати цей будинок спільною сумісною власністю.

Згідно ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній сумісній власності, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду, виділ частки із майна, що є у їх спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу.

Позивач вважає, що майно, яке ним, ОСОБА_1, та третьої особою ОСОБА_3 по справі було спільно нажито необхідно поділити наступним чином:

Визнати загальною сумісною власністю його, ОСОБА_1, відповідача, ОСОБА_2, та третьої особи, ОСОБА_3 - будинок, розташований за адресою: Донецька область м. Красноармійськ вул. Карла Маркса,7.

Поділити майно яке є їх спільною сумісною власністю наступним чином:

- визнати право власності на 1/2 будинку який знаходиться за адресою Донецька область м. Красноармійськ вул. Карла Маркса,7, за відповідачкою, та по ? частині за ним та його дружиною.

Виходячи зі змісту ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Також, як роз'яснює Пленум Верховного Суду України, п.п. 23,24 постанови № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг майна, наявність його на час ведення спільного господарства, з'ясовувати джерела та час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у 3-х осіб.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 213 ч.З ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Виходячи з наведеного позивач просить ухвалити рішення в тому обсязі, який він вказав вище.

У судовому засіданні позивач на задоволенні позову напорав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_2, позовні вимоги ОСОБА_1Є не визнала, оскільки вона жилий будинок придбала для своєї родини, за свої кошти. Позивач з її дочкою мешкали у будинку № 135-а по вул.. Шмідта, міста Красноармійська, де вони знімали квартиру з моменту реєстрації шлюбу. Потім, у зв'язку з підвищенням орендної плати за квартиру, дочка звернулася до неї з проханням дати дозвіл проживати їм з відповідачем та дитиною у її будинку, де також просила зареєструвати їх. Вона дала згоду і у січні 2007 року дочка з відповідачем і дитиною прийшли жити в її будинок, за адресою: м. Красноармійськ, вул.. К.Маркса, будинок № 7, який вона ремонтувала та перебудовувала до наступного часу. В підтвердження свого ствердження вона надає квитанції, товарні чеки.

Третя особа - ОСОБА_3 вважає позов не обґрунтованим, оскільки дійсно будинок мати придбала для себе і ремонтували будинок за кошти матері, а кошти у кредит, перший раз 10000 грн., позивач брав для придбання побутової техніки, мікрохвильової печі, телефонів, а другий кредит позивач брав для погашення частини заборгованості по першому кредиту, однак в якої сумі позивач брав кредит їй не відоме, так як позивач кредит брав сам і їй нічого не казав.

Суд заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач 14 травня 2005 року уклав шлюб з ОСОБА_7 згідно актової записі № 143, що підтверджується свідоцтвом про шлюб на а.с. 11.

Від цього шлюбу у позивача і ОСОБА_3 05 жовтня 2005 року народився син ОСОБА_8 (а.с. 53).

З моменту народження дитини, тобто з 05 жовтня 2005 року, дружина позивача, ОСОБА_3, не працювала, була зайнята вихованням дитини до трьохрічного віку і дохід позивача у справі був єдиним доходом родини.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Позивач з відповідачкою, ОСОБА_2, у шлюбі не перебував і тому його позов «про визнання сумісною спільною власністю подружжя та розділ спільно нажитого майна, яке є сумісною власністю подружжя» не відповідає нормам законодавства України.

Відповідачка у справі згідно договору купівлі-продажу від 28 листопада придбала жилий будинок, розташований за адресою: м. Красноармійськ, Донецької області, провулок Карла Маркса, № 7, який зареєстрований в реєстрі права власності на нерухоме майно 28 грудня 2006 року за № 4668440 (а.с. 20, 56,57).

Позивачем не надано суду жодного доказу, на підтвердження того, що він, або його дружина, ОСОБА_9, надавали відповідачці гроші для придбання вказаного жилого будинку.

Наданий суду позивачем у справі кредитний договір № 19 ДС/09/2008-1277ФО від 29 вересня 2008 року на а.с.61,62 підтверджує, що дійсно позивач у справі отримував кредит у ВАТ «Кредит промбанк» 20000 грн. В той же час позивачем не надано доказів чи відоме було його дружині, ОСОБА_3, про те, що позивач отримував вказаний кредит. Крім того, позивачем не надано доказів, що ці гроші були використані на ремонт спірного будинку.

На а.с. 63-66 долучаються довідки про заробітну плату позивача у справі за 2007-2010 роки. Суд не заперечує, що у позивача у справі була стабільна заробітна плата. Втім, доказів, що ці доходи в будь-якій частині були витрачені на ремонт будинку № 7 по вул.. К.Маркса, в м. Красноармійську, Донецької області позивачем суду не надано.

В той же час відповідачка у справі, ОСОБА_2, суду надала товарні чеки, рахунки та інші документи на своє ім'я на а.с. 31-50, які підтверджують придбання відповідачкою будівельного матеріалу на ремонт спірного будинку. Суд не може взяти до уваги ствердження позивача, що вказані документи відповідачкою отримані оманою, так як нібито його дружина, ОСОБА_3, працювала у магазині «Хазяїн», оскільки в підтвердження вказаних стверджень позивачем суду не надано ніяких доказів.

У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_10, який підтвердив, що за проханням матері позивача, він будував зі шлакоблоку перехід між літньою кухнею та жилим будинком. За використану роботу з ним розрахувався ОСОБА_1, позивач у справі. Однак кому належав будинок і чиї були гроші, які йому передавав за виконану роботу позивач, йому не відомо.

Таким чином, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не має.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 368,370,372 ЦК України, ст,ст. 60-62,69-71 Сімейного кодексу України Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст., ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: