Постанова

від 13.03.2007 по справі 2-4033/04

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

13 березня 2007 р.                                                                                  

№ 2-4033/04 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. -головуючого

Полянського А.Г. Фролової Г.М.

за участю представників:

позивача

не з'явились (про час та місце

судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачів  третьої особи

не з'явились (про час та місце

судового засідання повідомлені належним чином) не з'явились (про час та місце

судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1 (представник ОСОБА_1

-ОСОБА_2)

на рішення

Апеляційного суду Донецької

області

від

25.03.2005 року

у справі

№ 2-4033/04 Пролетарського

районного суду м. Донецька

за позовом

ОСОБА_1

до

- ОСОБА_3 - Товариства з

обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” - Виконавчого комітету  Донецької міської ради - Управління

державної реєстрації та Єдиного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності

Донецької міської ради

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Будьонівська міжрайонна державна

податкова інспекція у місті Донецьку

про

визнання недійсними установчих

документів Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2004 року ОСОБА_1 та

ОСОБА_3, представник -ОСОБА_4, звернулися до Пролетарського районного суду

міста Донецька з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

“Максима-Дон” про визнання недійсними з моменту державної реєстрації, а саме з

12.06.2002 року: установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю

“Максима-Дон” (статут, установчий договір), код ЄДРПОУ 32036478; свідоцтва про

державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”.

Просили також визнати недійсною реєстрацію Товариства з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” в якості платника ПДВ і визнати недійсним

свідоцтво платника ПДВ № 08329872, видане Товариству з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” 27.06.2002 року; зобов'язати Державну податкову

інспекцію в Пролетарському районі м. Донецька виключити Товариство з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон”  з реєстру

платників податку на додану вартість та анулювати свідоцтво платника податку на

додану вартість № 08329872 з моменту його видачі (з 27.06.2002 року); визнати

недійсними фінансово-господарські і бухгалтерські документи, які складені від

імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” (код ЄДРПОУ

32036478) з моменту державної реєстрації Товариства з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” (з 12.06.2002 року), а саме: накладні, податкові

накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, касові документи

(видаткові і прибуткові ордера), векселя, акти заліків, акти прийому-передачі

векселів, виконаних робіт, послуг) та інші документи, які підтверджують

здійснення фінансово-господарських операцій Товариством з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон”.

ОСОБА_3 від позовних вимог

відмовився і відмова прийнята судом.

02.12.2004 року позивач подав

уточнення до позовних вимог, в яких просив суд визнати недійсними з моменту

державної реєстрації, а саме з 12.06.2002 року: установчий договір Товариства з

обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”, статут Товариства з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон”, рішення учасників про створення Товариства з

обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” (протокол від 11.06.2002 року);

визнати недійсною державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю

“Максима-Дон”, проведену виконкомом Донецької міської ради 12.06.2002 року

(рішення № 008022б), визнати недійсною реєстрацію Товариства з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” в якості платника ПДВ і визнати недійсним свідоцтво

платника ПДВ № 08329872, видане Товариству з обмеженою відповідальністю

“Максима-Дон” 27.06.2002 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію в

Пролетарському районі м. Донецька виключити Товариство з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон”  з реєстру

платників податку на додану вартість та анулювати свідоцтво платника на додану

вартість № 08329872 з моменту його видачі (з 27.06.2002 року).

Позовні   вимоги  

обґрунтовані тим, що засновник Товариства з обмеженою відповідальністю

“Максима-Дон” ОСОБА_1 статутний фонд вказаного товариства не формував, ні

грошові кошти, ні майно, вказане в статутних документах товариства, не вносив,

намірів створити підприємство і займатися підприємницькою діяльністю у ОСОБА_1

не було. В подальшому, ні один документ від імені Товариства з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” ОСОБА_1 не підписував, фінансово-господарською

діяльністю від імені товариства не займався. Про місцезнаходження установчих

документів і печатки товариства ОСОБА_1 не відомо з моменту реєстрації

товариства. Свідоцтво платника ПДВ № 08329872 в Державній податковій інспекції

в Пролетарському районі м. Донецька позивач також не отримував. Керуючись

статтями 1, 8 Закону України “Про підприємництво”, статтею 4 Закону України

“Про господарські товариства”, статтями 48, 49, 57 Цивільного кодексу УРСР

(1963 року), статтями 110, 215, 234, 236 Цивільного кодексу України (2003 року)

та виходячи з того, що реєстрація товариства була здійснена шляхом введення

ОСОБА_1 в оману, останній просить скасувати реєстрацію Товариства з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” в судовому порядку.

Судом прийнято відмову від позовних

вимог в частині визнання недійсними фінансово-господарських документів

Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”.

Рішенням Пролетарського районного

суду м. Донецька від 17.12.2004 року (суддя: Сіваченко І.В.) по справі

Пролетарського районного суду м.Донецька позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з

обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”, Виконавчого комітету  Донецької міської ради, Управління державної

реєстрації та Єдиного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності Донецької

міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача - Будьонівська міжрайонна державна податкова інспекція у місті

Донецьку задоволено частково. Визнано недійсними з моменту реєстрації, а саме з

12.06.2002 року рішення про створення, установчий договір та статут Товариства

з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” (код ЄДРПОУ 32036478), зареєстровані

рішенням виконкому Донецької міської ради від 12.06.2002 року № 0080226,

скасовано державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю

“Максима-Дон”, проведену виконкомом Донецької міської ради 12.06.2002 року,

анульовано свідоцтво платника ПДВ № 08329872, видане Товариству з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” і виключено вказане підприємство з реєстру

платників податку на додану вартість з 17.12.2004 року.

Мотивуючи рішення, суд першої

інстанції зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю

“Максима-Дон” здійснювало свою діяльність на підставі невірних даних про свого

директора і місце свого знаходження, господарські, установчі документи і

печатка товариства передані невстановленим особам і використовувалися з ціллю,

яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а підприємницька

діяльність від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”

здійснювалася протиправно, з порушенням діючого законодавства, що також

суперечить інтересам держави і суспільства. Вказані обставини дають суду

підстави стверджувати, що вказане вище підприємство було зареєстроване на

підставних осіб з метою, яка є завідомо протиправною інтересам держави і

суспільства, направленою на приховування підприємством від оподаткування

прибутків (що знайшло своє підтвердження в майбутньому, коли було зафіксовано

ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” від сплати

податків в дохід держави в особливо великих розмірах), а тому у суду є

підстави, передбачені статтею 49 Цивільного кодексу УРСР для визнання

установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”

недійсними. Також суд зазначив про те, що така угода як установчий договір не

відповідала вимогам закону, зокрема, статті 1 Закону України “Про

підприємництво”, статті 5 Закону України “Про підприємства в Україні”, а тому

відповідно до положень статті 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) повинна

бути визнана недійсною і з цих підстав. Також суд зазначив, що установчий

договір Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” як угода

цивільно-правового характеру між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що виступили засновниками

підприємства, не відповідала вимогам закону, була здійснена з метою, завідомо

суперечною інтересам держави та суспільства, внаслідок помилки, обману, зловмисної

домовленості сторін, а тому повинна бути визнана недійсною.

Рішенням Апеляційного суду

Донецької області від 25.03.2005 року (судді: Червинська М.Є. - головуючий,

Висоцька В.С., Солодовник О.Ф.) по справі Пролетарського районного суду м.

Донецька рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 17.12.2004 року

скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з

обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” про визнання недійсними установчого

договору, статуту, державної реєстрації, реєстрації платника податку на додану

вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” відмовлено.

Мотивуючи рішення, апеляційний суд

зазначає про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону,

висновки суду не узгоджуються з доказами по справі, а тому рішення суду у

відповідності до статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підлягає

скасуванню. Крім того, апеляційний суд зазначає, що висновки суду в рішенні

щодо здійснення підприємницької діяльності товариства на підставі неправдивих

даних щодо директора товариства, місця свого знаходження, щодо передачі печатки

та документів іншим невстановленим особам, зайняття незаконною підприємницькою

діяльністю, несплата податків тощо не є підставою для визнання недійсними

установчого договору товариства, його статуту, державної реєстрації, а можуть

бути підставами для відповідного реагування з боку контролюючих органів тощо.

Не погоджуючиcь з рішенням суду,

ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Донецької

області від 25.03.2005 року у справі Пролетарського районного суду м. Донецька,

в якій просить рішення апеляційного суду у справі скасувати, а рішення

Пролетарського районного суду м. Донецька від 17.12.2004 року залишити в силі,

мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосуванням

судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 4 Закону

України “Про господарські товариства” статей 305, 309 Цивільного процесуального

кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що у суду першої інстанції

були всі підстави визнати установчі документи Товариства з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” недійсними та відмінити його державну

реєстрацію.

Заслухавши доповідь судді -

доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні суду

першої інстанції та рішенні суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає,

що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному

порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних

обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції

норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень,

викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від

29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на

підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад

і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки

суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають

дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому

засіданні.

Мотивувальна частина рішення

повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх

юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив

при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи

інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не

відповідають.

Як встановлено судами першої та

апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, представник -ОСОБА_4, звернулися до

Пролетарського районного суду міста Донецька з позовом до Товариства з

обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”.

ОСОБА_3 від позовних вимог

відмовився і відмова прийнята судом.

02.12.2004 року позивач подав

уточнення до позовних вимог, в яких просив суд визнати недійсними з моменту

державної реєстрації, а саме з 12.06.2002 року: установчий договір Товариства з

обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”, статут Товариства з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон”, рішення учасників про створення Товариства з

обмеженою відповідальністю “Максима-Дон” (протокол від 11.06.2002 року);

визнати недійсною державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю

“Максима-Дон”, проведену виконкомом Донецької міської ради 12.06.2002 року

(рішення № 008022б), визнати недійсною реєстрацію Товариства з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” в якості платника ПДВ і визнати недійсним

свідоцтво платника ПДВ № 08329872, видане Товариству з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” 27.06.2002 року; зобов'язати Державну податкову

інспекцію в Пролетарському районі м. Донецька виключити Товариство з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон”  з реєстру

платників податку на додану вартість та анулювати свідоцтво платника на додану

вартість № 08329872 з моменту його видачі (з 27.06.2002 року).

Судом прийнято відмову від позовних

вимог в частині визнання недійсними фінансово-господарських документів

Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”.

Задовольняючи позовні вимоги, суд

першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю

“Максима-Дон” здійснювало свою діяльність на підставі невірних даних про свого

директора і місце свого знаходження, господарські, установчі документи і

печатка товариства передані невстановленим особам і використовувалися з ціллю,

яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а підприємницька

діяльність від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Максима-Дон”

здійснювалася протиправно, з порушенням діючого законодавства, що також

суперечить інтересам держави і суспільства. Вказані обставини дають суду

підстави стверджувати, що вказане вище підприємство було зареєстроване на

підставних осіб з метою, яка є завідомо протиправною інтересам держави і

суспільства, направленою на приховування підприємством від оподаткування

прибутків.

Відповідно до статті 62 Цивільного

процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в

судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для суду

наперед встановленої сили.

Однак, судом не було звернуто увагу

на те, що позивач звернувся до суду з позовом керуючись, зокрема, статтями 48,

49, 57 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), статтями 110, 215, 234, 236

Цивільного кодексу України (2003 року). Уточнення позовних вимог позивачем не

надано.

Крім того, судом не зазначено які

вимоги позивача стосуються кожного з відповідачів та відповідно, які рішення

прийняті щодо кожного відповідача окремо.

Також, приймаючи рішення про

анулювання свідоцтва платника ПДВ №08329872, видане Товариству з обмеженою

відповідальністю “Максима-Дон” і виключення вказаного підприємства з реєстру

платників податку на додану вартість з 17.12.2004 року, судом не звернуто увагу

на те, що Будьонівська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Донецьку

є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача, а не відповідачем у справі.

Таким чином, висновки було зроблено

судом першої інстанції без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в

судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається

статтею 62 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції

відмовляючи в позові, зокрема виходив з того, що висновки суду в рішенні щодо

здійснення підприємницької діяльності товариства на підставі неправдивих даних

щодо директора товариства, місця свого знаходження, щодо передачі печатки та

документів іншим невстановленим особам, зайняття незаконною підприємницькою

діяльністю, несплата податків тощо не є підставою для визнання недійсними

установчого договору товариства, його статуту, державної реєстрації, а можуть

бути підставами для відповідного реагування з боку контролюючих органів тощо.

Зазначений висновок було зроблено

судом апеляційної інстанції без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в

судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається

статтею 62 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 49 Цивільного

кодексу УРСР угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, є недійсною.

Вирішуючи спір про визнання угоди

недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує

визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків. 

Відмовляючи в позові про визнання

укладеної між позивачем та відповідачем угоди недійсною на підставі статті 49

Цивільного кодексу УРСР, суд апеляційної інстанції не з”ясував мету укладання

угоди і її спрямованість на створення умов для ухилення від сплати податків та

створення умов для іншої незаконної діяльності, а також наявність в діях

позивача та відповідача вини у формі умислу. 

Зокрема, при визначенні умислу,

судом не звернуто належної уваги на вирок Пролетарського районного суду

м.Донецька від 29.06.2004 року.

Відповідно до статті 31 Цивільного

процесуального кодексу України вирок суду в кримінальній справі, який набрав

законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про

цивільно-правові наслідки дій особи, відносно якої відбувся вирок суду, лише в

питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою. 

Колегія суддів зазначає, що згідно

статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в

порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом апеляційної інстанції

зазначеним обставинам справи не надано належної оцінки, а також не дотримано

вимог статті 31 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, колегія

суддів вважає, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі, що є

порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому

процесі обставин справи в їх сукупності, що призвело до прийняття незаконного

та необґрунтованого рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 17

грудня 2004 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 березня

2005 року.

Оскільки, передбачені процесуальним

законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

судових рішеннях, рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 17

грудня 2004 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 березня

2005 року у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до

господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи  господарському суду слід взяти до уваги

викладене, вжити всі передбачені законом 

засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин

справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у

відповідності з чинним  законодавством

вирішити спір.  

Керуючись статтею 1117,

пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111,

11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1

(представник ОСОБА_1 -ОСОБА_2) задовольнити частково. 

Рішення Апеляційного суду Донецької

області від 25 березня 2005 року у справі № 2-4033/04 Пролетарського районного

суду міста Донецька та рішення Пролетарського районного суду міста Донецька по

справі № 2-4033/04 від 17 грудня 2004 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до

господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                         

                    О. Муравйов

Судді                                                                                         

А. Полянський

Г. Фролова