Постанова

від 25.07.2006 по справі 13/313-пд-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

25 липня 2006 р.                                                                                  

№ 13/313-пд-05 

Вищий господарський суд України у

складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М.

і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу відкритого

акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кіровоградгаз”, м.

Кіровоград (далі -ВАТ “Кіровоградгаз”)

на рішення

господарського суду Херсонської області від 20.09.2005

зі справи №

13/313-пд-05

за позовом

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Херсон (далі

-СПД ОСОБА_1)

до

дирекції будівництва бази відпочинку “Скіфія”, м. Генічеськ Генічеського району

Херсонської області (далі -ДББВ “Скіфія”)

про

визнання договору дійсним.

Судове засідання проведено за участю представників:

СПД ОСОБА_1 -ОСОБА_2,

ДББВ “Скіфія” -Косенка С.Г.,

ВАТ “Кіровоградгаз” - Руденка Т.В.,

Яковлева Ю.В., Бондарчука О.В.

За результатами розгляду касаційної

скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

СПД ОСОБА_1 звернувся до

господарського суду Херсонської області з позовом про визнання дійсним договору

купівлі-продажу НОМЕР_1.

Рішенням названого суду від

20.09.2005 (суддя Закурін М.К.) позов задоволено. Рішення суду мотивовано

узгодженням учасниками спору всіх істотних умов договору купівлі-продажу

нерухомого майна, що є підставою для визнання цього договору дійсним і без

нотаріального посвідчення останнього відповідно до частини другої статті 220

Цивільного кодексу України.

ВАТ “Кіровоградгаз” звернулося до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить

скасувати рішення місцевого господарського суду з даного спору та відмовити у

задоволенні позову. Скаргу мотивовано тим, що у прийнятті оскаржуваного

судового акта господарський суд не залучив до участі у справі ВАТ

“Кіровоградгаз” як власника спірного нерухомого майна та прийняв рішення, що

безпосередньо стосується прав і обов'язків скаржника.

У відзиві на касаційну скаргу ДББВ

“Скіфія” зазначає про відсутність у скаржника права власності на спірні будівлі

та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу -без

задоволення.

Учасників судового процесу

відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу

України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце

розгляду скарги.

Перевіривши на підставі

встановлених місцевим судом обставин справи правильність застосування ним норм

матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення учасників

провадження, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність

скасування оскаржуваного рішення суду з передачею справи на новий розгляд до

суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у справі

встановлено, що:

- за результатами проведення

публічних біржових торгів з реалізації майна підприємства-банкрута 25.08.2005

СПД ОСОБА_1 (покупець) та ДББВ “Скіфія” (продавець) укладено договір

купівлі-продажу НОМЕР_1, за яким позивачеві передано у власність нерухоме

майно, а саме: спальні корпуси № 2 та № 3, розташовані по АДРЕСА_1;

- право власності ДББВ “Скіфія” на

відчужуване майно підтверджується актом інвентаризації від 07.07.2005;

- сторонами досягнуто згоди щодо

всіх істотних умов зазначеного договору, однак ДББВ “Скіфія” ухилилася від

нотаріального посвідчення цього договору.

Причиною виникнення спору в даній

справі стало питання щодо дійсності названого договору купівлі-продажу

нерухомого майна у разі недодержання його сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення

цього договору.

Причиною подання касаційної скарги

зі справи стало, зокрема, питання про правомірність прийняття судом першої

інстанції рішення без залучення до участі у справі скаржника.

Приймаючи рішення про задоволення

позову, господарський суд виходив з того, що відповідно до приписів частини

другої статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх

істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося

повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі

наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Разом з тим, статтею 658 Цивільного

кодексу України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового

продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності

лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Однак в матеріалах справи відсутні

будь-які фактичні дані, що підтверджували б наявність у відповідача права

власності на спірні приміщення на момент їх відчуження. Акт інвентаризації є,

по суті, зведеним документом, що відображає наявність, стан і оцінку зарахованих

на баланс активів підприємства та не належить до правовстановлювальних

документів на об'єкти нерухомого майна, перелік яких міститься у додатку № 1 до

Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,

затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5. Відтак

надана господарським судом правова оцінка обставин справи, згідно з якою ДББВ

“Скіфія” є власником спірних об'єктів нерухомості на підставі акта

інвентаризації від 07.07.2005, є необґрунтованою.

Натомість суд першої інстанції

ухилився від юридичною оцінки договору про спільну діяльність і ділове

співробітництво від 24.11.1993 (а.с. 28-32), який може свідчити про виникнення

права власності на спірні будівлі саме у забудовників-засновків, та не витребував

додаткові докази для визначення власника спірних об'єктів на момент їх продажу.

Відтак поза увагою попередньої інстанції залишилися і залучені до касаційної

скарги матеріали (виданий ВАТ “Кіровоградгаз” державний акт на право постійного

користування землею, акти приймання-передачі спірних об'єктів скаржникові), які

можуть свідчити про належність спірного нерухомого майна саме ВАТ

“Кіровоградгаз”. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117

ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, оскаржуване рішення

суду першої інстанції про визнання дійсним правочину щодо купівлі-продажу

спірних об'єктів нерухомості може призвести до правових  наслідків у вигляді позбавлення скаржника

права власності на належне йому нерухоме майно.

Частиною четвертою статті 41

Конституції України проголошено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений

права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною другою статті 2

Закону України “Про власність” право власності в Україні охороняється законом.

Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Відповідно до частини першої статті

48 названого Закону Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та

іншим власникам рівні умови захисту прав власності.

З урахуванням викладеного касаційна

інстанція дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом прийнято

судовий акт про права і обов'язки особи, не залученої до участі у справі, що

відповідно до пункту 3 частини другої статті 11110 ГПК України є

підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У новому розгляді справи суду

першої інстанції необхідно врахувати викладене, вирішити питання про залучення

до участі у справі скаржника -ВАТ “Кіровоградгаз” та вирішити спір згідно з

вимогами закону.

Керуючись  статтями 1119 -11112

ГПК України,  Вищий господарський суд

України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого

акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кіровоградгаз”

задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду

Херсонської області від 20.09.2006 зі справи № 13/313-пд-05 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до

господарського суду Херсонської області.

Суддя                                                                                                   

В. Селіваненко                                                                                                                                                                                                          

Суддя                                                        

                                     І.

Бенедисюк       

Суддя                                                                                             

В. Джунь