Постанова

від 14.12.2011 по справі 2а-3530/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 2a-3530/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Монастирецького В.В.

представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

до відповідача: ТОВ " Західшина"

про стягнення податкового боргу в сумі 111215,71 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

28.10.2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до ТОВ " Західшина" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 111215,71грн.

14.12.2011 року представником позивача заявлено клопотання про зменшення суми адміністративного позову, у зв"язку із сплатою збору за провадження торговельної діяльності в сумі 364,12грн.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість в загальній сумі 110830,81грн. та податку на доходи найманих працівників в сумі 20,78грн., що виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов’язання та зазначає, що відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства. Однак відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносить податки до бюджету, внаслідок чого має податковий борг.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився повторно, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Поштові повідомлення про вручення відповідачу судових повісток двічі повернулися на адресу суду із зазначенням відмітки поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до вимог ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Західшина" являється юридичною особою, яке 05.07.2002 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та взяте на облік Державною податковою інспекцією в м.Івано-Франківську, як платник податків і зборів.

Згідно із частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу вимог п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

В свою чергу, строки подання декларації передбачені п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України та встановлені диференційовано в залежності від базового звітного (податкового) періоду, під яким розуміється перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу. Так, для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному місяцю строк подання декларації становить– 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю - 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). А для базового звітного (податкового) періоду, що дорівнює календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. В свою чергу, для податку на додану вартість, згідно з п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, загальним звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, в силу вимог п.100.2 ст.100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів у межах одного бюджетного року, відповідно до п.100.8 вказаної статті, приймається керівником контролюючого органу (його заступником). Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання. Згідно з п.100.6. вказаної статті, розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Договори про розстрочення (відстрочення), відповідно до пп.100.12.2. п.100.12 ст.100 Податкового кодексу України, можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу, якщо з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; якщо платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Судом встановлено, що за відповідачем рахувалась заборгованість по сплаті податку на додану вартість та податку на доходи найманих працівників. Рішенням начальника ДПІ в м.Івано-Франківську №4 від 28.01.2011 року, відповідачу надано розстрочення сплати податкового боргу на термін з 10.02.2011 року по 10.06.2011 року (а.с.45). На підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем було укладено договір про розстрочення податкового боргу .

Як вбачається з матеріалів справи відповідач подав податкову декларацію з податку на додану вартість в якій самостійно задекларував суму податкового зобов’язання до сплати в бюджет (а.с.9-14, 46).

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

03.06.2011 року у зв’язку з несплатою частки розстроченого грошового зобов"язання по терміну сплати, начальником ДПІ в м.Івано-Франківську винесено рішення про скасування розстрочення грошових зобов’язань (а.с.8). Відповідно до облікової картки за відповідачем рахується недоїмка по попередньо розстроченому платежу по податку на додану вартість та податку на доходи найманих працівників в розмірі 110851,59грн.

Згідно із пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства.

Відповідно до п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

На виконання вказаних норм відповідачу направлено податкову вимогу № 1086, яка отримана відповідачем 20.04.2011року, про що свідчить відмітка на вимозі (а.с. 7).

Згідно п.95.1. ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. В силу вимог п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платників у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податків, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.4.7 п. 168.4 ст.168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Судом встановлено, що відповідачем перерахування податку з доходів фізичних осіб не проведена .

В пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України під час виплати такої заробітної плати податок не було перераховано до бюджету.

З врахуванням норм пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якими передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу - самостійно нарахована відповідачем, але не сплачена до бюджету сума податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 20,78грн. є угодженою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ДПІ в м.Івано-Франківську до ТОВ "Західшина" про стягнення податкового боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути в дохід державного бюджету України з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ "Західшина" (код ЄДРПОУ 32076479) та за рахунок готівки, що йому належить податковий борг в розмірі 110851 (сто десять тисяч вісімсот п"ятдесят одну) гривню 59 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 19.12.2011 року.